6. Сутність та види економічної конкуренції. Об’єкт, суб’єкт та предмет економічної конкуренції.

Поняття конкуренції як економічної категорії надано Законі України «Про захист економічної конкуренції», «економічна конкуренція – це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку”.

Об’єкт конкуренції – потреби групи споживачів, що формують певний сегмент ринку, обраний підприємствами-суперниками.

Суб’єкт конкуренції – підприємства-виробники та фірми, що надають послуги, транснаціональні корпорації, регіони (регіональні угруповання), держави.

Предмет конкуренції у вузькому сенсі – товар або послуга, через які підприємства суперники намагаються завоювати прихильність та гроші споживача.

Предмет конкуренції у широкому сенсі – певне благо, що його втілює у собі товар чи послуга.

Відокремлення предмета конкуренції від її об’єкта показує, що у конкурентній боротьбі існує не одна, а дві сфери впливу: товар (предмет), з одного боку, та споживач (об’єкт) – з іншого, а це означає, що існують різні методи та прийоми конкурентної боротьби.

Види конкуренції:

• за територіальною ознакою - внутрішньогалузева (конкуренція між окремими підприємцями всередині кожної галузі щодо одержання прибутку) та міжгалузева (специфічною формою конкуренції капіталів у боротьбі за більш прибуткове застосування капіталу; здійснюється у вигляді міграції капіталів з одних галузей в інші, в результаті переливу капіталів створюється середня норма прибутку);

• за видом конкурентної поведінки – конкуренція між продавцями та покупцями; між виробниками (обумовлена існуванням “ринку покупця” - пріоритет на ринку покупців над виробниками-продавцями); між споживачами (обумовлена існуванням “ринку продавця” – пріоритет на ринку продавців над споживачами-покупцями).

• з точки зору конкурентної ситуації в галузі і на ринку досконала (чиста) та недосконала (монополістична або олігополістична);

• за критерієм результативності - ефективна (це динамізм, стимулювання до отримання надприбутків за рахунок переваги у витратах і якості продукту; можлива лише в умовах динамічної економіки) та неефективна конкуренція;

• з дотриманням норм законодавства – добросовісна (підвищення якості продукції, зниження цін («війна цін»), реклама, розвиток до- і післяпродажного обслуговування, створення нових товарів і послуг з використанням досягнень НТР тощо.) та недобросовісна (економічне та промислове шпигунство; поширення помилкових або неточних даних про конкурента; незаконне використання товарного знаку, фірмового найменування чи маркірування конкурента; підкуп і шантаж; введення в оману споживачів; махінації з діловою звітністю та валютні махінації; демпінг; таємна змова на торгах; корупція тощо.);

• за методами конкурентної боротьби – цінова (цінова війна, утримання цін, маневрування цінами, ціновий прорив) і нецінова (конкуренція, заснована на проміжку часу; конкуренція заснована на проміжку часу для споживання товару). Цінова конкуренція в більшості країн обмежена законодавством; зниження цін не повинне доходити до рівня демпінгу.

7. Конкурентоспроможність суб’єкта конкуренції та її основні ознаки.

Суб’єкт конкуренції – підприємства-виробники та фірми, що надають послуги, транснаціональні корпорації, регіони (регіональні угруповання), держави. Конкурентоспроможність (к-сть) є багатоаспектним поняттям, що в перекладі з латинської мови означає суперництво, боротьбу за досягнення найкращих результатів. Ожогов С.І. визначаєк к-сть як здатність витримувати конкуренцію, протистояти конкурентам. В.Стівенсон – к-сть характеризує те, “наскільки ефективно компанія задовольняє потреби клієнта порівняно з іншими компаніями, що пропонують подібний товар або послугу”. Райзберг Б.А. визначає к-сть як реальну та потенційну можливість фірм у існуючих умовах проектувати, виготовляти та збувати товари, що за ціновими та неціновими характеристиками є більш привабливими для споживачів, ніж товари конкурентів.

Розбіжності та різноманітність авторських позицій стосовно визначення поняття к-сті пов’язані з:

ототожненням к-сті підприємства та к-сті продукції або послуг;

масштабами розгляду к-сті: на регіональному, національному або світовому ринку (підприємство, галузь, країна);

заміною одного поняття іншим (конкурентний статус, конкурентний рівень);

характеристикою будь-якої складової к-сті підприємства: к-сть виробничого, трудового потенціалу.

