38. Аналіз розрахунково-касового обслуговування клієнтів

Розрахункові банківські операції — рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженням клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону привели до зміни права власності на активи.

Розрахунково-касове обслуговування — послуги, пов'язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі.

Значення аналізу розрах. і кас. операцій обумовлено місцем цих операцій у д-ті банків, а саме:

• розрахункові операції є найпоширенішими операціями банків, і частка цих операцій збільшується у зв'язку з динамічним розвитком роздрібного ринку, а також з використанням платіжних карток;

• проведення цих операцій сприяє залученню найдешевших ресурсів;

• ризикованість розрахункових операцій значно нижча ризику активних операцій;

• доходи від розрахункових операцій є стабільнішими, ніж доходи від активних операцій.

Метою аналізу розрахункових операцій є визначення напрямів розширення кола послуг, підвищення конкурентоспроможності банку на ринку й отримання додаткових джерел доходів.

До змісту аналізу розрахункових і касових операцій входять:

• аналіз обсягів, структури і динаміки розрахункових і касових операцій;

• аналіз конкурентоспроможності банку на ринку щодо розрахункового та касового обслуговування клієнтів;

• аналіз результатів здійснення розрахунково-касового обслуговування.

Законодавчі та нормативні документи, що регулюють окремі питання розрахункових та касових операцій: ЗУ «Про банки і банківську діяльність»;«Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»; Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій; Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень; План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України.

Банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно з правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. До них належать: Інструкція про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті; Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті; Правила організації розрахунково-касового обслуговування комерційними банками клієнтів і взаємовідносин з цього питання між територіальними управліннями Національного банку України та комерційними банками в національній валюті, Інструкція про міжбанківські розрахунки в Україні, Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України; Інструкція № 1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні; Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням.

До загальних форм статистичної та фінансової звітності, які використовуються при аналізі розрахункових та касових операцій, відносять: Баланс банку (щоденна та місячна форми); Оборотно-сальдовий баланс банку (місячна);Звіт про прибутки та збитки комерційних банків.

Важливими джерелами фактичної інформації для аналізу розрахункових та касових операцій є статистична звітність за зазначеними операціями банків. До цих джерел інформації належить звітність:

• Звіт про кількість клієнтів та особових рахунків на 1 січня;

• Звіт про касові обороти банку (декадна та місячна форми)

• Дані про операції, які здійснені із застосуванням платіжних карток емітованих для клієнтів банку (форма квартальна);

• Дані про кількість емітованих (розповсюджених) платіжних карток для клієнтів банку та технічні засоби, що використовуються при здійсненні операцій з їх застосуванням (форма квартальна);

Оскільки розрахункові і касові операції здійснюються на підставі договорів банку з клієнтами, в яких відображаються умови проведення операції, то ці договори і є головними джерелами інформації під час аналізу окремих видів операцій.

Аналіз організації розрахункових та касових операцій здійснюється на підставі внутрішніх документів банку з питань організаційної структури банку, штатного розкладу банку, наявності і розвитку мережі банку, характеристики технології та автоматизації, характеристики режиму роботи, технологічних карт за видами операцій.

Характеристика обсягів банківських розрахунків може бути визначена на підставі таких показників:

• кількість клієнтів;

• кількість відкритих рахунків клієнтів;

• кількість підрозділів та працівників, які здійснюють розрах. і кас. операції;

• залишки на рахунках клієнтів, на коррахунку в НБУ та інших банках;

• обороти за рахунками клієнтів та касові обороти;

• кількість трансакцій за розрахунковими операціями і касовими операціями.

Обороти за рахунками клієнтів характеризують суми надходжень та списань з рахунків клієнтів, тому є головними показниками обсягів розрахункових операцій.

Касові обороти характеризують суми надходжень у касу і видатків з каси банків, тому є головними показниками обсягів касових операцій.

Банки надають послуги на ринку різним групам клієнтів, обслуговування яких суттєво різниться. Тому у процесі аналізу важливо визначити, на якому сегменті ринку банк надає послуги клієнтам із розрахункового і касового обслуговування.

Організація розрахункового обслуговування залежить від типу рахунку, за яким надається послуга (на вимогу, строкові). 

