5. По ступеню ліквідності:

• абсолютно ліквідні (грошові активи фірми)

• високоліквідні (короткострокові фінансові вкладення, короткострокова дебіторська заборгованість)

• среднеликвидные (запаси готової продукції, дебіторська заборгованість)

• слаболиквидные (внеоборотные активи, довгострокові фінансові вкладення)

• неліквідні (безнадійна дебіторська заборгованість, збитки).

Капітал фірми існує у двох основних формах: основного капіталу й обігового капіталу. Основний капітал характеризує ту частину використовуваного фірмою капіталу, який інвестований в усі види його внеоборотных активів. До складу внеоборотных активів входять:

• нематеріальні активи

• основні кошти

• незавершене будівництво

• дохідні вкладення в матеріальні цінності

• довгострокові фінансові вкладення

• інші нематеріальні активи.

Характеристика джерел утворення активів підприємства

Джерела утворення майна (активів) підприємства за формами існування	Характеристика відповідальності за економічні вигоди
1. Власний капітал
Статутний капітал	Заборгованість перед власниками в частині здійснених інвестицій з влас-них доходів на умовах, визнаних в статуті підприємства
Пайовий капітал
Додатковий вкладений капітал	Заборгованість перед власниками за рахунок здійснених ними реінвести-цій створеного доходу на підпри-ємстві в його господарську діяльність
Інший додатковий капітал
Резервний капітал
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)
Неоплачений капітал
Вилучений капітал
2. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу	Гарантійні зобов’язання підприємст-ва в частині виплат, строк сплати яких не настав
Інші забезпечення
Цільове фінансування	Зобов’язання по залишках цільових капіталів
3. Довгострокові зобов’язання
Довгострокові кредити банків	Зобов’язання, які не є поточними за активи, що тимчасово використову-ються в господарській діяльності за відповідну плату
Інші довгострокові фінансові зобов’язання
Відстрочені податкові зобов’язання
Інші довгострокові зобов’язання
4. Поточні зобов’язання
Короткострокові кредити банків	Заборгованість за одержані кошти на які нараховуються відсотки
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями
Векселі видані	Заборгованість підприємства оформлена векселем (борговою розпискою)
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	Заборгованість підприємства на відшкодування вартості майна одер-жаного від постачальників та забезпе-чення ним економічних вигод
Поточні зобов’язання за розрахунками:	Одержані підприємством аванси під зобов’язання зменшення своїх активів
з одержаних авансів
з бюджетом	Зобов’язання по зменшенню активів
з позабюджетних платежів
зі страхування
з оплати праці
з учасниками
із внутрішніх розрахунків
Інші поточні зобов’язання
5. Доходи майбутніх періодів	Зобов’язання по доходах, які будуть забезпечені активами у майбутньому

Рахунок 46 «Неоплачений капітал» призначений для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства. За дебетом рахунка відображається заборгованість засновників (учасників): за внесками до статутного капіталу під­приємства, а також номінальна вартість розміщених неоплачених акцій. За кредитом — погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу і номінальна вартість сплачених акцій. Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщених неоплачених акцій і кожному засновнику (учаснику) підприємства.Після здійснення усіх внесків учасниками сальдо на рахунку 46 не залишається.Рахунок 45 «Вилучений капітал» призначений для обліку вилученого капіталу, який має бути повернутий у разі викупу власних акцій у акціонерів з метою їх перепродажу або анулювання, а також у разі зменшення номінальної вартості акцій.Ці акції повинні бути реалізовані або анульовані у строк не біль­ше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадиться без урахування придбаних АТ власних акцій.За дебетом цього рахунка відображаються суми вкладів, що повертаються учаснику товариства, вартість викуплених у акціонерів власних акцій за покупною ціною, за кредитом — вартість анульованих або перепроданих акцій. Дебетове сальдо цього рахунка являє собою вартість викуплених власних акцій на кінець звітного періоду (перелік операцій вже був наведений в поперед­ніх складових частинах цього розділу).

ОБОРОТНІ І НЕОБОРОТНІ АКТИВИ

Оборотні активи (П(С)БО 2) - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Значну частку оборотних активів на підприємствах складають запаси.

Запаси – предмети праці, що призначені для обробки, переробки, використання у виробництві для господарських потреб, а також засоби праці, які підприємство включає до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Запаси – це активи, які:

а) зберігаються для продажу за умов звичайної господарської діяльності, або

б) знаходяться в процесі виробництва для такого продажу, або

в) призначені для споживання у виробничому процесі чи при наданні послуг.

