- •Диф.Ψ 1. Історія розвитку диф-пс знань. Джерела диф.Пс.
- •Диф.Ψ 6. Еволюція вчення про типи вищої нервової системи в вітчизняній диференціальній психофізіології (і.П. Павлов, б.М. Теплов, в.Д. Небиліцин).
- •Диф.Ψ 7. Сучасні погляди на типологію психофізіологічних основ індивідуальності людини (мерлін, бєлоус, русалов).
- •Диф.Ψ 9. Назвіть етапи створення та оновлення конституційної типології кречмера. Які основні критерії знаходяться в її основі?
- •Диф.Ψ 10. Модифікації конституційної типології малиновського. Охарактеризуйте виділені фактори.
- •Диф. Ψ 11. Порівняльнй аналіз конституційних типологій сіго, кречмера, шелдона. Спільні і відмінні ознаки.
- •Диф. Ψ 12. Визнач-ня характерологічних типологій в диф.Пс. Конкретні приклади характерол-х типологій.
- •Чисті типи:
- •Диф. Ψ 13. Функціональна асиметрія півкуль гол.Мозку. Історія розробки і значення для диф.Пс.
- •Диф. Ψ 18. Індивідуальний профіль функціональної асиметрії. Практичне визначення провідної руки, ноги, та психол. Особл-й л-ни.
- •Диф. Ψ 23. Значення функціональної типології юнга для диф. Ψ.
- •Диф. Ψ 25. Проаналіз-ти визн-ня хар-ра в психоаналізі. На які критерії спираються? про що це може свідчити?
- •Диф. Ψ 26. Типологія хар-рів за фрейдом. Які мех-ми утв-ня хар-ра пропонуються у психоаналізі.
- •Диф. Ψ 28. Порівняйте типології лоуена і фрейда. За якими ознаками розрізняються хар-ри л-й за цими типол-ми.
- •Диф. Ψ 47. Типові психологічні особл-ті л-ни за порядком народж-ня в сім»ї (адлер).
- •Диф. Ψ 57. Предмет, завдання пс.Статі. Відмінності в психології та соц-х ролях чоловіків і жінок.
- •Диф. Ψ 61. Диференціальна психофізіологія: предмет, завдання.
Диф.Ψ 6. Еволюція вчення про типи вищої нервової системи в вітчизняній диференціальній психофізіології (і.П. Павлов, б.М. Теплов, в.Д. Небиліцин).
Вітчизняна Ψ зосередилась на пошуках теоретичної концепції як основи наукової Д Ψ. Завдання полягає у з’ясуванні об’єктивних біологічних основ психологічної індивідуальності людини. За таку основу стало вчення ПАЛОВА про властивості і типи нервової системи (це вроджені характеристики нервової тканини, які регулюють основні процеси: збудження ті гальмування).
ТЕПЛОВ в 1956р. організував лабораторію з вивчення типологічних особливостей ВНД. Були виділені 10 первинних (серед яких – сила, лабільність, рухливість, динамічність, сконцентрованість) та 5 вторинних власт-й нервової системи та феномен парціальності (власт-ті диференціюються за різними аналізаторами).
У 1969 р. НЕБИЛІЦИНИМ запропонована назва напрямку вивчення природних основ індивідуальних розрізнень – Д. психофізіологія, предметом якої є досконале вивчення властивостей НС людини та з’ясування їх ролі в детермінації стійких індивідуально- Ψ розрізнень між людьми.
Темперамент завжди пов‘язувався з фізіологічними особливостями організму, бо якості темпераменту є найсильнішими психічними якостями, що приманні людині від народження.
СЛАБКИЙ → Меланхолік
СИЛЬНИЙ → неврівноважений → Холерик
→ врівноважений → рухливий → Сангвінік
→ інертний → Флегматик
Диф.Ψ 7. Сучасні погляди на типологію психофізіологічних основ індивідуальності людини (мерлін, бєлоус, русалов).
МЕРЛІН та БЕЛОУС– автори інтегральної теорії індивідуальності – це цілісна характеристика індивідуальних властивостей людини, яка складається з таких рівнів:
система індивідуальних властивостей організму (підсистеми: біохімічні, загально соматичні, нейродинамічні);
система соціально – Ψ індивідуальних власт-й (соц. ролі в соц.групі та в соціально – історичних спільнотах - народ);
система соціально – Ψ індивідуальних психіч-х власт-й (психодинамічні – власт-ті темпераменту, психічні вл-ті особистості).
БЕЛОУС виділяє 2 типи темпераменту: «А» - сильне збудження в ньому поєднується з екстравертованістю, безтурботністю, пластичністю; «Б» - слабке збудження поєднується з інтроверсією, ригідністю та тривожністю.
РУСАЛОВ доводить, що в основі індивідуально-Ψ властивостей лежать характеристики не окремої, часткової біологічної підсистеми, а загальна конституція людського організму: сукупність біологічних власт-й індивіда, які відображені у спадковому апараті. Тому разом із загальною теорією інтегральної індивідуальності потрібна і спеціальна теорія індивідуальності (предметом якої є специфіка та закономірності формування інд-психол. розрізнень під впливом стійких біол. факторів). Запропонував трирівневу класифікацію властивостей нервової системи, до якої входить: 1) загальні системні властивості (які охоплюють весь мозок людини); 2) комплексні вл-ті (які проявляються в особливостях роботи окремих «блоків» мозку); 3) найпростіші елементарні вл-ті (які співвідносяться з роботою окремих нейронів).