- •1. Реформи австрійського абсолютизму середини - другої половини 18 ст. Та їх значення для українського суспільства.
- •2. Селянські реформи Габсбургів кінця 18 - початку 19 ст! і Україна.
- •3. Народні рухи на західноукраїнських землях у перш, под, х!х ст.
- •4. Селянські рухи в др. Пол. 20-х, 30-х рр. XIX ст. Устим Кармелюк.
- •6. Адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі Російської імперії.
- •8. Чисельність і соціальна структура українського населення Російської імперії у 19 ст.
- •9. Виборче законодавство Австрійської імперії та українське суспільство 19 ст.
- •11.Суспільно-політичний рух на західноукраїнських землях до 1848 р.
- •10.Політичне становище українських земель у складі Російської і Австрійської імперії (перш. Пол. XIX ст.)
- •14.Польське повстання 1830- 1831 рр. І українське суспільство.
- •12. Скасування кріпосного права на західноукраїнських землях.
- •13.Народні рухи у першій чверті XIX ст.
- •15.Становище українського дворянства на початку 19 ст.
- •15.Становище українського дворянства на початку 19 ст.
- •16.Зародження українського національного руху в Північній Буковині і на Закарпатті.
- •17.Революційні події на Північній Буковині і на Закарпатті 1848 - 1849 рр.
- •18.Польський і український національний рухи у Східній Галичині під час революції 1848 - 1849 рр.
- •20.Австрійські конституційні реформи: українське суспільство середини - другої половини 19 ст.
- •19.Революції 1848 - 1849 рр. Та їх вплив на Україну.
- •21.Соціальні відносини на західноукраїнських землях у др. Пол.XIX ст.
- •22.Становище і діяльність української греко-католицької церкви на українських землях в 19 ст.
- •23."Православний катехізис".
- •25. Аграрне перенаселення. Переселення селян із України.
- •24.Освіта в західноукраїнських землях першої половини 19 ст.
- •26.Форми участі українського народу у французсько-російській війні.
- •27.Формування полків українського козачого війська земських ополчень та інших формувань під час французько-російської війни 1812 р.
- •28.Бойові дії на території українських земель під час французсько-російської війни 1812р.
- •29. Розвиток сільського господарства і промисловості на західноукраїнських землях першої половини XIX ст.
- •30. Розвиток ринкових відносин у сільському господарстві в перш. Пол. XIX ст.
- •31.Економічна колонізація Півдня України першої половини XIX ст.
- •32.Розвиток основних галузей сільського господарства в першій половині XIX ст.
- •34.Становище поміщицьких селян-кріпаків у перш. Пол. XIX ст.
- •33.Характеристика структури землеволодіння в перш. Пол. Хіх ст.
- •38.Тенденції розвитку промисловості перш. Пол. XIX ст.
- •37.Завершення технічного перевороту в промисловості.
- •39.Внутрішня і зовнішня торгівля у перш. Пол. XIX ст.
- •40.Виступи "робітних людей" у перш. Пол. XIX ст.
- •41.Основні прояви початку нового українського національного відродження у перш. Пол. XIX ст.
- •42.Зародження українського національного руху в Галичині.
- •43.Значення народних рухів у перш. Пол. XIX ст.
- •45.Повернення запорозьких козаків з-за Дунаю. Утворення Азовського козацького війська.
- •46.Чорноморське козацьке військо.
- •44.Бузьке та Усть-Буджацьке козацькі війська.
- •49."Козацький міф" в Україні 19 ст.
- •47. Повстання Чернігівського полку.
- •48.Катеринославське козацьке військо.
- •50.Таємні і політичні осередки наприкінці 20-х років XIX ст.
- •51 .Культурно-освітні установи у перш. Пол. XIX ст.
- •52.Розвиток історичної науки у перш. Пол. XIX ст.
- •53.Заснування і діяльність Харківського і Київського університетів.
- •54.Наукові товариства і установи у перш. Пол. XIX ст.
- •55.Проведення реформ 60-70-х рр. В Україні. Їх суспільно-політичні наслідки.
- •56.Земська реформа: Україна.
- •57. Інвентарна реформа на Правобережній Україні.
- •58.Селянські рухи на Правобережній Україні у зв'язку з проведенням інвентарної реформи.
- •59. Реформа 1861р. І особливості її проведення на Україні.
- •60.Соціально-економічні наслідки скасування кріпосного права.
- •62.Селянство і дворянство в др. Пол. XIX ст.
- •61.Україна в роки Кримської війни (1853 - 1856 рр.)
- •63.Розвиток основних галузей сільського господарства у др. Пол. XIX ст.
- •64. Розвиток основних галузей промисловості на західноукраїнських землях у др. Пол. XIX ст.
- •65.Еволюція аграрних відносин у др. Пол. XIX ст.