Запаси включають:

товари, що були придбані та зберігаються для перепродажу, до складу яких відносять землю та іншу нерухомість, придбану для перепродажу;

готову вироблену продукцію;

незавершене виробництво підприємства;

основні та допоміжні матеріали для використання у процесі виробництва та надання послуг.

До різновидностей оборотних активів належать:

1. Запаси

1.1. Виробничі запаси – запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні.

Напівфабрикати – це продукція, що не пройшла всіх установлених технологічним процесом стадій виробництва й потребує доопрацювання або укомплектування.

1.2. Тварини на вирощуванні та відгодівлі – дорослі тварини на відгодівлі та в нагулі, птиця, звірі, кролики, дорослі тварини, вибракувані із основного стада для реалізації, та молодняк тварин.

1.3. Незавершене виробництво – витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги) на календарну дату.

1.4. Готова продукція – запаси виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками і відповідають технічним умовам і стандартам. Продукція, яка не відповідає наведеним вимогам (крім браку), та роботи, які не прийняті замовником, є незавершеним виробництвом.

1.5. Товари – продукція, яка придбана підприємством для наступного продажу.

2. Кошти, розрахунки та інші активи.

2.1. Векселі одержані – заборгованість (боргові зобов’язання) покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями (борговими розписками).

2.2. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги – заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем). До активів включається чиста реалізаційна вартість, яка визначається шляхом вирахування з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів.

2.3. Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом –заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету.

2.4. Дебіторська заборгованість за виданими авансами – аванси, надані іншим підприємствам у рахунок наступних надходжень активів.

2.5. Дебіторська заборгованість з нарахованих доходів – нараховані дивіденди, проценти, роялті тощо, що підлягають надходженню.

2.6. Дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків – заборгованість пов’язаних сторін та дебіторська заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків.

2.7. Інша поточна дебіторська заборгованість – заборгованість працівників підприємства по інших операціях, наприклад, за товари, придбані в кредит, або за отриманими від підприємства позиками.

2.8. Поточні фінансові інвестиції – фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

2.9. Грошові кошти та їх еквіваленти – кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів в національній та іноземній валютах. Кошти, які не можна використати для операцій протягом одного року, включаються до складу необоротних активів.

2.10. Інші оборотні активи – оборотні активи, як зобов’язання перед підприємством за його майно.

2.11. Витрати майбутніх періодів – витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів. До витрат майбутніх періодів відносяться витрати, пов’язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості, освоєнням нових виробництв та агрегатів, сплачені авансом орендні платежі, оплата страхового поліса, передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання тощо.

Необорóтні акт́иви – основні засоби (необоротні матеріальні активи) та нематеріальні активи.

Необоротні активи (п.4 аб. 10 Національне положення бухгалтерського обліку П(С)БО 2) - всі активи, що не є оборотними.

Необоротними активами є ресурси підприємства термін використання яких більше року або протягом операційного циклу, якщо він більше року.

Блок 6.

Фінансовий ліверидж – фінансовий механізм управління рентабельністю власного капіталу за рахунок оптимізації співвідношення власних і позичених коштів.

Ефект фінансового левериджу (далі - ЕФЛ) - це показник, що відображає рівень прибутку (або збитків), що додатково генерується, на власний капітал при різній частці використання позичкових засобів.

ЕФЛ=(1-С_НП)*(К_ВРа-ПК)*

де:

ЭФЛ - ефект фінансового левериджа,що полягає в прирості коефіцієнту рентабельності власного капіталу, %;

С_НП - ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

К_ВРа - коефіцієнт валової рентабельності активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів), %;

ПК - середній розмір відсотків за кредит, що сплачуються підприємством за використання позикового капіталу, %;

ЗК - середня сума використовуваного підприємством позикового капіталу; СК - середня сума власного капіталу підприємства.

У наведеній формулі можна виділити три основні складові:

1. Податковий коректор фінансового левериджу (1 – С_НП), що показує, якою мірою проявляється ефект фінансового левериджу у зв’язку з різним рівнем оподаткування прибутку.

Податковий коректор фінансового левериджу практично не залежить від діяльності підприємства, оскільки ставка податку на прибуток установлюється законодавством. Разом з тим, у процесі управління фінансовим левериджем диференціал податкового коректора може бути використаний у таких випадках:

1) якщо за різними видами діяльності підприємствам установлені диференційовані ставки оподаткування прибутку;

2) якщо за окремими видами діяльності підприємство використовує податкові пільги на прибуток;

3) якщо окремі дочірні фірми підприємства здійснюють свою діяльність у вільних економічних зонах своєї країни, де діє пільговий режим оподаткування на прибуток;

4) якщо окремі дочірні фірми підприємства здійснюють свою діяльність у державах з більш низьким рівнем оподаткування на прибуток.

