2.4. Порівняння податкових систем України та країн єс.
В сучасних умовах порівняння української податкової системи з її аналогами в країнах-членах ЄС потрібно для визначення конкурентоспроможності нашої країни на світовому ринку товарів та інвестицій та вибору головних векторів реформування податкових відносин. Порівняння необхідне у деяких напрямах: за рівнем загального податкового навантаження, його розподілу між основними видами податків та групами платників, фіскальної ефективності податкової системи; ефективності регулюючої дії останньої; достовірності розрахунків податкових зобов'язань тощо.
За всіма видами основних податків (ПДВ, податок з корпоративного прибутку, податок з доходів громадян, обов’язкові збори соціального страхування) навантаження в Україні є вищим або на рівні середнього за країнами Європейського Союзу. Так, ставка ПДВ в Україні – 20%, в ЄС – 19,4%; податок з прибутку – відповідно 25,0% і 27,4%; соціальні внески підприємств –39,0% і 24,7%. Тільки за рівнем акцизних зборів, які є найефективнішими регулюючими податками, середні ставки в Україні (2,1% до ВВП) є нижчими, ніж в країнах ЄС (3,1%).
Особливо важливим є порівняння в оподаткуванні України та нових членів Євросоюзу - так званої групи ЄС–10. Практично в усіх цих країнах корпоративний прибуток, додана вартість, індивідуальні доходи громадян, фонд зарплати підприємств оподатковуються за значно нижчими ставками, ніж в Україні. В Ірландії ставка податку з корпоративного прибутку (12,5%) нижча вдвічі, в Естонії вона взагалі дорівнює 0%. Ставка ПДВ в Іспанії, Німеччині, Великобританії, Люксембургу знаходиться у межах від 15% до 17%. Соціальний податок підприємств (роботодавців) становить 16,3 % у Нідерландах, 10,7% – у Ірландії, 9,9% - у Великобританії та 0,5 % - у Данії. Індивідуальні доходи громадян в країнах ЄС– 10 в середньому оподатковуються на рівні від 6% до 12%, в Португалії –5,6%, у Греції –0,6% доходів.
Фіскальна ефективність системи оподаткування в Україні є нижчою від країн Євросоюзу практично з усіх видів податків. Маючи більш високі ставки в оподаткуванні індивідуальних доходів громадян, Україна акумулювала їх у 2006 році у сумі, що дорівнювала лише 3,8% обсягів ВВП, тоді як в країнах ЄС частка цих податків складала у 2006 р. 8,8% ВВП. Сума ПДВ, зібраного того ж року в Україні, становила 4,9% ВВП, в той час як у країнах Євросоюзу –7,7% ВВП.
Тільки з податку на прибуток підприємств фіскальна ефективність української системи може бути порівняна з аналогічними європейськими країнами: цей податок дорівнював в Україні 4,7% ВВП, а у країнах ЄС – 3,1%.
Значно гірше виконується українською податковою системою й регулятивна функція. Наприклад, ПДВ у європейських країнах стягується за декількома ставками для різних за соціальною й економічною значимістю груп товарів і послуг, що забезпечує відповідну зацікавленість щодо їх виробництва і споживання. В Україні ж, як відомо, застосовується єдина ставка, що позбавляє цей податок регулюючого впливу.
Ми можемо зробити висновок з вищенаведеного порівняльного аналізу, що податкова система України має суттєві вади і є набагато обтяжливішою як для ведення бізнесу, так і для споживчого попиту порівняно з податковими системами країн ЄС. Вона має бути реформована у частині зниження загального податкового навантаження, зміни структури рівня оподаткування, покращення податкового клімату, вдосконалення виконання фіскальної та регулюючої функцій податків, реорганізації самої податково-митної служби тощо.
Отже, підготовка реформаційних змін повинна відбуватись випереджаючими темпами для того, щоб не відновлювати наше відставання від Євросоюзу. При цьому орієнтуватися потрібно на динамічні трансформації, що спостерігаються у країнах – нових членах ЄС, які є одними з головних конкурентів України на світових ринках товарів і капіталів. [15]
Розділ 3. Шляхи реформування податкової системи в Україні.
Діюча сьогодні в Україні система оподаткування формувалась протягом останнього десятиріччя. Вона відіграла свою позитивну роль на етапі становлення України як незалежної держави. Однак подальший розвиток ринкових відносин та поглиблення ринкових перетворень все більше підкреслюють наявні в ній недоліки. На жаль, поки що діюча система оподаткування є не зовсім досконалою і не повністю відповідає вимогам часу.