Залежно від утримувача платежу, який здійснює клієнт банку, розрізняють внутрішньосистемні платежі, отримувачем яких є клієнт цього ж банку, і зовнішні, отримувачем яких є клієнт іншого банку. Збільшення питомої ваги внутрішньосистемних платежів дає змогу банку зменшити відплив коштів із коррахунка банку в НБУ і скоротити термін проходження платежів для клієнтів. 

Залишок коштів на поточному рахунку клієнта є головним фактором, що впливає на умови його розрахункового обслуговування: клієнти зі значними оборотами, як правило, використовують електронну форму надання платіжних документів; банки встановлюють для цих клієнтів пільгові тарифи на обслуговування. Для оцінки складу клієнтів за залишками на поточному рахунку, здійснюється групування клієнтів за цією ознакою. Групування здійснюється за середньоденними залишками коштів на поточних рахунках клієнтів.

На структуру касових операцій банку впливає склад клієнтів за видами діяльності. Якщо банк обслуговує переважно торговельні підприємства, то для нього мають значення операції з інкасації готівки і продажу її іншим банкам. Якщо банк обслуговує підприємства промисловості, яким потрібні грошові кошти на виплату заробітної плати, то для нього має значення організація купівлі готівкових грошей в інших банках. 

Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці. Найпоширенішою формою платіжних інструментів юридичних осіб є платіжні доручення, а фізичних осіб — платіжні картки. 

В умовах конкуренції і можливостей клієнта щодо вибору обслуговуючого банку, конкурентоспроможність розрахунково-касових послуг, які банк надає клієнтам, має вагоме значення для розширення його клієнтської бази.Аналіз конкурентоспроможності розрахунково-касових послуг здійснюється за такими показниками:

• наявність розвиненої мережі структурних підрозділів, які надають розрахункові та касові послуги (кількість і типи);• кількість банкоматів;• кількість торговельних (банківських) терміналів та інших електронних пристроїв;• зручність розташування;• послуги, які надає банк, порівняно з особливостями та характеристиками послуг банків-конкурентів;• зручність місця проведення операції для клієнта;• тривалість надання послуги;• тривалість операційного часу банку;• своєчасність здійснення переказів;

• рівень тарифів на послуги відносно рівня тарифів банків-конкурентів;

• розмір плати та її періодичність банком клієнтові за тимчасове користування залишком коштів на його поточному рахунку;• наявність технічних засобів зв'язку для отримання інформації про стан рахунку;• можливість проведення електронних банківських операцій.

Взаємовідносини між комерційними банками та їх клієнтами ґрунтуються на договірних засадах і здійснюються на платній основі.

Комісійні винагороди за розрахунково-касове обслуговування клієнтів викладені в тарифах, які затверджуються керівником установи банку та додаються до договорів на розрахунково-касове обслуговування. До комісійних винагород за розрахунково-касове обслуговування належать:

♦ плата за відкриття, закриття поточних рахунків, переоформлення поточних рахунків у зв'язку з перереєстрацією;♦ плата за видачу довідок клієнтам;♦ плата за обслуговування в системі «Клієнт-Банк»;♦ плата за розрахункове обслуговування;♦ плата за видачу готівки; ♦ плата за оформлення чекових книжок та інші.

Аналіз тарифів банку здійснюється з метою з'ясування конкурентоспроможності банку щодо їх рівня та можливості підвищення доходів банку через цінову політику.

У банках діють окремі тарифи за банківські послуги, що надаються юридичним особам, і окремо за банківські послуги, що надаються фізичним особам. Тому аналіз рівня тарифів здійснюється в розрізі цих двох груп клієнтів.

Тарифи на переказування коштів можуть установлюватися у вигляді абсолютної плати за один документ або у вигляді відсотка від суми платежу. Банками перекази в межах однієї системи здійснюються, як правило, безоплатно. Перекази, документи на які надані в банк за межами операційного часу, так як і платежі за рахунок поточних надходжень, здійснюються за підвищеними тарифами. 

Мета аналізу результатів розрахунково-касових операцій — виявлення напрямів збільшення доходів і зниження витрат на їх здійснення. Аналіз фінансових показників розрахунково-касових операцій здійснюється банками щомісячно на підставі даних балансу, щоквартально — за даними звіту про прибутки та збитки банку.