Але в будь-якому випадку к-сть виявляється лише в умовах конкуренції і через конкуренцію. Існують різні підходи до класифікації к-сті:

за територіально-географічною ознакою - міжнародна і внутрішньо національна к-сть; к-сть в межах окремих регіонів (районів);

залежно від масштабності економічних об'єктів - к-сть товару (здатність більш повно відповідати запитам покупців порівняно з аналогічними товарами, представленими на ринку. Визначається конкурентними перевагами: якістю товару, його технічним рівнем, споживчими властивостями, цінами, перевагами в гарантійному і післягарантійному сервісі, рекламі, іміджі виробника), підприємства-виробника (перевага товарів (послуг) підприємства над аналогами у конкретних сегментах ринку в певний період часу по потенціалу розробляти, виробляти й продавати конкурентноздатні товари (послуги) у майбутньому, досягнуте без шкоди фінансовому стану організації), галузі і/або комплексу галузей (визначається наявністю у неї технічних, економічних і організаційних умов для створення, виробництва і збуту (з витратами не вище за інтернаціональні) продукції високої якості, що задовольняє вимогам конкретних груп споживачів. К-сть галузі досягається як за рахунок конкурентних переваг її компаній, так і системи їх взаємодії), національної економіки (не має загальновизнаного універсального визначення. Як привило, трактується як концентрований вираз економічних, науково-технічних, виробничих, управлінських, маркетингових і інших можливостей, що реалізовуються в товарах і послугах, що успішно протистоять конкуруючим з ними зарубіжним товарам і послугам як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках. Але це лише одна, найбільш видима сторона поняття. Інша сторона - це переваги системи державного і суспільного устрою країни, політико-правової організації і регулювання всіх сторін громадського життя суспільства, здатність держави забезпечити стійкий, динамічний розвиток національної економіки і пов'язаний з цим матеріальний добробут членів суспільства, що не поступається світовим стандартам.);

у тимчасовому прояві - к-сть на певну дату або проміжок часу у минулому, поточна к-сть, к-сть в перспективі.

Основними ознаками к-сті є:

відносний (порівняльний) характер – конкурентоспроможність проявляється тільки через порівняння характеристик економічного суб’єкта з характеристиками інших суб’єктів даного ринку;

релевантний характер критерію к-сті, який означає, що траєкторія руху даного економічного суб’єкта (його конкурентна позиція) відносно інших суб’єктів може бути визначена тільки в межах релевантного зовнішнього середовища;

часовий характер (динамічність) критерію к-сті характеризує положення суб’єкта у конкурентному полі в координатах часу як результат його конкурентної діяльності.

8. Моделі ринкової поведінки підприємства.

Плюралістичність мотивів, цілей та форм (типів) поведінки підприємства в ринковому середовищі є однією з характерних ознако економічного сьогодення. Зокрема, залежно від цілей, визначених підприємством, та, відповідно, критеріїв прийняття господарських рішень вирізняють такі можливі варіації типів ринкової поведінки підприємства:

1. агресія – мінімізація виграшу конкурента

2. альтруїзм – максимізація виграшу конкурента

3. суперництво – максимізація власного відносного виграшу

4. кооперація – максимізація спільного виграшу

5. індивідуалізм – максимізація власного виграшу

6. рівність – мінімізація різниці між виграшами

9. Типи ринкових структур та властивий їм характер конкурентних відносин.

1. Досконала конкуренція

Кількість компаній – нескінченно велика

Тип продукту - стандартизований

Методи конкуренції – відсутні нецінові методи, контроль за ціною відсутній

Вхідні бар’єри - відсутні

Характер конкуренції – конкуренції не існує

Приклад: дехто вважає сільське господарство

2. Монополістична конкуренція

Кількість компаній – велика кількість компаній

Тип продукту - диференційований

Методи конкуренції – переважно нецінові методи конкуренції, цінові методи незначні (вузький діапазон цін)

Вхідні бар’єри - незначні

Характер конкуренції – інтенсивна конкуренція

Приклад: швейна галузь

3. Олігополістична конкуренція

Кількість компаній – незначна кількість

Тип продукту – стандартизований/диференційований

Методи конкуренції – цінові (Контроль за ціною – залежить від рівня домовленості між компаніями) та нецінові є переважними

Вхідні бар’єри - високі

Характер конкуренції – залежить від рівня домовленості між конкурентами (помірна або більш активна)

Приклад: мобільний зв'язок, нафтопереробні компанії, виробники шоколаду

4. Чиста монополія

Кількість компаній – одна компанія

Тип продукту –не має ефективних замінників

Контроль за ціною – присутній, але обмежується з боку держави

Методи конкуренції – немає як таких, бо існує лише одна компанія, що реалізує товар, який не має ефективних замінників

Вхідні бар’єри – вхід на ринок іншим компаніям заблоковано

Характер конкуренції – конкуренція відсутня

Приклад: Київський метрополітен

10. Класифікація об’єктів, що характеризуються такою властивістю, як конкурентоспроможність.

Конкурентоспроможність продукту (товару) – здатність товару задовольняти потреби споживачів краще за аналогічні товари конкурентів (за ціною, якістю тощо).

