Загальна інформація про країну

Сполучені Штати Америки - United State of America.

Географічне положення - США знаходяться в Північній Америці.

Територія - 9.364 тис. кв. км.

Сухопутні кордони - протяжність 12248 км, в т.ч. з Канадою - 8893 км (з них

2477 км з Аляскою); з Мексикою - 3326 км; з Кубою – 29 км.

Населення - 279,62 млн. чол. (жовтень 1998 г.).

Релігія - протестанти - 56%; католики - 28%; іудеї - 2%; інші - 4%; атеїсти - 10%.

Столиця – м. Вашингтон.

Адміністративний поділ - США територіально поділені на 50 штатів і один федеральний округ Колумбія.

Національне свято - День Незалежності (4 липня).

Політичний устрій

США - федеративна республіка, до складу якої входять 50 штатів та федеральний округ Колумбія. Діє Конституція Сполучених Штатів Америки, яка була прийнята 17 вересня 1787 року. Глава держави - президент. Президент та віце-президент обираються строком на 4 роки. Президентські вибори проводяться у високосний рік одночасно з виборами у конгрес. Строк перебування президента на посаді обмежений 8 роками. У разі усунення президента з посади, його смерті або відставки віце-президент стає президентом та має право призначати нового віце-президента за умови схвалення кандидатури більшістю голосів в обох палатах Конгресу США.

Загальна характеристика збройних сил США, їх склад

Збройні сили (ЗС) США мають у своєму складі: сухопутні війська (СВ), військово-повітряні сили (ВПС) і військово-морські сили (ВМС). Кожний вид ЗС складається із регулярних військ та резервних компонентів (в СВ і ВПС - Національної гвардії (НГ) і резерву, у ВМС - резерву).

Загальне керівництво збройними силами здійснює Президент США, який згідно з конституцією є Верховним головнокомандувачем (ВГК). Міністр оборони є головним радником та помічником Президента з військових питань .

Президент та міністр оборони складають національне військове керівництво. Їм та Конгресу надано право прийняття найбільш важливих рішень у військовій галузі.

Повноваження Президента, Конгресу та Міністерства оборони США щодо застосування ЗС регулюються відповідними законодавчими документами. Згідно з американським законодавством Верховному головнокомандувачу ЗС (Президенту) належить право введення в країні надзвичайного стану, оголошення часткової мобілізації, віддання наказу на ведення бойових дій, а також на застосування ядерної зброї. У зв’язку з цим право Конгресу оголошувати війну значно обмежене і використання ЗС фактично перетворилось у прерогативу президентської влади.

При введенні надзвичайного стану у країні він може призвати на дійсну військову службу особовий склад організованого резерву на строк не більше 24 місяців. При цьому загальна чисельність призваного контингенту не повинна перевищувати 1 млн. чол. (часткова мобілізація).

Президент США особисто, без відповідного запиту керівництва штату, може використовувати НГ та регулярні війська на території будь-якого штату, коли, на його думку, там виникли перешкоди функціонуванню державної влади та виконанню законів, створюються та активізуються незаконні об'єднання або здійснюються заколоти, спрямовані проти федеральної влади. Йому надається право, використовуючи НГ або ЗС (іноді разом), вживати таких заходів, які він вважає необхідними для придушення повстань, заколотів або дій незаконних об’єднань, якщо вони перешкоджають реалізації конституційних прав громадян, виконанню законів США або здійсненню правосуддя.

Міністр оборони США є однією з головних осіб виконавчої влади країни, у віданні якого знаходяться питання будівництва та підтримання боєготовності ЗС, розробки і реалізації військової та окремих аспектів зовнішньої політики з метою захисту інтересів країни та забезпечення національної безпеки. Він призначається Президентом зі складу цивільних осіб та затверджується Сенатом. Міністр оборони здійснює керівництво ЗС у повному обсязі та несе відповідальність за їх будівництво, використання, боєготовність, керівництво науково-дослідними, дослідницькими та конструкторськими роботами (НДДКР), матеріальне та технічне забезпечення.

РНБ призначена для розгляду найважливіших питань внутрішньої, зовнішньої та військової політики США, напрацювання рекомендацій з цих питань для прийняття Президентом відповідних рішень. Членами РНБ є: Президент (голова), віце-президент, державний секретар та міністр оборони. Постійними радниками РНБ є голова КНШ та директор ЦРУ.

КНШ є колегіальним консультативним та виконавчим органом Президента і міністра оборони з військових питань. До складу КНШ входять голова (головний військовий радник Президента, РНБ та міністр оборони), заступник голови та чотири члени комітету - начальники штабів СВ, ВПС, ВМС та комендант морської піхоти. Робочим органом голови КНШ є об'єднаний штаб, що розробляє стратегічні та оперативні плани використання ЗС, а також рекомендації для КНШ з основних напрямків будівництва і використання ЗС США.

Комітет начальників штабів несе відповідальність за розробку планів ведення війни на різних театрах воєнних дій, визначає та надає рекомендації вищому воєнно-політичному керівництву з питань національної безпеки.

Члени КНШ є військовими керівниками відповідних видів ЗС і відповідають за інформування своїх міністрів з питань діяльності комітету. Головнокомандувачі об'єднаними командуваннями видають накази та директиви головним чином з питань бойового використання військ, розробляють плани маневрів та навчань, що проводяться США самостійно або спільно із союзниками.

Управління збройними силами здійснюється по двох напрямках - адміністративному та оперативному.

Адміністративне управління охоплює питання будівництва ЗС, включаючи комплектування, навчання та забезпечення військ, НДДКР, програмами фінансування, виробництва та закупівлі зброї та військової техніки. Керівництво ЗС Президент здійснює через міністра оборони та міністрів видів ЗС, відповідні міністерства, штаби та командування видів ЗС США.

Оперативне управління охоплює сферу бойового використання збройних сил та включає питання стратегічного та оперативного планування, керівництва операціями, бойовими діями військ та сил флоту, стратегічного та мобілізаційного розгортання ЗС. Оперативне керівництво Президент здійснює з допомогою міністра оборони через голову КНШ та головнокомандувачів (командувачів) об'єднаними та спеціальними командуваннями ЗС США.

За своїм цільовим призначенням та характером вирішуваних завдань збройні сили США поділяються на стратегічні сили, сили загального призначення, сили та засоби стратегічних перекидань військ та резервів.

Об'єднання та з'єднання з оперативної організації зведені у дев'ять об'єднаних та три спеціальних командування, які мають свої зони відповідальності.

До об'єднаних командувань відносяться:

стратегічне командування ЗС США;

командування ЗС США в Європейській зоні;

командування ЗС США в зоні Атлантичного океану;

командування ЗС США в зоні Тихого океану;

Південне командування ЗС США;

Центральне командування;

космічне командування;

командування спеціальних операцій;

командування стратегічних перекидань.

До складу спеціальних командувань входять:

бойове авіаційне командування (БАК);

військово-транспортне авіаційне командування (ВТАК);

командування Сухопутних військ на континентальній частині.

Крім того, існує американо-канадське командування повітряно-космічної оборони Північноамериканського континенту, яке оперативно підпорядковане КНШ і узгоджує свої дії зі штабом оборони Канади.

З липня 1973 року збройні сили США комплектуються добровольцями