26.Соціальна ситуація розвитку у період ранньої юності (старшокласників)

Новий віковий період - рання юність (14-15 - 17-18років) -вважають третім світом, що існує між дитинством і дорослістю. У цей час старшокласник опиняється на порозі реального дорослого життя та дивиться на теперішнє з позиції майбутнього, шукає зміст свого життя. Це час завершення шкільного навчання, один із найважливіших періодів формування особистості та психічного розвитку молодої людини. Юність - це час розвитку фізичних сил, змужніння, високого рівня опірності, витривалості організму. Прилив енергії проявляється в прагненні до діяльності, в досягненні значних успіхів у деяких видах спорту.

Юність - період інтенсивного соціального становлення особистості, соціально-морального самовизначення. На цей час припадає вибір професії, отримання паспорта, підготовка до сімейного життя, до участі в політичних подіях, виборах уряду країни, служіння в армії тощо. В старшому шкільному віці визначаються стійкі інтереси, здібності, можливості юнаків та дівчат, формуються життєві плани, програми, світогляд, переконання, ціннісні орієнтації, соціальні установки.

Старшокласників характеризує особливий тип поведінки. Цен­тральним новоутворенням цього періоду стає процес активного розвитку особистості. Основне спрямування розвитку юнацького віку - формування світогляду. Особливий інтерес вони проявляють до моральних проблем - обов'язку, честі, справедливості. Юність -це сприятливий період для формування соціальних потреб, особли­во потреб у своїй суспільній значущості, в повазі, довір'ї. Неповага в сім'ї чи в школі до особистості старшокласника призводить до конфліктів, а інколи й до відхилень у поведінці.

Юність - час формування самосвідомості, пошуку свого "Я". Це період відкриття свого внутрішнього світу. Об'єктом глибокого вивчення стають власні переживання, бажання, власні вчинки, здібності, рівень відповідності внутрішнього світу та поведінки.

Фізичний розвиток старшокласників характеризується подаль­шими анатомічними та фізіологічними змінами, тісно пов'язаними між собою. Темпи збільшення зросту та ваги сповільнюються, при­чому юнаки надолужують недавнє відставання від дівчат. Повного зросту дівчата досягають в середньому між 16 і 17 роками, а юнаки - між 17 і 18 роками.

В основному завершується окостеніння скелету, вдосконалюєть­ся м'язова система, паралельно з цим збільшується і м'язова сила. Інтенсивно розвивається серцево-судинна система, нервова регуля­ція її діяльності. Продовжується функціональний розвиток нервових клітин головного мозку.

Статеве дозрівання для більшості юнаків і дівчат цього віку вже завершено. Нова соціальна позиція старшокласника змінює для нього значущість учіння. Інтерес до навчання у них підвищується. Це пов'язано з тим, що складається нова мотиваційна структура учіння. Домінуюче місце займають мотиви, що пов'язані з самовиз­наченням та підготовкою до самостійного життя. Ці мотиви набувають особистісного змісту та стають дієвими.

Старшокласники, для яких головною є навчально-професійна діяльність, починають розглядати учіння як необхідну базу, передумову майбутньої професійної діяльності.

Закінчуючи школу, старшокласники повинні бути психологічно готовими до дорослого життя. Поняття „психологічної готовності" передбачає у даному випадку наявність потреб та здібностей, що дозволяють випускнику школи найповніше реалізувати себе у професійній діяльності, громадському житті, майбутньому сіхмейному житті.

Передусім, це: по-перше, потреба у спілкуванні з іншими людьми, потреба та здатність творчо працювати;

по-друге, вміння теоретично мислити, орієнтуватися у різноманітних подіях, що відбуваються в сучасному світі, що виступає у формі наукового, теоретичного світогляду;

по-третє, наявність розвиненої рефлексії, за допомогою якої забезпечується свідоме та критичне ставлення до себе.

Сформувавшись, ці якості утворюють психологічну базу для соціального та особистісного самовизначення школярів -центрального новоутворення раннього юнацького віку.

Головною ознакою цього періоду є потреба юнака зайняти внутрішню позицію дорослої людини, вибрати професію, усвідомити себе членом суспільства, виробити світогляд, обрати свій життєвий шлях. Самовизначення означає не автономію від дорослих, а чітку орієнтацію та визначення свого місця у дорослому світі.

В основі ставлення до світу професій лежить запозичений досвід - відомості, отримані від батьків, знайомих, друзів, однолітків, з книжок, кінофільмів, телепередач. Досвід цей звичайно абстрактний, тому що не пережитий, не вистражданий людиною. Переважна більшість старшокласників обирає професію більш-менш стихійно. Суттєві фактори професійного самовизначення - це віковий період, в якому здійснюється вибір професії, рівень інформованості та рівень домагань старшокласників.

Юність - це перехід від фізіологічної зрілості до зрілості соціальної, змістом якої є включення старшокласника до дорослого життя, засвоєння тих норм і правил, які існують у суспільстві. Соціальна зрілість в наш час настає пізніше, тому що необхідно значно більше часу для отримання необхідної освіти. Деякі особливості індивіда в ранній юності залежать від його когнітивного розвитку у цей період життя.

