14. Індивідуальна заробітна плата в бригаді (зПі, грн.):

ЗП_і = ,

де ФОП_бр – фонд оплати праці бригади за певний період, який підлягає розподілу між працівниками, грн.;

К_ікр – коефіцієнт кваліфікаційного рівня, який присвоєно i-му робітнику в момент введення “безтарифної” системи (в балах, частинах одиниці або інших умовних одиницях);

КТУ_і – коефіцієнт трудової участі в поточних результатах діяльності, який присвоюють і-му робітником на період , за який здійснюється оплата;

Т_і – кількість робочого часу, відпрацьованого і-м робітником, за який здійснюється оплата;

і = 1, 2, 3…n – кількість працівників, які беруть участь у розподілі оплати праці, осіб.

15. Колективна відрядна розцінка (Рбр., грн.):

Р_бр. , або Р_бр =

де ΣТ – сума тарифних ставок членів бригади, грн.;

Н_бр – бригадна норма виробітку;

ΣТ = Т₁+Т₂₊Т₃+…+Т_n – сума тарифних ставок, відповідаючих розряду робіт, грн.;

ΣЗ_тр = З_тр+ З_тр+ З_тр+…+З_тр – сума трудових затрат за нормами по кожному розряду.

16. Коефіцієнт відрядного заробітку (Кв):

К_в ,

де З_бр – відрядний заробіток бригади, грн.;

Т_бр – тарифний заробіток бригади, грн.

17. Преміювання фахівців за якість праці:

К_я.п. , К_я.п. = Р₁+ Р₂+ Р₃+…+ Р_n,

де К_я.п. – коефіцієнт якості праці;

Р₁, Р₂, Р₃…Р_n – частка кожного показника в загальному розмірі премії, нарахованої за виконання основних показників і умов преміювання.

Планування і аналіз трудових показників

Номін фонд роб часу=календ-вих дні –суб-святк

Ефектив фонд = номін-дод відп – навч відп – держ обов – хвороба – пол, ваг

Годинний фонд з.п. = СУМА( Тар. Ставка* (річна виробн програма п-ва / норма часу на виготовл 1 виробу)* реальний фонд роб часу 1 робітн за рік)

Годинний фонд з.п. =Сума ( Трудомістк* Тар ставка)

Річний фонд з.п. =Сума ( Сер тар ставка*чисельн планова*плановий ФРЧ)

(Сер тар ставка = Сер тар розряд (коеф)* тар ставка 1 розряду)

Необх к-ть робітн за професіями = Річн виробн програма / (реал фонд роб часу на 1 робітн за рік / норма часу на вигот 1 виробу).

14.1. Методичні основи планування продуктивності праці

Вплив вивільнення чисельності за рахунок кожного фактору визначаємо за формулою:

де Е_і — економія чисельності працюючих за даним фактором, осіб;

Ч_п — умовна чисельність працюючих, розрахована на запланований обсяг виробництва за виробітком базисного року, осіб;

Е_заг — загальна економія чисельності промислово-виробни­чого персоналу, осіб.

Величина зростання продуктивності праці в цілому за рахунок дії усіх факторів по виробничому підрозділу:

Е_ч.п = Ч_баз · К_об – Ч_п,

де Е_ч.п — відносна економія чисельності промислово-виробничо­го персоналу;

Ч_баз — чисельність промислово-виробничого персоналу в ок­ремих структурних підрозділах у базисному періоді, осіб;

К_об — коефіцієнт збільшення обсягу виробництва продукції у плановому періоді;

Ч_п — умовна чисельність промислово-виробничого персоналу, розрахована в цілому по підприємству.

Зміна чисельності працівників у результаті впровадження нової техніки, технології, модернізації устаткування визначається порівнянням чисельності працівників для виконання запланованого обсягу робіт до і після впровадження заходів.

де Е_ч.п — відносна економія чисельності працівників, осіб;

М — загальна кількість одиниць устаткування в запланованому періоді;

М₁ — кількість одиниць устаткування, що не підлягає технічному удосконаленню;

М₂ — кількість одиниць нового або модернізованого устаткування;

П — показник підвищення продуктивності нового або модернізованого устаткування, %;

Ч_п — чисельність промислово-виробничого персоналу на плановий період, розрахована виходячи із виробітку базисного періоду, осіб;

Т_д — кількість місяців дії нового або модернізованого устаткування;

Т_к — календарна кількість місяців у плановому періоді;

К — частка робітників, зайнятих на устаткуванні в загальній чисельності працівників.

Зменшення чисельності працівників за рахунок скорочення втрат робочого часу:

де У_ч.р — частка робітників у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, %;

В_о — втрати робочого часу в базисному періоді, %;

В_пл — втрати робочого часу в плановому періоді, %.

Велике значення для підвищення продуктивності праці має зниження чисельності робітників, які не виконують норми виробітку.

Розрахунок відносної економії робочої сили, досягнутої завдяки такому зниженню, здійснюється на основі показників середнього виконання норм цими робітниками, їх частки в загальній чисельності робітників і коефіцієнта виконання норм у плановому періоді:

де У_ч.р — частка робітників у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, %;

Е_ч.р — відносна економія чисельності робітників, %;

П_н — планове підвищення рівня виконання норм виробітку групою робітників, які не виконують норми виробітку, %;

У_ч.р — частка робітників, які не виконують норми виробітку, в загальній чисельності робітників.

Зниження технологічної трудомісткості характеризує зростання погодинного виробітку:

де Т_технол — трудомісткість технологічна планового обсягу робіт, розрахована за фактичними затратами праці;

Т_з — зниження затрат праці від упровадження організаційно-технічних заходів.

Індекс зростання річної (місячної) продуктивності праці:

І_пр = І_п.г – І_зм.ф – І_яв.дн,

де І_п.г — індекс годинної продуктивності праці;

І_зм.ф — індекс використання змінного фонду робочого часу;

І_яв.дн — індекс зміни кількості явочних днів за рік у середньооблікового працівника.

При цьому:

де Ф_пл і Ф_баз — відповідно середня кількість відпрацьованих годин за зміну середньообліковим працівником у плановому і базовому періодах, год.;

Д _яв.пл і Д _яв.баз — відповідно середня кількість явочних днів серед­ньооблікового працівника в плановому і базисному періодах, днів.