- •66.Становище західноукраїнських селян і робітників та їх боротьба (др. Пол. XIX ст.)
- •67.Промислово-торговельна буржуазія у др. Пол. XIX ст.
- •68.Внутрішня і зовнішня торгівля у др. Пол. XIX ст.
- •69.Металургія, металообробка і машинобудування у др. Пол. XIX
- •71.Народницькі гуртки чорнопередільського спрямування на Україні.
- •74.Селянські рухи 50-х рр. XIX ст.
- •75.Селянський рух у 1861 - 1864 рр.
- •76.Основні етапи українського національного відродження 19 ст.
- •77.Москофільство.
- •82. Єлизаветградська громада (кін. 70-х - поч. 80-х рр. XIX ст.)
- •80.Київська (Стара) громада 70-80-х рр. XIX ст.
- •81. Одеська громада 70-х рр. XIX ст.
- •83."Ходіння в народ" у 1974 - 1875 рр.
- •84.Початок політичної боротьби народників (1878 - 1879 рр.)
- •85.Пропагандистські народницькі гуртки на початку 70-х рр. XIX ст.
- •88.Харківські народницькі гуртки середини 80-х рр. XIX ст.
- •89.Харківсько-Кнївське таємне політичне товариство.
- •90."Руська трійця"
- •91 ."Чигиринська змова".
- •93. Народовольський з'їзд у Катеринославі. Народовольські гуртки 1885 - 1889 рр. Та їх діяльність.
- •94.Робітничий рух у 80-90-х рр. XIX ст.
- •97. Південноросійський робітничий союз у Києві.
- •98.Радикально-демократична течія у суспільно-демократичного русі західноукраїнських земель у др. Пол. XIX ст.
- •99.Виникнення і склад Кирило-Мефодіївського товариства.
- •100. Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства. Кого документи у розвитку українського національного руху.
11.Суспільно-політичний рух на західноукраїнських землях до 1848 р.
Культурно-національне відродження в західноукраїнських землях, і зокрема на Галичині мало свої специфічні риси, що суттєво відрізняло його від аналогічного процесу в Східній Україні.
На відміну від національного руху наддніпрянської України, ініційованого «знизу» опозиційно налаштованими представниками соціальної еліти – дворянством та інтелігенцією, культурно-національне відродження в західноукраїнських землях, зокрема і на Галичині, почалось «зверху», як результат соціальних і культурно-адміністративних заходів австрійського уряду. Ось чому процес формування національної свідомості у галицьких українців відбувся одночасно з витвором притаманної для них династичної ідеології. Невипадково галицьких українців називали «вірними «тірольцями» Сходу».
Перший період «йосифлянських реформ» – 70–80 рр. XVIII ст., коли відродження було ініційоване «зверху» реформами австрійського уряду. Ідеологом і виконавцем реформ у галузі духовного життя, культурної праці й шкільництва виступив уряд у Відні. Внаслідок того, що реформи не були доведені до кінця, на зламі XVIII-XIX ст. знову відбувається занепад культурного життя на Галичині. З іншого боку, в цей період посилюється польська культурна гегемонія в повсякденному житті та шкільництві краю.
Другий період охоплює 10–20-ті рр. XIX ст. і характеризується початками відродження «знизу» після часів культурного занепаду, внаслідок занедбання «йосифлянських реформ». На чолі цієї нової фази галицького відродження знаходилася русинська еліта – вище духовенство, яке на той час було найкультурнішою і найосвіченішою верствою українського суспільства. У центрі уваги діячів цього етапу галицького культурно-національного руху перебували проблеми мови та організації шкільної справи й освіти духовенства. Вищих ієрархів галицької уніатської церкви споріднювали з неосвіченою і пасивною селянською масою австрофільські настрої, династична лояльність.
Третій період галицького відродження припадає на 30-ті рр. XIX ст. і набуває демократичної, радикальної спрямованості. Речниками національного руху стають вихідці з нижчого духовенства, «уніатських різночинців». Їхня ідеологія перебувала під сильним впливом процесу відродження в наддніпрянській Україні, польського, слов’янського, зокрема чеського, визвольного рухів. На цьому етапі розпочинається рух за народну українську мову, українську проповідь у церквах, українську національну літературу. Саме в час культурно-національного відродження в Галичині оформлюється ідея духовної єдності українців Наддніпрянщини і Галичини.
10.Політичне становище українських земель у складі Російської і Австрійської імперії (перш. Пол. XIX ст.)
У складі Російської імперії.
