44. Зупинення, поновлення та продовження процесуальних строків

Після зупинення провадження у справі не можна вчиняти жодної процесуальної дії до його відновлення. У зв'язку із цим зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесу­альних строків. Проте лише тих, які ще не закінчилися до моменту, з якого ці строки зупиняються.

Про зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу. Процесуальні ж строки зупиняються автоматично, тому не потріб­но постановляти ухвалу про їх зупинення або спеціально зазначати про це в ухвалі про зупинення провадження у справі.

Процесуальні строки зупиняються на весь час зупинення про­вадження у справі. Із дня відновлення провадження у справі віднов­люються і процесуальні строки, тобто їх перебіг продовжується (ч. 2 ст. 204 ЦПК України). Це означає, що час, на який було зупи­нено провадження у справі, не входить до процесуального строку.

Однак процесуальний строк містить час, який сплинув до зупи­нення провадження. Тому після його відновлення строк обчислю­ється у межах часу, що залишився до закінчення цього строку. У зв'язку із цим після відновлення провадження необхідні проце­суальні дії повинні або можуть бути вчинені тільки протягом часу, що залишався до зупинення провадження у справі.

Про відновлення провадження у справі також постановляється відповідна ухвала.

Незважаючи на те, що процесуальний строк зупиняється з моменту настання події, яка стала підставою для зупинення прова­дження у справі (а не з моменту постановления відповідної ухва­ли), відновлюється він тільки з наступного дня після постановлен­ия ухвали про відновлення провадження у справі (а не з моменту, коли обставини, що зумовили зупинення провадження у справі, відпали).

Залежно від того, хто встановив процесуальний строк, суду на­дається право його поновити або продовжити: строки, встановле­ні законом, можна тільки поновлювати, а строки, встановлені су­дом,- продовжувати.

Взагалі, поновлення строку передбачає відновлення первісного строку для вчинення певної процесуальної дії, а продовження - на­дання додаткового часу для вчинення процесуальної дії. Проте, виходячи із положення, закріпленого у ч. З ст. 73 ЦПК України, поновлення (продовження) строку - це визнання права особи на вчинення певної процесуальної дії після закінчення процесуально­го строку, якщо його було пропущено з причин, визнаних судом поважними.

Для вирішення питання щодо продовження чи поновлення процесуального строку важливе значення має поважність причини, внаслідок якої він був пропущений. Поважною є причина, що об'єктивно унеможливлювала або ускладнювала вчинення певної процесуальної дії у визначений строк. Так, це може бути тимчасо­ва непрацездатність, службове відрядження, у певних випадках несвоєчасне отримання копії судового рішення, неможливість отримання необхідних документів, стихійне лихо тощо. Однак ви­знання причини поважною залежить тільки від розсуду суду.

Із клопотанням про поновлення або продовження процесуально­го строку може звернутися будь-яка особа, яка не встигла вчинити певну процесуальну дію з поважних причин, або її представник.

У клопотанні обов'язково потрібно зазначити причини, що пе­решкоджали вчиненню процесуальної дії у встановлений строк. Ці причини мають бути підтверджені відповідними засобами доказу­вання (зокрема, письмовими доказами: листком непрацездатності, посвідченням про відрядження тощо).

Клопотання про поновлення (продовження) процесуального строку слід подавати до суду, в якому належало вчинити процесу­альну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.

Особи, які беруть участь у справі, мають бути повідомлені про місце і час розгляду питання про поновлення (продовження) пропущеного процесуального строку, хоча їх присутність не є обов'язковою.

Обов'язково одночасно із клопотанням про поновлення (про­довження) процесуального строку потрібно вчинити ту дію або подати той документ (заяву, скаргу тощо) чи доказ, стосовно якого заявлено це клопотання (ч. З ст. 73 ЦПК України).

За результатами розгляду клопотання про поновлення або про­довження процесуального строку суд постановляє одну із таких ухвал, а саме ухвалу про:

1. задоволення клопотання і поновлення (продовження) про­пущеного процесуального строку.

2. відмову у задоволенні клопотання, якщо зазначені у ньому причини, на думку суду, не перешкоджали своєчасному вчиненню процесуальної дії. Ухвалу щодо відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк можна оскаржити в апеляцій­ному порядку окремо від рішення суду .

В ухвалі про поновлення (продовження) пропущеного проце­суального строку суд також має зазначити про виконання відповід­ної процесуальної дії або прийняття документа чи доказу.