19. Класифікація методів виправлення. Метод скорочення та метод опрацювання

Найперше класифікуємо виправлення з позиції варіантності. Як наслідок, отримаємо такі види виправлень:

– однозначні, коли можливий лише один варіант виправлення

—неоднозначні, коли кількість варіантів виправлення дорівнює якомусь конкретному числу п

— багатозначні, коли кількість варіантів виправлення взагалі не може бути оцінена конкретним числом

Основна класифікація методів виправлення повідомлення:

1) формалізовані (нетворчі) виправлення: переставлення компонентів; видалення компонентів; заміна одних компонентів іншими; вставлення (додавання) нових компонентів; спеціальні виправлення, які стосуються переважно нетекстових компонентів;

2) неформалізовані (творчі) виправлення: скорочення; опрацювання; перероблення.

Скороченням називають такий неформалізований (творчий) метод виправлення, коли методом видалення окремих компонентів з повідомлення скорочують його обсяг, іноді до наперед заданої величини. При цьому зовсім не обов'язково, щоби компоненти, які видаляють, містили помилки. Скорочення допомагає скомпресувати інформацію в повідомленні, не вимагаючи великої кількості процедур і пристосування до авторського стилю. Недолік же полягає в тому, що частину інформації при цьому втрачають. Скорочення повідомлення вимагає обов'язкового погодження з автором. Скорочення найефективніше виконувати в такий спосіб: — визначити рівень, на якому слід провести скорочення; — вибрати шкалу для експертних оцінок (наприклад, шкалу з трьох оцінок: 1,2 і 3); — біля всіх компонентів визначеного рівня поставити експертні оцінки, що вказують на ступінь відповідності компонента основній темі повідомлення (наприклад, найвища оцінка "З" визначає найбільшу відповідність, а найнижча 1—найменшу); — видалити з повідомлення компоненти, оцінки яких свідчать про те, що вони найменше стосуються основної теми повідомлення.

Опрацюванням називають такий неформалізований (творчий) метод виправлення помилок, коли в повідомленні роблять переставлення, видалення, заміни, вставлення та скорочення, причому загалом ступінь редагованості повідомлення не перевищує 25—30%2. Опрацювання, як правило, використовують стосовно тих повідомлень, які мають порівняно велику кількість помилок. Опрацювання дає змогу значно вдосконалити повідомлення, однак водночас веде до появи змін у тексті, необхідності пристосування до авторського стилю, а також можливості ненавмисного спотворення інформації. Опрацювання є трудомісткою процедурою.

20. Коректурний відбиток. Види коректурних відбитків. Вимоги до коректурних відбитків.

Коректурний відбиток – це відбиток тексту, що виготовляється на різних стадіях поліграфічного процесу і призначений для коректування.

Види коректурних відбитків 1. Технічне складання (гранки), верстка(зверстані аркуші), звірені аркуші(для звірення). Технічне складання – відбиток авторського оригіналу, відредагований редактором. Це перша коректура, тому всі необхідні виправлення виконуються максимально. Комп’ютеризовані технології дають змогу відразу верстати сторінки, а не відливати літери чи рядки як це було при металевому складані. Гранка – коректурний відбиток з довільною кількістю рядків однакових по ширині (сторінки складання не сформовані). Текст у гранках вимагає від коректора особливої уваги, необхідно фіксувати початкові і кінцеві рядки кожної гранки , щоб уникнути повторів або втрати рядків. Верстка (зверстані аркуші) – сформовані у друковані аркуші сторінки складання і відбитки з них. У верстку вносять найнеобхідніші виправлення, особливо ті, що не були помічені у технічному складанні. Це друга коректура. Звірені аркуші (сторінки для звірення) – друковані аркуші складання і коректурні відбитки з них, одержані видавництвом після виправлення друкарнею складання у зверстаних аркушах. Звірні аркуші можуть роздруковуватись суцільно, тобто увесь текст потрібно читати (у складних виданнях) або вибірково, тобто лише ті сторінки, призначені для коректурного читання, в яких у попередній верстці було багато виправлень.

Виправлення в коректурних відбитках повинно бути мінімальним і зводиться до ліквідації. Технічних недоліків набору і помилок, допущених у видавничому оригіналі. Дозволяються також виправлення і по коньюктурним міркуванням, однак текст, що вноситься повинен бути рівносильний тому який заміняється. Свою роботу над коректурними відбитками редактор закінчує підписанням верстки в друк, а сигнального примірника на випуск в світ.

Сигнальний примірник – перший, пробний примірник книги, журналу чи видання який направляється у видавництво, як зразок тиражу для затвердження. Затверджений сигнальний примірник являється документом на основі якого друкарня випускає весь тираж.