41. Умови збереження музейних предметів у фондосховищах.

Завдання зберігання фондів полягають у забезпеченні збереження музейних цінностей, у захисті їх від руйнування, псування і розкрадання, а також у створенні сприятливих умов для вивчення і показу колекцій.

Музеї встановлюється певний режим зберігання:

• Температуро-вологісний режим. Оптимальні умови зберігання досліджуються спеціалістами. Наприклад рекомендації: для металу — темп.+ 18 —20° С при відносної вологості до 50%; для скла, емалі, кераміки — + 12-20° С и 55-65%. При комплексному зберіганні різних матеріалів темп. повітря повинна бути в межах 18 ° С, а відносна волоність 55%. Найбільш надійний спосіб забезпечення заданого температурно-вологісного режиму-кондиціювання повітря, а у будинках, що не мають кондиціонерів, він встановлюється і підтримується за допомогою опалювальної системи, провітрювання, зволожувачів, осушувачів.

• світловий режим. Світловий режим встановлюється в залежності від матеріалу, кольору і ступеню збереження предмету. Він може полягати у повній або частковій ізоляції світлочутливих речей від постійних джерел світла, а також у забезпеченні деяких груп предметів необхідного для їх збереження кількості світла.

• Захист від забруднювачів повітря. Основні способи захисту музейних колекцій від впливу забруднювачів повітря - герметизація приміщень при наявності кондиціонерів, використання фільтрувальних пристроїв та індивідуальних упаковок для предметів - чохлів, футлярів, папок. Необхідна регулярне прибирання музейного обладнання, приміщень, прилеглої території.

• біологічний режим зберігання. Музейні предмети, крім виробів з металу, скла і кераміки, часто уражуються комахами, з яких найбільш поширені жуки (точильники, вусачі, древогризи, прітворяшкі, кожееди), молі, цукрові чешуйніци, а також кімнатні мухи. Кожному музеї повинен бути ізолятор для перевірки предметів на зараженість і їх дезінфекції, а при ньому - спеціальна камера для проведення дезінсекційних та протигрибкову обробки уражених предметів.

• захист від механічних пошкоджень. Одне з найважливіших завдань зберігання музейних фондів полягає в попередженні виникнення екстремальних ситуацій - пожеж, аварій електромережі, водопровідної мережі, опалювальної системи, а також розкрадань.

42. Соціальна структура скіфів.

Найвищий соціальний статус мали:

Царі (перша група), що підтверджується як археологічними, так і писемними джерелами.

Царський рід - ми маємо дві групи (друга та третя групи), за археологічними даними, за писемними джерелами не маємо свідчень про його диференціацію.

Знать поділяється на дві соціальні групи – до вищої (четвертої) ми відносимо монархів, а до нижчої (п’ятої) – старійшин.

Наступні три групи – рядове населення, поєднуючи зі свідченнями античних авторів узгоджено наступним чином:

сьома група відповідає «восьминогим», а восьма група – збіднілим кочівникам, дані про ці групи співпадають,

Про шосту групу не має жодних писемних свідчень, але припускаємо, що вона відображає заможних рядових кочівників. Розглянувши і узгодивши усі групи, виділені за археологічними джерелами, ми побачили, що за ними не прослідковуються жерці та раби, що свідчить про недостовірність писемних джерел або про неможливість виділити їх за похованнями. Також за археологічними даними серед рядових скіфів ні ремісники, ні торговці не прослідковуються.

Взято з файлу знаходиться в документах групи, під назвою «Соціальна стратифікація скіфського суспільства»»

(підготував Семен Березюк)