На нинішньому вирішальному етапі реформ, коли основним мотивом економічної політики стає безпосередня орієнтація держави на зростання добробуту народу, на пожвавлення підприємництва, на посилення ринкових регуляторів у стимулюванні відродження національної економіки, назріла гостра необхідність невідкладного реформування податкової системи, створення цілісного, узгодженого, стабільного та раціонального податкового законодавства. Все це й обумовлює необхідність реформування податкової системи та створення єдиного всеохоплюючого податкового закону — Податкового кодексу. [3, c. 42]
Українська податкова система формується в складний для країни період переходу до економіки ринкового типу, що супроводжується кризовими явищами практично у всіх сферах громадського життя. Прийняття і дія податків носять непослідовний характер, що само по собі знижує ефективність кожного з елементів податкової системи. Економічна нестабільність висуває підвищені вимоги до стійкості бюджетної системи. У цій ситуації професійність законодавців повинна виразитися в умінні знайти оптимальне співвідношення рівнів податкових ставок, адекватних сучасному моменту. Для отримання оптимальних податків, на наш погляд, найбільш важливими є такі вимоги:
а) податкова структура повинна сприяти використанню податкової політики з метою стабілізації, оздоровлення і піднесення економіки країни;
б) податкова система повинна бути справедливою, не допускати довільного тлумачення, бути зрозумілою платникам податків;
в) податки повинні по можливості не впливати на прийняття різними особами економічних рішень або такий вплив повинен бути мінімальним;
г) система податків повинна мати мінімум необґрунтованих пільг, бути ув'язаною із загальною політикою ціноутворення і ростом заробітної платні;
д) податки повинні надавати більше свободи підприємництву, інвестиціям, науково-технічному прогресу.
Податкова політика в Україні повинна сприяти, насамперед, росту обсягів нагромадження, створенню умов, що полегшують підприємствам відновлення основного капіталу.
Нова податкова система повинна враховувати принципові зміни в житті країни. Отже, необхідно створити більш розгалужену, кваліфіковану податкову службу для контролю і своєчасної сплати податків.
Варто також забезпечити гнучкість податкової системи, пристосувати її до зовнішньої і внутрішньої економічної кон'юнктури. Насамперед, мова йде про делегування податковим органам права давати відстрочки, розстрочки з оплати податків, стягуванню пені і введення штрафних санкцій залежно від фінансового становища платника податків і перспектив його розвитку, з дотриманням єдиної умови — наприкінці визначеного звітного періоду платник податків зобов'язаний повністю оплатити всю суму заборгованості.
Необхідно звести до мінімуму негативний вплив на економіку країни тіньового бізнесу. Аналіз ситуації, що склалася, свідчить про те, що тіньова діяльність приносить збитки однаковою мірою як державі, так і кожному легально працюючому підприємцеві. Тіньова економіка небезпечна ще і тим, що активно залучає до своєї сфери все нових і нових суб'єктів підприємницької діяльності. Тому головне завдання стоїть перед податковою адміністрацією і поліцією — не розпорошувати сили на нескінченні перевірки лотків і кіосків, а систематично відпрацьовувати найбільш значні факти ухиляння від сплати податків, попереджати масові порушення податкового законодавства.
Таким чином, поняття податкової реформи містить у собі не тільки зміну законодавства, що регулює розміри і процес збору податків, але і модернізацію самої податкової служби, приведення її у відповідність із уже існуючими ринковими нововведеннями, що могло б на достатньому рівні забезпечувати доходи в бюджет. [3, c. 90]
Для спрощення податкової системи в Україні, слід звернути також увагу на те, який відсоток податків сплачують різні верстви населення в нашій державі. І бідні, і багаті віддають до держбюджету певну частину свого доходу, при цьому сплачуючи такий відсоток податку, який зазначений у Законі України. Необхідно внести деякі корективи до ПКУ, а саме: встановити різний відсоток для різних верств населення.
Проаналізувавши недоліки чинної податкової системи та проблеми, до яких вони призвели, можна виділити основні стратегічні цілі податкової реформи:
підвищення конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу;
легалізація тіньового сектора;
активізація інвестиційних процесів в економіці;
простота та зрозумілість податкових норм для суб’єктів господарювання;
скорочення витрат платників на нарахування і сплату податків та держави на їх адміністрування;
адаптація податкового законодавства України до законодавства ЄС;
забезпечення умов для добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків;
запровадження інформаційно-аналітичної системи державної податкової служби в національному масштабі;
автоматизація процесів оподаткування із застосуванням сучасних технологій.