Конкурентоспроможність підприємства – здатність підприємства з використанням своїх переваг конкурувати з іншими компаніями-конкурентами в релевантному середовищі.

Конкурентоспроможність галузі – здатність за допомогою певних характеристик (технічних, організаційних та економічних умов) створювати можливість для позитивного розвитку підприємства виробляючи та реалізуючи товари високої якості за помірними цінами.

Конкурентоспроможність країни – спроможність забезпечувати своїм громадянам та підприємствам можливість для більш високих результатів у більш стислий період, ніж інші країни.

Конкурентоспроможність нації, персоналу, технології тощо.

11. Еволюція поглядів на конкуренцію та засоби управління конкурентоспроможністю підприємства.

1. Класична політекономія

1.1. Теорія порівняльних витрат (18-19 ст.). Спочатку була теорія абсолютних витрат А. Сміта (країна повинна імпортувати продукцію, витрати на виробництво якої абсолютно менші, і навпаки). Далі теорія порівняльних витрат Д. Рікардо (достатньо, щоб витрати були не абсолютно менші, а порівняно).

1.2. Модель досконалої конкуренції

2. Неокласична політекономія

2.1. Теорія порівняльних переваг (Хекшер та Олін). Країна експортує товари, у виробництві яких найефективніше використані надлишкові фактори виробництва, а імпортує товари, продукування яких потребує витрачання дефіцитних факторів виробництва.

2.2. Моделі монополістичної, олігополістичної конкуренції, чистої монополії

3. Зародки теорії конкурентних переваг

3.1. Ринковий напрям

- SWOT-аналіз

- модель «п’яти сил конкуренції» (М. Портер)

- аналіз стейкхолдерів

- аналіз стратегічних груп

3.2. Ресурсний напрям («ключові компетенції»)

- аналіз «ланцюга створення вартості»

- аналіз потенціалу

- теорія «ресурсної бази»

- організаційна культура

4. Сучасне трактування теорії конкурентних переваг (одночасне використання обох напрямів, що взаємодоповнюють один одного).

12. Конкурентний контекст, поле конкуренції та конкурентне середовище.

Під конкурентним контекстом підприємства мають на увазі систему зовнішніх і внутрішніх умов конкурентної поведінки підприємства. Ця категорія ширша за поняття «конкурентного середовища», оскільки враховує внутрішній потенціал підприємства, його ресурси та спроможності щодо ведення ефективної конкурентної боротьби.

Аналіз внутрішніх компонентів конкурентного контексту спрямований на дослідження відповідності між можливостями, що виникають у зовнішньому середовищі, і потенціалом фірми щодо їх використання. Він передбачає виявлення сильних і слабких боків у різноманітних функціональних сферах діяльності підприємства.

Зовнішні стосовно конкретного підприємства елементи конкурентного контексту традиційно описуються «шістьма силами конкуренції»: суперництво серед існуючих фірм; загроза входу нових підприємств (потенційних конкурентів); вплив постачальників; загроза виробництва замінників; вплив покупців; державний вплив, що втілюється через діяльність різноманітних організацій-регуляторів.

Діагностика конкурентного контексту підприємства є передумовою обґрунтованого визначення конкурентної позиції підприємства на ринку та розробки дієвої конкурентної стратегії.

Поле конкуренції - це середовище, в якому здійснюється все розмаїття численних конкурентних взаємодій, властивих ринку

Суперництво може відбуватися на своєму конкурентному полі, або на полі суперника, або на нейтральному полі.

Кожна ділянка конкурентного поля є окремою областю боротьби учасників.

Своїм полем може виявитися локальний ринок, галузь, асортиментна група, ринкова ніша. В якості учасників конкурентного поля можуть розглядатися окремі характеристики товарів, витрати організації на їх створення, фінансові та інвестиційні можливості організації, кадровий потенціал, розподілений по функціональним підрозділам, рекламні та маркетингові інструменти, форми зв'язків з громадськістю.

Конкурентне середовще – це результат і умови взаємодії великої кількості субєктів ринку, що визначає відповідний рівень економічного суперництва і можливість окремих економічних агентів на загальноринкову ситуацію. Важливо те, що конкурентне середовище утворюється не лише і не стільки субєктами ринку, взаємодія яких викликає суперництво, але насамперед – відносинами між ними.

Конкурентне середовище неможливо чітко відділити від поняття ринок. За обєктом купівлі конкурентне середовище поділяється на: К.С. товарів, К.С.послуг, К.С. інформації, К.С.тредових ресурсів ітд; За теріторіальною ознакою конкурентне середовище поділяється на: світове КС, міжнародне КС, національне КС, міжрегіональне КС, ітд. За моделями конкуренції на ринку поділяється на: КС досконалої конкуренції; КС чистої монополії; КС олігополії, КС монополістичної конкуренції.