162. Співробітництво України з Організацією Чорноморського Економічного Співробітництва

25 червня 1992 р. в м. Стамбул 11 країн Причорномор'я підписали Стамбульську декларацію про Чорноморське економічне співробітництво /ЧЕС/, що визначала загальні рамки діяльності цього міждержавного об’єднання.

 Статут Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) був підписаний 5 червня 1998 р. під час Ялтинського Саміту Глав держав та Урядів країн-членів ЧЕС, а 1 травня 1999 р. він набув чинності. Тим самим ОЧЕС трансформувалася з міжурядового механізму співробітництва у повноцінну міжурядову регіональну організацію.

 Членами Організації є 12 країн: Азербайджан, Албанія, Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія, Сербія, Туреччина та Україна.

  Відповідно до Статуту країни-члени співпрацюють на таких напрямках: торгівля та економічний розвиток, фінанси та банківська діяльність, зв'язок, енергетика, транспорт, сільське господарство, охорона здоров'я i фармацевтика, охорона навколишнього середовища, туризм, наука i технології, співробітництво у сфері культури, обмін статистичними даними та економічною інформацією, співробітництво між митними органами, гуманітарні контакти, боротьба з організованою злочинністю тощо.

У Росії товарообіг з регіоном ОЧЕС останніми роками залишається стабільним і складає близько 15-16% від загального (2/3 доводиться на Україну); для України цей показник дорівнюється 11-12% (88% за рахунок Росії); для Туреччини - 7%; Греції - 3% в імпорті і 9% в експорті; Болгарії - 32%; Молдови - 80%.

У перспективі, для активізації зовнішньоекономічних зв'язків України з іншими кранами світу можна використовувати розвиток відносин з різними міжнародними регіональними угрупуваннями. На цей момент це можна зробити шляхом взаємодії на інституційному рівні економічних угрупувань, в яких бере участь Україна, зокрема організації ЧЕС.

163. Сучасні особливості співпраці України в рамках гуам

Регіональна організація ГУАМ створена в жовтні 1997 року Грузією, Україною, Азербайджаном і Молдовою (з 1999 до 2005 в організацію також входив Узбекистан, вийшов через незгоду з політикою організації). До виходу Узбекистану з організації називалася ГУУАМ.

Створити об'єднання примусила неспроможність СНД. До кінця 90-х Співдружність опинилася на межі вимирання. Ось у цей період з'явився ГУАМ, орієнтований на європейські і міжнародні структури. На ділі головною метою його творців було послаблення економічної, передусім енергетичної, залежності від Росії, зокрема розвиток транзиту енергоносіїв за маршрутом Азія - Кавказ - Європа в обхід території РФ.

Країни вирішили протистояти діям Росії щодо обмеження збройних сил в Європі, іншими словами не допустити російських військових на території Грузії, Молдови та України всупереч їхньому бажанню. У 2008 році вона заявила про готовність виділити 200 млн. доларів для реалізації проектів організації. Йшлося, у першу чергу, про транзитні, транспортні проекти, а також проекти, пов'язані з туристичною інфраструктурою.

У 2008 році афішували грандіозні плани. Україна того року ратифікувала Статут організації, що не могла зробити з 2006-го. ГУАМ впритул зайнявся проектом поромної переправи Батумі-Поті-Керч, яку бачили частиною нового транспортного проекту "Вікінг" (вантажне залізничне сполучення між Балтійським і Чорним морями) до Молдови з продовженням до Грузії і Азербайджану. Тоді Азербайджан висловив готовність за допомогою своєї інфраструктури направляти вантажі далі у Центральну Азію.

Взаємний товарообіг між країнами-учасницями виріс у 1,5 раза - до 2,5 млрд. дол.

Україна, проте, останнім часом декларує зменшення своєї участі в цій організації.