Взаємостосунки з дорослими та однолітками Старшокласник і дорослі. Старшокласники прагнуть звільнитися від контролю та опіки з боку батьків і вчителів, а також від встановлених ними норм і порядків. На думку І.С. Кона, у цьому процесі слід розрізняти домагання автономії у сфері поведінки (потреба та право самостійно вирішувати особисті проблеми), емоційної автономії (потреба та право мати власні, самостійно обрані уподобання) та нормативної автономії (потреба та право на власні норми та цінності).

Першою, і порівняно легко, досягається незалежність поведінки, зрозуміло, в певних рамках, передусім у сфері дозвілля. Юнаки та дівчата все більше проводять його поза домівкою та школою, віддаючи перевагу одноліткам як партнерам у спільному дозвіллі.

Емоційна автономність досягається з більшими труднощами, і цей процес дуже суперечливий. Рання юність дає найбільше емоційних конфліктів, особливо у взаєминах з батьками. Для того, щоб стати дорослою, молода людина мас розірвати емоційну залежність від батьків, включити свої стосунки з ними в нову,

складнішу систему емоційних уподобань і симпатій, центром якої вже будуть не батьки, а вона сама.

Ревниво захищають юнаки та дівчата своє право на власні переконання, моральні установки та цінності. З цією метою вони нерідко займають підкреслено максималістські позиції, висловлю­ють крайні погляди з того чи іншого питання. Однак за цією зовнішньою стороною можна простежити велику залежність у серйозних проблемах (вибір професії, політичних поглядів, світогляду тощо) від дорослих, особливо від батьків. Інша справа, коли йдеться про моду, смаки, способи проведення дозвілля та ін.

Товариство однолітків. В період ранньої юності продовжується процес переорієнтації спілкування з дорослих на ровесників. В його основі лежить суперечлива взаємодія двох потреб - у відокремленні та в належності до певної групи, входженні до неї. Якщо перша реалізується передусім через прагнення до емансипації від дорослих, то друга - у взаєминах з однолітками.

Відчуття самотності, переживання власної непотрібності, зумов­лені віковими суперечностями становлення особистості, виклика­ють у молодих людей нестримне прагнення до об'єднання та спілку­вання з однолітками, у товаристві яких вони сподіваються знайти емоційну теплоту, розуміння, визнання власної значущості тощо.

Надзвичайно серйозною є потреба не просто входити до групи, а бути прийнятим однолітками, відчувати свою необхідність для групи, мати в ній певний авторитет. Низький статус в групі, як правило, корелює з високим рівнем особистісної тривожності.

Стрімко зростає число груп і компаній, до яких входить старшо­класник, зокрема число референтних груп, на які він орієнтується, з якими співвідносить свої самооцінки та ціннісні орієнтації.

І.С. Кон і В.О. Лосенков вважали, що юнацькому спілкуванню притаманні дві протилежні тенденції: розширення його сфери та зростаюча індивідуалізація. Перша проявляється у збільшенні часу на спілкування з ровесниками (3-4 години в будні, 7-9 годин у вихідні та святкові дні), невпинному зростанні географії та соціаль­ного простору такого спілкування, постійному пошуку та готовності до міжособових контактів.

Стосовно індивідуалізації стосунків, то вони характеризуються чітким розмежування характеру взаємин з різними людьми, високою вибірковістю та максималістською вимогливістю до друзів.

Потреба самовиразитись, розкрити свої переживання домінує над інтересом до почуттів і переживань іншого, що зумовлює ексцентричність юнацького спілкування, служить причиною напруженості взаємин і невдоволення ними.

Спілкування з однолітками найповніше реалізує потребу в коханні тому що спілкування з друзями стає інтимно-особистісним. Старшокласник розкриває однолітку свій внутрішній світ; з другом обговорює розчарування, взаємини з однолітками протилежної статі. Змістом спілкування стає реальне життя, а інформація, що передається другу, - секретною.

Основою для вибору друга є відображення неусвідомлених потреб старшокласника, підтвердження свого „Я" у друзях, ідентифікація з другом, іноді аж до втрати власної індивідуальності, підтвердження в друзях свого доповнення; пошуки психологічного захисту, зразків для наслідування тощо. Вибір друзів, характер взаємостосунків з ними залежать від цих неусвідомлених психологічних потреб. У справжньої дружби є одна незвичайна ознака - ніколи не виникає бажання переробити, перевиховати іншу людину. Друг допомагає бути справедливим у ставленні до власного „Я", власної позиції.

Різко посилюється потреба в індивідуальній інтимній дружбі. Помітно активізуються міжстатеві взаємини: розширюється сфера дружніх стосунків, розвивається потреба в коханні, з'являються серйозні захоплення, починається статеве життя.

Юнацькі мрії про кохання відображають насамперед потребу в емоційному теплі, душевній близькості, розумінні. Як правило, вони не збігаються (особливо в юнаків) з чуттєвістю, зумовленою статевим дозріванням.