У цих випадках, впливаючи на галузеву або регіональну структуру виробництва (а відповідно, і на склад прибутку за рівнем її оподаткування), можна знизити середню ставку оподаткування прибутку, тобто підвищити вплив податкового коректора фінансового левериджу на його ефект (при інших рівних умовах).

2. Диференціал фінансового левериджу (К_ВРа-ПК), що характеризує різницю між коефіцієнтом валової рентабельності активів і середнім розміром процента за кредит.

Диференціал фінансового левериджу є головною умовою, що формує позитивний ефект фінансового левериджу. Ефект виявляється тільки в тому випадку, коли рівень валового прибутку, що створюється активами підприємства, перевищує середній розмір процента за кредит, який використовує підприємство (включаючи не тільки його пряму ставку, але й інші витрати, що пов’язані із його залученням, страхуванням, обслуговуванням), тобто якщо диференціал фінансового левериджу є позитивною величиною. Чим більше позитивне значення диференціала фінансового левериджу, тим кращий буде його ефект.

У зв’язку з високою динамічністю цього показника він потребує постійного моніторингу у процесі управління ефектом фінансового левериджу. Цей динамізм обумовлений діяльністю деяких факторів.

По-перше, в період погіршення кон’юнктури фінансового ринку вартість позикових засобів може різко вирости і перевищити рівень валового прибутку, який створюється активами підприємства.

По-друге, зниження фінансової стійкості підприємства позичкового капіталу, що використовується підприємством, призводить до збільшення ризику його банкрутства, а це змушує кредиторів підвищувати рівень ставки процента за кредит, враховуючи в неї премії за додатковий фінансовий ризик. При певному рівні цього диференціал фінансового левериджу може дорівнювати нулю, тому що використання позикового капіталу не призведе до приросту рентабельності власного капіталу, а навпаки, рентабельність власного капіталу знизиться, оскільки частина чистого прибутку, що створюється власним капіталом, буде йти на обслуговування позиченого капіталу за високими ставками процента.

По-третє, в період погіршення кон’юнктури товарного ринку зменшується обсяг реалізації продукції, тобто зменшується і розмір валового прибутку підприємства від операційної діяльності. У таких умовах від’ємна величина диференціала фінансового левериджу формується навіть при незмінних ставках процента за кредит за рахунок зниження коефіцієнта валової рентабельності активів.

В усіх цих випадках використання підприємством позиченого капіталу призводить до негативного (від’ємного) ефекту.

3. Коефіцієнт фінансового левериджу ( , що характеризує суму позиченого капіталу, який використовує підприємство, із розрахунку на одиницю власного капіталу.

Виділення цих складових дозволяє цілеспрямовано керувати ефектом фінансового левериджу у процесі фінансової діяльності підприємства.

Коефіцієнт фінансового левериджу – це важіль, що вказує на позитивний або негативний ефект, який отримується за рахунок відповідного значення його диференціалу. При позитивному значенні диференціала приріст коефіцієнта фінансового левериджу буде позитивно впливати на підвищення приросту коефіцієнта рентабельності власного капіталу і, навпаки, при негативному значенні диференціалу приріст коефіцієнта фінансового левериджу збільшить темп зниження коефіцієнта рентабельності власного капіталу.

Знання механізму впливу фінансового левериджу на рівень прибутковості власного капіталу і рівень фінансового ризику дозволяє цілеспрямовано управляти вартістю і структурою капіталу підприємства.

Суть, значущість та ефект фінансового лівериджу виражається так: 

• велика частка залученого капіталу в загальній сумі джерел фінансування характеризується як високий рівень фінансового лівериджу і свідчить про високий рівень фінансового ризику; 

• суть фінансового ризику полягає в тому, що регулярні платежі (наприклад, відсотки) є обов’язковими, тому в разі недостатності коштів може виникнути необхідність ліквідації частини активів; 

• фінансовий лівердж свідчить про наявність і ступінь фінансової залежності підприємства від кредиторів та інвесторів; 

• залучення довгострокових кредитів і позик супроводжується зростанням фінансового лівериджу та фінансового ризику; 

• для підприємства з високим рівнем фінансового лівериджу навіть незначні зміни прибутку до сплати відсотків і податків можуть призвести до суттєвих змін чистого прибутку. 

