33. Порядок надання міжбюджетних трансфертів. Зміст нормативів бюджетної забезпеченості.

Міжбюджетні трансферти — це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого і поділяються на: дотацію вирівнювання; субвенцію; кошти, що передаються до Державного бюджету України та місце­вих бюджетів з інших місцевих бюджетів; інші дотації.

До методів бюджетного регулювання належить і надання фінансової допомоги одного бюджету іншому у вигля­ді дотацій або субвенцій.

Дотація (від пізньолат. — дар, пожертвування) - у то­му розумінні, яке закладене до Бюджетного кодексу України, означає безповоротний, безвідсотковий, не обумовлений цільо­вим призначенням міжбюджетний трансферт, що надається на підставі юридичного акта в чітко визначеній сумі з одного бюджету іншому з метою вирівнювання мінімальної бюджетної спроможності, збалансування доходів і видатків бюджету-отримувача. Термін дії права на отримання та витрачання дотації становить рік.

Субвенція (від лат. - допомога) - міжбюджетний трансферт, що надається з чітко обумовленим цільовим призна­ченням як допомога на часткове фінансування програм і заходів соціального та іншого розвитку і підлягає поверненню за її неви­користання (у межах невикористаної суми) або за нецільового використання (у межах повної суми). Надається за умови част­кової участі коштів місцевого бюджету — отримувача цих кош­тів'. Чинне законодавство передбачає кілька видів субвенцій за­лежно від їх цільового призначення. Порядок їх використання конкретизовано в актах уряду².

Субвенції на виконання інвестиційних проектів надають із Державного бюджету України бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастопо­ля з їх подальшим перерозподілом на бюджети місцевого само­врядування. Такі субвенції надають на засадах конкурентності між бюджетами місцевого самоврядування, вони передбачають фінансову участь бюджету отримувача субвенції у програмі чи проекті, а також дотримання інших умов, установлених законо­давством.

Порядок перерахування міжбюджетних трансфертів із Дер­жавного бюджету України місцевим бюджетам, коштів, що пере­даються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, а також порядок їх перерахування між місцевими бюджетами визначає Кабінет Міністрів України. При цьому слід забезпечу­вати своєчасність, рівномірність, гарантованість та повноту пе­рерахування трансфертів

34. Бюджетне право у системі фінансового права України. Особливості бюджетних правовідносин.

Воно є центральною частиною фінансо­вого права, оскільки сфера публічних фінансів (як державних, так і місцевих), що є предметом дослідження останнього, нероз­ривно пов'язана з відносинами у сфері утворення, розподілу й витрачання коштів бюджетної системи. Такі відносини станов­лять предмет бюджетного права, нерозривно пов'язаного з інши­ми розділами й інститутами фінансового права.

Отже, бюджетне право України — це сукупність бюджет­но-правових норм, що регулюють фінансові відносини, які виникають у зв'язку з бюджетною діяльністю, тобто утворенням, розподілом, перерозподілом і використанням коштів державного та місцевих бюджетів.

Коло відносин у Сфері бюджетної діяльності є досить широким, оскільки включає відносини, пов'язані із встановленням бюджетного устрою та бюджетної системи України, структурою доходів і видатків бюджетної системи, їх розподілом між її ланками, здійсненням міжбюджетних трансферті в та розмежуванням компетенції органів державної й муніципальної влади, з органі нацією бюджетного процесу, відповідальністю за порушення бюджетного законодавства тощо.

Отже, у предметі регулювання бюджетного права розріз­няють кілька основних груп відносин, які закріплюють та регу­люють:

• бюджетну систему України, принципи її побудови та зав­дання;

• склад доходів і видатків бюджетів та порядок їх розподілу між бюджетами;

• бюджетні повноваження органів державної влади, місце­вого самоврядування;

• бюджетний процес, тобто регламентовану нормами пра­ва діяльність, пов'язану зі складанням, розглядом, затверджен­ням бюджетів, їх виконанням і контролем за цим, розглядом звітів про виконання бюджетів, що становлять бюджетну систе­му України;

• відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Бюджетні правовідносини — це суспільні відносини, врегу­льовані бюджетно-правовими нормами і пов'язані із розподілом, перерозподілом та витрачанням фінансових ресурсів, акумульованих бюджетною системою країни.

Суб'єктами бюджетного права є особи, наділені правосуб'єктністю, тобто ті, що потенційно здатні бути учасниками бюджет­них правовідносин.

Що стосується юридичних осіб, то серед учасників бюджет­них відносин переважають юридичні особи публічного права. Причому вони можуть бути наділені як суб'єктивними правами (зокрема, органи законодавчої або виконавчої влади), так і юри­дичними обов'язками (наприклад, бюджетні установи, що с роз­порядниками бюджетних коштів). Юридичні особи приватного права є зазвичай отримувачами (а не розпорядниками) бюджетних ресурсів.

Як одержувачі бюджетних коштів юридичні особи приват­ного права володіють бюджетно-правовою правосуб'єктністю, що має особливості: вона є вужчою порівняно із правосуб'єктніс­тю інших суб'єктів бюджетних правовідносин; не має владно-імперативного характеру; юридичні особи приватного права не наділені компетенцією як особи публічного права в бюджетній сфері, а мають лише права та обов'язки (крім такого повнова­ження в бюджетному процесі, як бюджетне асигнування); вона є похідною від цивільно-правової, а не публічно-правової, як у інших суб'єктів бюджетного права, правосуб'єктності юридич­них осіб приватного права; юридичні особи приватного права стають учасниками бюджетних правовідносин на добровільних засадах, що загалом не властиво юридичним особам публічного права; обсяг прав і обов'язків юридичних осіб приватного права змінюється залежно від їх ролі в даному правовідношенні та ви­ду за класифікацією бюджетних відносин².

Учасниками бюджетних відносин не можуть бути фізичні особи, оскільки вони, згідно з чинним законодавством, не мають права безпосередньо отримувати кошти з бюджетів будь-якого рівня на власне фінансування. Фізичних осіб можуть лише опо­середковано залучати до бюджетних відносин як отримувачів бюджетних коштів, шляхом продажу товарів, послуг або виконанні робіт розпорядникам бюджетних ресурсів, котрі, у свою чергу, можуть діяти лише у межах закріплених за ними бюджет­них повноважень.

Провідну роль у бюджетних відносинах відіграють її представ­ницькі органи, які своїми рішеннями затверджують акти про бю­джет, а також органи виконавчої влади (центральної або на міс­цевому рівні), що є основними виконавцями бюджетів. Окреме місце належить органам спеціальної компетенції у галузі фінан­сів (Міністерству фінансів, Державному казначейству тощо), які безпосередньо забезпечують бюджетну діяльність. З іншого боку, важливими учасниками бюджетних відносин є бюджетні установи — розпорядники бюджетних коштів.

Традиційно суб'єкту бюджетних правовідносин властиві такі ознаки: він бере участь у розподілі доходів і видатків між різ­ними ланками бюджетної системи; є учасником бюджетного про­цесу та одержує з бюджету кошти у формі бюджетного фінан­сування (асигнування, кредитування, інвестування). Суб'єкти бюджетних правовідносин мають або одну з цих ознак, або кіль­ка одночасно¹.

Особливістю бюджетних відносин є їх велика деталізованість. Оскільки коштів на фінансування видатків ніколи не ви­стачає і держава змушена фінансувати лише невідкладні по­треби, вона має детально регламентувати права й обов'язки всіх учасників бюджетного процесу для забезпечення ефективного, цільового та економного витрачання фінансових ресурсів та їх постійного й планового надходження до бюджету певного рівня.