Лівобережна Україна. Кінець XVIII-початок ХІХ ст. – це період "тихої революції", що відбувався в усіх сферах соціально-економічного і політичного життя українського суспільства. Сутність цієї "тихої революції" полягає у цілеспрямованій політиці центрального уряду щодо нехтування специфікою громадського устрою колишньої Гетьманщини і поглинення його молохом російської імперської машини. Але політика уряду в цьому напрямі була досить обережною і поступливою. Процес політичної асиміляції України-Малоросії тривав протягом трьох поколінь і зрештою досяг свого остаточного результату. Слід зазначити, що Лівобережна Україна – Малоросія наприкінці XVIII-початку ХІХ ст. виступає як найбільш розвинена в соціально-економічному і політико-адміністративному вимірах з усіх українських територій.
Саме тут, завдяки існуванню досить стратифікованої і самобутньої соціальної структури (наявність козацького стану), певної активності суспільної еліти найдовше зберігалися історичні традиції та усталені форми традиційного українського суспільства. З огляду на ці передумови на теренах Лівобережної України і почалася "тиха революція" кінця XVIII-початку ХІХ ст., пов'язана зі зміною традиційного соціально-економічного устрою з новим укладом: елементами індустріального суспільства. Цей процес в українських землях Лівобережжя мав свою специфіку. Він проходив в умовах бездержавного статусу українського суспільства, заходами політики централізації та уніфікації з боку російського уряду.
"Тиха революція", пов'язана зі зміною засад існування традиційного українського суспільства, мала свої особливості. Реформи, спрямовані на уніфікацію суспільного, економічного, судового устрою в загальноімперському форматі, були ініційовані центральним урядом, але здійснювалися вони здебільшого руками української соціальної еліти – шляхти, згодом – дворянства. Етапи "тихої соціальної революції" збігалися з правлінням російських самодержців від Катерини ІІ до Миколи І і відображали їхні особисті переконання.
Правобережна Україна. За царювання Олександра І відбувається процес "реполонізації" краю, насамперед, у культурній сфері. Усі заходи здійснювалися руками натхненника "української політики" Олександра І, князя А.Чарторийського. Виходець з роду правобережних польських магнатів, він був товаришем Олександра ще у юнацтві, а згодом його сподвижником, міністром зовнішніх справ Росії. Сутність "української політики" А.Чарторийського полягала в укоріненні польського духу, польської культури, шляхом утворення розвиненої системи шкільництва та освіти в правобережних губерніях. У 1803 р. був утворений Віленський учбовий округ, попечителем якого став А.Чарторийський.
Активно допомагав йому Тадеуш Чацький, польський поміщик з Київщини, прибічник польської національної ідеї. У 1805 р. відкрився ліцей у м.Кременці на Волині, який перетворився на потужний освітньо-культурний центр усього Правобережжя.
Після польського повстання репресивна машина Російської імперії насамперед була спрямована на злам опору дрібної шляхти. Більшість дрібних шляхтичів служили як управителі, орендарі, підлеглі великих дідичів і виступали основним рушієм польського визвольного руху. 4 червня 1831 р. указом Сенату проголошувався акт "всемилостивого прощення обивателів", які добровільно засвідчать своє покаяння підпискою про "непоколебимую впредь верность". Водночас були розроблені положення секвестру1 та конфіскації маєтків учасників повстання. У 1834 р. були утворені губернські спеціальні комісії для перевірки дворянського походження середньої та дрібної шляхти на підставі розгляду актових і метричних книг. Учасники повстання підлягали переселенню на Кавказ.
За часів генерал-губернаторства Д.Бібікова (1837-1852) була розроблена стратегія русифікації "Південно-Західного краю". Після повстання посилився процес наступу з боку російського уряду на залишки автономії в галузі економіки, судочинства, церковного життя. У краї вводилося російське землеволодіння.
У складі Австрійської імперії.
Реформи австрійського уряду кінця XVIII-поч. ХІХ ст. сприяли налагодженню соціально-економічного життя Галичини, і саме тоді були посіяні перші зернини розуміння того, що русини – це самодостатній народ, відмінний від поляків. Львівський єпископ Л.Шептицький намагався довести це до австрійського уряду через греко-католицького священика І.Гудзя, який вчителював у Відні, і в 1775 р. зустрічався з Марією-Терезою, яка обіцяла підтримку русинам.
Разом з тим запроваджені австрійською бюрократією реформи в Галичині були непослідовні, мали обмежений характер. Задекларовані імператорськими патентами на практиці вони гальмувалися і не всюди впроваджувалися у життя. Леопольд ІІ, наступник Йосифа ІІ, скасував патент, який заміняв панщину грошовим еквівалентом. За часів Франца ІІ почався відхід від усіх суспільних надбань попередніх правлінь. Просвітницький характер реформ означав курс на бюрократично-адміністративну централізацію, впровадження в адміністративних установах і діловодних документах німецької мови. Об'єктивно просвітницька ідеологія і практика зі своїми космополітичними, централізаторськими настановами була спрямована проти національних звичаїв, культурних традицій і мов.