Теоретично фінансовий ліверидж може дорівнювати нулю, якщо підприємство фінансує свою діяльність тільки за рахунок власних коштів. Такий суб’єкт господарювання називають фінансово незалежним. У разі, якщо залучається позиковий капітал, компанію вважають фінансово залежною. 

Відомо два основних показники фінансового лівериджу: 

1. співвідношення залученого та власного капіталу; 

2. відношення темпу зміни частого прибутку до темпу зміни валового прибутку. 

Перший показник дуже наочний, легко розраховується і інтерпретується, другий використовують для кількісної оцінки наслідків при розвитку фінансово-господарської ситуації (обсяг виробництва, збут продукції, змушена або цільова зміна цінової політики тощо) в умовах обраної структури капіталу, тобто обраного рівня фінансового лівериджу.

• Плече

плече фінансового важеля — характеризує силу впливу фінансового важеля. Це співвідношення між позиковими та власними коштами.

Плече фінансового левериджу - показник, що характеризує співвідношення позикового і власного капіталу підприємства і показує силу впливу фінансового левериджу.

 

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ! При зростанні плеча фінансового левери-джу - зростає фінансовий ризик несвоєчасного повернення позичок та зниження рівня дивідендних виплат і курсу акцій. 

• Диференціал

Диференціал - показник, що характеризує різ-ницю між коефіцієнтом валової рентабельності активів і середнім розмі-ром відсотка за кредит. Диференціал є ключовим фактором, що формує додатній (ЕФЛЄ). Для цього повинна виконуватися така умова:

Рентабельність активів > Середня ставка відсотка за кредит

У зв'язку з високою динамічністю цього показника він вимагає постійного моніторингу у процесі управління фінансовим леверіджем, що обумовлено такими факторами:

• коливанням кон'юнктури фондового ринку;

• зниженням фінансової стійкості підприємства, що призводить до зростання відсоткових ставок за кредит;

• погіршенням кон’юнктури товарного ринку, що призводить до зниження рентабельності активів і до формування від'ємного значення диференціала, що робить залучення позикового капі-талу неефективним.

• Залежність

Дебіторська заборгованість впливає на ЕФЛ

Блок 7

1. Витрати — зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками).

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

2. Класифікація витрат на виробництво:

1. За центрами відповідальності (місцем виникнення витрат) — витрати окремих виробництв, цехів, дільниць, технологічних переділів тощо, з розподілом на витрати:

— основного виробництва (тобто тих, що беруть безпосередню участь у виготовленні продукції;

— допоміжного (підсобного) виробництва — призначеного для обслуговування цехів основного виробництва (ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, транспортні підрозділи тощо).

2. За видами продукції, робіт, послуг — витрати на окремі вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, напівфабрикати, одноразові замовлення тощо.

3. За єдністю складу — одноелементні та комплексні (які складаються з кількох економічних елементів).

4. За видами витрат — за економічними елементами, за статтями калькуляції (попередньо розглянуто в розділі 1).

5. За способами перенесення вартості на продукцію — прямі і непрямі (які не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом).

6. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат — змінні і постійні:

— змінні витрати

— постійні витрати

7. За календарними періодами:

— поточні — в яких періодичність менше місяця;

— довгострокові — пов'язані з виконанням довгострокового договору (контракту), який не планується завершити раніш ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати);

— одноразові — здійснюються один раз з періодичністю більше місяця і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

8. За доцільністю витрачання:

— продуктивні — передбачені технологією та організацією виробництва;

— непродуктивні — необов'язкові, що виникають у результаті недоліків в організації виробництва, порушення технології тощо.

9. За визначенням відношення до собівартості:

— витрати на продукцію — прямі і загальновиробничі витрати (рахунки 23, 91), з них складається виробнича собівартість продукції (робіт, послуг);

— витрати періоду — витрати, які не включаються до виробничої собівартості і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені; це адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати (рахунки 92, 93, 94).

2. Змішані витрати включають елементи як постійних, так і змінних витрат. Приклади змішаних витрат: оплата за електроенергію, заробітна плата продавців, яка складається з постійного окладу і комісійних з продажу.

змінні витрати — це витрати, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням (витрати на сировину, матеріали, технологічне паливо і енергію, на оплату праці виробничого персоналу з відрахуваннями на соціальні заходи тощо);

постійні витрати — це витрати, абсолютна величина яких зі збільшенням (зменшенням) обсягу випуску продукції істотно не змінюється (це витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробництвом, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва).