23. Удосконалення рецептивних видів мовленнєвої діяльності; аудіювання, читання.

Аудіювання - це розуміння сприйнятого на слух мовлення. Мета аудіювання полягає в осмисленні почутого мовленнєвого повідомлення.

У системі механізмів аудіювання психологами виділено три компоненти: сприймання, порівняння -розпізнавання, розуміння. Процес сприймання значною мірою залежить від того, наскільки учні володіють опорними знаннями. Сприймання якнайтісніше пов'язане з механізмом слухової пам'яті, оскільки від здатності людини утримувати в пам'яті почуті підрізки мовлення залежить процес розуміння аудіотексту, можливість його подальшої логічної переробки. З метою розвитку механізму слухової пам'яті треба вчити дітей виділяти ключові слова, здійснювати змістово-композиційний аналіз тексту, спрямований на те, щоб допомогти учневі зрозуміти й запам'ятати зміст тексту.

Дія механізму пам'яті спонукає до дії механізм антиципації, що відіграє в процесі аудіювання важливу роль і дозволяє реципієнтові за початком слова, речення, темою висловлювання спрогнозувати, передбачити його кінець чи навіть загальну структуру повідомлення. Важливою умовою ефективного аудіювання є вміння концентруватися, аналізувати зміст почутого, конспектувати матеріал. Тому вчитель повинен готувати учнів до аудіювання, настроювати їх на відповідну тему. За способом здійснення розрізняю і зосереджене, не рефлексивне й рефлексивне аудіювання (слухання). Нерефлексивне полягає в умінні учня мовчати під час того, коли говорить співбесідник (інший учень, учитель). Засобом навчання аудіювання є аудіотекст, що, на відміну від писемного, має відповідне інтонаційне оформлення, а його відтворення визначається правильно обраним темпом одноразового читання, контактністю комунікантів.

Ефективність аудіювання залежить від того, наскільки учні володіють опорними знаннями, якою мірою в них розвинені фонетичні, лексичні, граматичні, стилістичні навички. Тому навчання аудіювання має; здійснюватися в двох напрямках: формування мовленнєвих навичок та мовленнєвих механізмів аудіювання.

Крім аудіювання, до рецептивних видів мовленнєвої діяльності належить читання, що полягає а декодуванні графічних символів, тобто перекладі буквеного коду в мислительні образи, який реалізується в зовнішньому або внутрішньому мовленні.

Уміння грамотно читати - необхідне й важливе для сучасної людини, оскільки сприяє розвиткові навчально-виробничих завдань, забезпечує формування задоволення культурно-естетичних потреб. У зв'язку з цим набуває актуальності питання розвитку навичок читання на уроках української мови.

Процес читання складається з одночасного сприймання та осмислення інформації. Від якості сприймання залежить характер і рівень розуміння тексту. У процесі читання учні повинні осмислити сприйнятий текст з метою розв'язання певного комунікативного завдання. Методисти радять ураховувати функції читання як виду мовленнєвої діяльності; пізнавальну, регулятивну, ціннісно-орієнтаційну.

Навчання учнів читати, в основі якого лежить процес сприйняття й обробки інформації, здійснюється за умови їхнього активного творчого мислення. У процесі читання тексту відбувається смислова обробка інформації: значення слова СПІВВІДНОСИТЬСЯ ЗІ значенням інших слів, установлюється характер зв'язку між ними та контекстуальне значення; слова об'єднуються в синтагми, синтагми - в речення; речення об'єднуються ЇЇ більші смислові утворення (ССЦ), а останні - в цілісний мовленнєвий твір.

Уміння сприймати текст вимагає особливої уваги словесника: правильне, точне сприймання чужого тексту стає грунтом для конструювання власного висловлювання, адекватного запропонованому. Сприйняття, відповідне авторському задумові, зумовлюють кілька чинників, серед яких головне місце посідає попередній досвід читача, крізь призму якого сприймається текст. Необхідною передумовою розуміння тексту є сформовані вміння декодувати вербальну Інформацію. Особливої уваги вимагає декодування художніх текстів.

Навчання читання, аналізу й розуміння текстів є основою для формування всіх мовленнєвих умінь. Розвинені навички читання створюють умови для переходу до інших способів використання тексту в процесі розвитку мовлення учнів: переказу прочитаного чи почутого, висловленню власних думок (твір, рецензія, лист тощо). Таким чином, удосконалюючи уміння текстосприймання, учитель створює умови для формування текстотворчих умінь. Сформованість умінь текстосприймання забезпечує розуміння, дозволяє учням вступати в діалог.

Ефективним видом роботи є читання науково-популярної лінгвістичної літератури, що з одного боку сприяє поглибленню знань учнів, з другого -удосконаленню читацьких умінь, і відповідно сприяє формуванню мовної компетенції учнів.

Вправи, що містять аналіз (або його елементи) мовних і композиційних особливостей тексту-взірця спрямовані на вдосконалення мовленнєвих умінь. Саме аналіз тексту дозволяє побачити динаміку мовленнєвої діяльності від задуму до конкретної мовленнєвої реалізації.