11. Машинна деградація ґрунтів та причини її виникнення .

Крім вилучення сільськогосподарських угідь безпосередньо під шляхове будівництво, у процесі експлуатації ґрунтових шляхів виводяться з обігу додаткові сільськогосподарські ділянки, збільшуються втрати сільськогосподарської продукції через наїзди автомобілів на засіяне поле. Ширина смуги наїзду коливається від 4 до 20 м, а запилення їх уздовж ґрунтових шляхів, особливо за важкого механічного складу ґрунтів, досягає 30-50 м. Крім того, в періоди негоди ґрунтові ділянки, особливо на чорноземних ґрунтах, практично непрохідні. Тому значна частина сільськогосподарської продукції несвоєчасно вивозиться на приймальні пункти, що знижує рівень продуктивності земельних ресурсів. Низька ефективність ґрунтових автомобільних шляхів обумовлюється також надмірними витратами палива транспортними засобами, прямими втратами сільськогосподарської продукції, а відтак знижується продуктивність земель.Велика кількість ділянок ґрунтових шляхів місцевого значення після довгих років експлуатації повертається для сільськогосподарського використання. Проте руйнівний вплив автомобілів на ґрунт зберігається ще довго,навіть через 20-30 років колишня дорога зберігає сліди машинної деградації.Проблеми раціонального землекористування і транспортних систем стосуються і взаємодії транспортних засобів із ріллею,вони значною мірою обумовлюють машинну деградацію ґрунту. Оптимальна структура автопарку з погляду економічної ефективності не завжди є раціональною, якщо брати до уваги народногосподарські інтереси та унікальність ґрунтового покриву України. Так, для вивезення цукрових буряків із полів на бурякоприймальні пункти найефективнішим, з огляду на собівартість перевезень, є використання великовантажних автомобілів, особливо для господарств віддалених від цукрових заводів на 20 км та більше. Проте, саме ці автомобілі переущільнюють ґрунт, руйнують його структуру.Отже, назріла гостра необхідність у забезпеченні екологічно обґрунтованого планування розвитку транспортних систем на всіх рівнях

12. Принцип природокористування: про збереження природної цілісності екосистеми

Цей принцип випливає з найважливіших закономірностей взаємопов’язаності змін компонентів природи під впливом антропогенної діяльності. Вплив людини на окремі компоненти природи та окремі види ресурсів не обмежується змінами лише в них. Зміни одного з компонентів природної системи призводять до змін в інших, а іноді — до змін якостей екосистеми в цілому. Прикладом може служити осушення боліт в областях Українського Полісся, після чого змінилися якості багатьох екосистем — рілля виявилася підтопленою, висохли малі річки тощо.

13, Екологічні методи управління процесом природокористування

· Адміністративні (командно-розпорядчі) - забезпечувані можливістю державного примусу. Адміністративно-правові методи управління полягають у розробці та виданні правових та адміністративних актів, що регулюють організацію та управління у сфері природокористування, права та обов'язки керівних працівників, посадових осіб і населення країни щодо економного використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення рівноваги в природному середовищі.

· Економічні - створюють безпосередню матеріальну зацікавленість суб'єктів господарювання у виконанні необхідних екологічних заходів, рішень органів управління у сфері природокористування Економічні методи управління природокористуванням полягають у широкому використанні системи цін, тарифів, платежів, штрафів, премій, фондів економічного стимулювання, кредитів і т.п. ; 

· Соціально-психологічні методи управління являють собою систему засобів соціального та психологічного впливу на колективи підприємств і організацій, окремих працівників і населення даного району з метою забезпечення сприятливих погодних умов проживання людини, зниження захворюваності населення Ці методи реалізуються за допомогою заходів як заохочувального характеру, так і впливу на порушників (подяки або, навпаки, догани, усні чи наказах адміністрації тощо)

· Організаційні методи, що охоплюють процеси підготовки, прийняття і реалізацію рішень, спрямованих на запобігання і ліквідацію порушень, забруднень навколишнього середовища, організацію маловідходних і безвідходних технологій при використанні природних ресурсів. 

14, Основні етапи господарювання в царині природокористування.

1)поч.20-х — сер.50-х рр.-домінувала концепція безкоштовності природних ресурсів. Уважалося, що оскільки природні ресурси не є об’єктами купівлі – продажу, то методологічно неправильно оцінювати їх у вартісному вигляді, а впровадження оцінки природних ресурсів у господарську практику гальмуватиме розроблення корисних копалин, розширення сільськогосподарського виробництва. Спробу ввести рентні відносини було перервано колгоспами, а земельні кадастри оголошено буржуазною категорією, неприйнятною для «соціа-лістичної практики». Природні ресурси, особливо в довоєнні роки, здавалися невичерпними.  2)60 — 70-х років до початку 80-х. - затратна концепція природокористування ->природні ресурси повинні мати економ.оцінку(предмет праці);Результатна концепція.Результати стали у вартісній формі.Діалектна єдність-дозволяє об’єктивно оцінити.Розроблено кадастри природних ресурсів,економічна оцінка природних ресурсів.Проте резерви с/г угідь було вичерпано,погіршились умови видобутку ресурсів на родовищах,почала рости собівартість видобутку,відбулася ерозія земель,посухи,у лісовому госп-ві знизився обсяг заготівлі деревини,відбулося нераціональне використання прир.ресурсів,недостатній рівень використання вторинних ресурсів. 3)з 80-дотепер(диференційна рента(додатковий прибуток). Земельна рента виникає як надлишок суспільної ціни виробництва над індивідуальною ціною виробництва с/г продукції на кращих і середніх за родючістю та вигідно розташованих стосовно ринку земельних ділянок порівняно з гіршими.  Внаслідок цього сільськогосподарська продукція з кращих і середніх ділянок дає додатковий прибуток — ренту(вона становить прибуток, обумовлений не зусиллями працівників, а виключно якістю ресурсів, їх вичерпністю чи обмеженістю та близькістю до ринку збуту).Почали впроваджуватися платежі за природні ресурси, за забруднення навколишнього середовища, і хоча вони мали здебільшого символічний характер, усе ж таки порівняно з попередніми етапами це був крок уперед до раціонального природокористування.