5. Теорії конкуренції е. Чемберліна та Дж. Робінсон

Американський економіст Едвард Чемберлін (1899-1967) у 1933 р. опублікував працю “Теорія монополістичної конкуренції”, яка стала згодом класичним твором.

Чемберлін у своїй праці показав існування спеціального виду мо­нополії, яка є необхідною складовою конкурентної ринкової системи. Він вказав на два способи поєднання монополії з конкуренцією: 1) ство­рення ринку ймовірно рідкісних товарів - цей варіант можливий за наявності двох або невеликої кількості продавців; 2) ринок диферен­ційованих продуктів - контроль продавців над товарами, що мають особливі ознаки.

Запропонований ним варіант монополістичної конкуренції має такі характерні ознаки: кількість продавців досить велика; кожна фі­рма діє на ринку, не враховуючи свого впливу на поведінку конкурен­тів; товар якісно різнорідний, тому покупці віддають перевагу товарам із торговою маркою конкретних продавців; вхід у виробництво близьких груп продуктів необмежений. У результаті кожний продавець має криву попиту за заданих цін.

Пропонуючи диференційований продукт, кожний продавець фо­рмує свій мікроринок, на якому виступає як монополіст, але водночас його товар зазнає конкуренції з боку більш досконалих товарозамінни- ків. Конкуренція при цьому розвивається в трьох напрямках:

• маніпулювання ціною - через монополізацію ринку продавцем від­бувається порушення рівноважної ціни у бік збільшення; це приз­водить до зменшення обсягів виробництва продукції, недовикорис- тання виробничих потужностей, зростання безробіття;

• внесення якісних змін у виготовлений продукт;

• впровадження реклами.

Останні два чинники належать до нецінових чинників конкуренції.

Пізніше до нецінових умов посилення монополістичної конкурен­ції Чемберлін відніс технічне удосконалення й обслуговування по­купців.

Джоан Вайолет Робінсон (1903-1983) - англійський економіст. Світову популярність їй принесла книга за назвою “Економічна теорія недосконалої конкуренції”, що вийшла в 1933 р.

Загальний підхід до аналізу макроекономічних процесів Дж. Ро- бінсон перейняла у Дж.М. Кейнса, а підхід до основних категорій ана­лізу (відсотка, заробітної плати, процента, капіталу) - у Д. Рікардо і

А. Маршалла.

У теорії недосконалої конкуренції Робінсон намагалася встанови­ти механізм формування цін в умовах, коли кожний виробник може бути монополістом своєї продукції. Ця теорія, на відміну від теорії монополістичної конкуренції, не розглядає конкуренцію всередині монополістичного сектора, а досліджує ціноутворення в місцях зі­ткнення монополій торгово-промислового типу, що виникають, з немонополізованими фірмами, тобто процеси утворення монопольно­го прибутку.

У недосконалій конкуренції Робінсон бачила порушення рівнова­жного стану конкурентної господарської системи й експлуатацію на­йманої праці.

За недосконалої конкуренції продукції випускається менше, ніж за досконалої конкуренції. У результаті відбувається зростання цін, яке є наслідком домовленості між фірмами та обмеження доступу в галузь сторонніх фірм.

Зростання цін, на думку Робінсон, вимагає обов’язкового втру­чання держави в економіку за допомогою заходів податкової і бюдже­тної політики.

Під монопсонією мається на увазі тип ринкової структури, за якої є монополія єдиного покупця певного товару. Робінсон ствер­джувала, що монопсоністом може бути велика фірма, яка використовує працю робітників за нав’язаними нею умовами. У результаті заробітна плата може бути нижчою від граничного продукту, а це свідчить про наявність відносин експлуатації. Тому в цих умовах необхідно узако­нити мінімальний розмір заробітної плати. З іншого боку, якщо могут­ні профспілки домагаються значного збільшення заробітної плати, що зменшує нормальний прибуток власників капіталу, то вже самі робіт­ники експлуатують дрібних власників.

Чиста монополія - це ситуація, в якій одна фірма є єдиним ви­робником продукту, для якого немає близьких замінників. Фірма- монополіст отримує повний контроль над ціною. Виникнення чистої монополії пов’язане з утворенням бар’єрів для входження в галузь, із монополією виробників сировини та ін. Для Робінсон чиста моно­полія є явищем не тільки ринку, а й концентрованого виробництва. Останнє, на думку автора, є економією фірми на масштабах, оскільки частка постійних витрат, що припадає на одиницю продукції, зі зрос­танням обсягів виробництва знижується.

Олігополія - стан на ринку за невеликої кількості фірм-вироб­ників. Існування реальної олігополії Робінсон вважала більш пошире­ним явищем, ніж існування досконалої конкуренції й абсолютної мо­нополії.

Особливістю монополістичної конкуренції є взаємозалежність між фірмами. Іншими словами, олігополія існує, якщо кількість фірм у га­лузі настільки мала, що при формуванні цінової політики одна з них повинна брати до уваги реакцію з боку конкурентів.

Робінсон досліджувала можливість використання ціни як інстру­мента впливу на попит і регулювання збуту. Вона ввела поняття “дис­кримінація в цінах" - розподіл монополією ринків на сегменти на основі еластичності попиту за ціною. Монополіст, випускаючи но­вий товар, спочатку максимально завищує ціну, обслуговуючи най­більш спроможну частину споживачів. Потім він, поступово знижую­чи ціну, залучає менш спроможних покупців, і при цьому, незважаючи на зниження ціни, прибуток буде високий, оскільки попит збільшиться.

Література: 1, 3, 9, 11, 12, 16, 18, 23, 31, 35.