78. Ідейно-художній аналіз казки про тварин

Широку розробку в українських казках знайшла тема війни між дикими та свійськими тваринами. Переможцями, — як зображується у переважній більшості творів, — звичайно були свійські тварини. Собака, півень та селезень дружно воюють проти вовка, ведмедя, дикого кабана і перемагають їх (казка «Як звірі зимували в лісі»). Цих диких тварин примушує тікати й кіт (казка «Пан Коцький»). А цап та баран (в однойменній казці) своєю хитрістю та кмітливістю перемагають аж дванадцятьох вовків.

Часом ідея про вищість, перевагу домашньої тварини над дикою виливається у своєрідну форму, побудовану на діалозі казку-мініатюру, яка звичайно характеризується високим ступенем узагальнення, сконденсованістю думки. І це часом надає такому творові дещо філософського звучання. Ось один з зразків — «Кінь і бик».

«На швидкім конику гонив, як вітер, малий хлопчик. Дикий бик, поглянувши на тоє, крикнув на коня:

— Встидайся! Такому маленькому хлопчикові не дав би-м ся поводити!..

— Но я, — відповів кінь, — радо даю ся поводити, бо яка би то була слава для мене — хлопчину з себе скинути!»

Іноді подібні твори сполучали епічність викладу думки, діалогічний характер розкриття образів з гумористичним звучанням теми, що надавало їм своєрідного колориту, полегшувало сприйняття їх слухачем. Ось хоч би казка-мініатюра «Свиня і рибка»:

« — Яка ти брудна й гидка! — сказала гарненька, чистенька рибка свині, що розляглася в болоті біля ставу.

— А проте, — відповіла їй свиня, — коли тебе люди їдять, то плюють на всі боки, а як мене їдять, то аж облизуються! — і ще глибше зарилась у болото».

Прихильне, доброзичливе, часом поблажливо-гумористичне ставлення людини до свійських тварин знайшло відображення у багатьох народних казках. Характерною з-поміж творів цієї групи є казка «Як звірі мандрували в теплі краї». Одного разу восени деякі свійські тварини втекли від своїх господарів, маючи намір гуртом податись кудись далеко, аж «у теплі краї». Але через несприятливі обставини вони змушені були, зрештою, повернутись До своїх домівок. Основна ідея твору — підкреслення того, що єдиним призначенням свійських тварин є їх чесна й вірна служба в господарстві, що ці тварини перебувають у великій залежності від людини і їм тепер без неї не обійтись.

79. Ідейно-художній аналіз пісні «в неділю рано зілля»

Для поетики балад характерним є напружений драматичний сюжет з використанням прийомів діалогу, монологу, роздумів-медитацій. Стрімкість викладу подій забезпечується шляхом поєднання опису вчинків героя з його прямою мовою. Зображення подій доповнюється картинами природи (найчастіше бурі чи ночі). Сюжет драматизується міфологічними і містичними мотивами, часто використовується прийом метаморфози (перевтілення), чим наближає баладу до казки, легенди.

Баладі притаманний також ефект нарощування психологізму чи трагізму шляхом градації дії в часі. Найяскравіший приклад — балада «Ой не ходи, Грицю», побудована цілком на цьому прийомі:

У неділю рано зілля копала,         

В середу рано Гриця отруїла.

А у понеділок — переполоскала, 

А у четвер Грицьо помер.

Прийшов вівторок — зілля варила,

 Прийшла п´ятниця — поховали Гриця...

Драматизм посилюється і шляхом гіперболізації. На відміну від інших жанрів, цей прийом використовується не щодо фізичної сили, а стосовно глибоких душевних переживань, нестримних почуттів, душевних страждань.

У баладах використовуються також ті художньо-поетичні засоби, що і в ліричних творах: метафори, епітети, порівняння, вживаються художні тавтології, синонімічні пари (плакати-ридати, кличе-викликає, тужить-голосить та ін.) Характерним є використання в баладі пестливих слів, зменшувально-пестливих форм і суфіксів, що вводяться з метою передати глибокі ніжні почуття героя, романтичну натуру, або ж викликати співчуття до невинної жертви. Сукупність суґестивно-рецептивних компонентів справляє естетичний вплив на слухачів, здатний зворушити їх до сліз. Присутній також дидактичний (повчальний) компонент, найчастіше вкінці