Реформування податкової системи має проводитися за певними принципами:
– добровільність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);
– рівність, недопущення будь-яких проявів дискримінації платників податків – забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні прав та обов’язків щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів);
– стабільність, забезпечення незмінності переліків податків, зборів (обов’язкових платежів) та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;
– стимулювання підприємницької діяльності та інвестиційно-інноваційної активності;
– справедливість – забезпечення підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованих соціальних пільг та привілеїв.
Проаналізувавши усе вищесказане, при проведенні реформування податкової системи України можна виділити такі її напрями:
– забезпечення детальної законодавчої регламентації всіх аспектів податкових правовідносин з метою запобігання вирішенню спірних питань на розсуд контролюючих органів;
– забезпечення визначення остаточного переліку прав, обов’язків і відповідальності як платників, так і контролюючих органів з метою рівного розподілу функцій та прав сторін;
– формування податкових правовідносин між суб’єктами господарської діяльності і державою на засадах забезпечення рівних умов господарювання для суб’єктів різних форм власності, організаційно-правових форм і видів економічної діяльності. [16]
Висновки
Отже, система оподаткування – це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань, власних національних особливостей.
Аналіз системи оподаткування в Україні, її становлення й розвитку дає змогу зробити висновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Часті зміни в законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності. По-друге, основним є фіскальне спрямування податкової системи, недостатнє виявлення регулювальної функції основних податків. По-третє, система вцілому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнено.
Регулювання сучасних економічних відносин потребує гнучкої податкової політики, яка дала б змогу оптимально пов’язати інтереси держави з інтересами підприємництва, рядових платників податків. З переходом до ринкової економіки мають змінюватись як податкова система, так і методи розрахунків та сплати податків. При цьому не варто кидатися від однієї крайності до іншої.
Тож можна зробити висновок, що метою реформування податкової системи є приведення її у відповідність з пріоритетами державної політики соціально-економічного розвитку, сприяння сталому економічному зростанню на основі виваженої інвестиційно-інноваційної політики, забезпечення достатності сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів.
Все це тільки підтверджує думку про те, що чинну податкову систему потрібно реформувати і робити це якнайшвидше. Отже, до теоретичних рекомендацій слід віднести таке:
– провадити більш стабільну податкову політику;
– прийняти комплексний податковий документ – Податковий кодекс, в якому будуть прописані усі механізми оподаткування в Україні;
– спростити саму організаційну структуру податкової системи;
– зменшити кількість обов’язкових податків та платежів.
Податкова політика повинна забезпечити вирішення двоєдиного завдання. З одного боку – це встановлення оптимальних податків, які не стримуватимуть розвиток підприємництва, з другого – забезпечення надходження до бюджету коштів, достатніх для задоволення державних потреб.
До практичних рекомендацій слід віднести, що реформування податкової системи має відбуватися не лише на загальнодержавному рівні, а й на регіональному, основним напрямом якого є вдосконалення системи місцевого оподаткування, що має ліквідувати дисбаланс між дохідною та видатковою частинами бюджетів регіонів.
Список використаної літератури
1. Білик М. Д., Золотько І. А. Податкова система України: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни. — К.: КНЕУ, 2000.
2. Бойчик І. М. Економіка підприємства: навч. посіб. – Вид. 2-е, доп., перероб. – К.: Атіка, 2007.
3. Данилов О. Д., Фліссак Н.П. Податкова система та шляхи її реформування. — К., 2001.
4. Комарницький І.Ф., Економічна теорія: підручник. — Чернівці: Рута, 2006.
5. Кощий В. Шляхи податкової реформи // Фінанси України. - 1998. - № 7.
6. Литвиненко Я. В. Податкова політика: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2003.
7. Литвиненко Я. В., Якушик І. Д. Податкові системи зарубіжних країн: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2004.
8. Лондар С.Л. Фінанси: навч. посібник. – Вінниця: Нова Книга, 2009.
9. Омелянович Л.А., Папалка А.А., Орлова В.А. Податки і податкові системи. — Донецьк: Дон. ДУЕТ ім. Тугана-Барановського, 2002.
10. Орлюк О. П. Фінансове право: Навчальний посібник. —К.: Юрінком Інтер, 2003.
11. Стельмащук А.М., Державне регулювання економіки: Навч. посіб. — Тернопіль: ТАНГ, 2000.
12. Ярошенко Ф.О., Павленко В.Л. Історія податків та оподаткування в Україні: Навч. посіб. — Ірпінь: Академія ДПС України, 2002.
13. http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=23793
14. http://www.rusnauka.com/4_SWMN_2010/Economics/58421.doc.htm
15. http://www.rusnauka.com/1_NIO_2008/Economics/25535.doc.htm
16. http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Evkpi/2009/88.pdf