Захист інтелектуальних прав

Право на захист – це надана уповноваженим особам можливість застосовувати правоохоронні заходи для попередження самого порушення або відновлення порушених прав¹( ст. 15 ЦК України)

Загальні положення

Форми і способи правового захисту прав інтелектуальної власності закріплені у гл.3 (ст. ст. 15-23), 431,432 ЦК України, та ряді статей Кримінального кодексу України і Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Підходи до розуміння права на захист:

• право на захист – це окрема правомочність, що входить до складу матеріального суб’єктивного права;

• право на захист –це суб’єктивне цивільне право, що виникає з моменту порушення іншими матеріального суб’єктивного права;

• право на захист є виключно процесуальним правом.

Захист права інтелектуальної власності – сукупність заходів, спрямованих на поновлення або визнання права інтелектуальної власності та захисту інтересів їх власників при порушенні або оспорюванні їх прав²

Форма захисту – комплекс взаємопов’язаних організаційних заходів, спрямованих на захист суб’єктивних право і охоронюваних інтересів³

Форми захисту можуть бути:

• юрисдикційна

• неюрисдикційна

Юрисдикційні форми захисту:

• судовий захист

• адміністративний захист

Судовий захист здійснюється в судах:

• загальної юрисдикції, якщо хоча б однією із сторін є фізична особа

• господарських судах, якщо сторонами спору є суб’єкти підприємницької діяльності і спір носить економічний характер)

• Конституційному Суді України - з приводу визнання нормативного акту таким, що не відповідає положенням Конституції України (Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.1996 р.)

Право на судовий захист реалізується шляхом подання позовної заяви до суду.

Особи, які мають право звертатися до суду:

• за захистом особистих немайнових прав: автори (виконавці), роботодавці, представники та спадкоємці

• за захистом майнових прав: автори, право власники (патентовласники), спадкоємці, особи, яким за договором передане право, представникам цих осіб чи організаціям колективного управління.

Адміністративний захист здійснюється на підставі КУпАП, законів, положень про органи виконавчої влади.

• Засобом захисту є скарга або заява;

• Рішення, прийняте органами державної влади щодо захисту прав інтелектуальної власності, не є перешкодою для звернення до суду за захистом ( ст. 17 ЦК Украни)

• Рішення органів державної влади може бути оскаржено в судовому порядку

Неюрисдикційні форми захисту:

• Самозахист

• Захист третейськими судами

Самозахист – застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства ( ст. 19 ЦК України)

Умови самозахисту:

• має відповідати змісту прав, що порушені;

• має відповідати характеру дій, якими воно порушено;

• має відповідати наслідкам, що можуть бути спричинені цим порушенням

Третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин ( ст. 1 Закону України «Про третейські суди»)

Завданням третейського суду є:

• захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів сторін третейського розгляду шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідного закону.

Рішення третейського суду:

• викладається в письмовій формі і є обов’язковим для виконання сторонами (ст.ст. 45,46 Закону України «Про третейські суди»)

• за ініціативою чи заявою сторін можуть прийматися додаткові рішення чи виправлятися рішення (ст.ст.47,49 Закону України «Про третейські суди»)

• рішення є остаточним і підлягає оскарженню тільки у випадках, передбачений ст. 51 Закону України «Про третейські суди» до відповідного господарського суду.

На рівні міжнародних договорів питання захисту регулюється:

• Угодою ТРІПС

• Ст. 36 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів

• Ст. 26 Римської конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення

• Ст. 9 Паризької конвенції про охорону промислової власності

Порушення права інтелектуальної власності – будь-яке посягання на носія прав на об’єкти творчої інтелектуальної діяльност¹і.

Порушення права інтелектуальної власності:

• Особистих немайнових прав

• Майнових прав

Загальні положення

Види порушень та способи захисту порушень прав інтелектуальної власності регулюються ст.432 ЦК України, ст.ст. 50,52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», розд.7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», розд.7 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», розд.6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», розд.6 Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товару»

Види порушень особистих немайнових прав:

• плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору (ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права»)

• примушення до співавторства

• порушення прав на захист репутації автора

Види порушень майнових прав:

• авторських прав

• суміжних прав

• патентних прав

• прав на засоби індивідуалізації суб’єктів цивільного обігу

Види відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності:

• цивільна відповідальність

• кримінальна відповідальність

• адміністративна відповідальність

Способи захисту інтелектуальних прав – заходи цивільного, адміністративного і кримінального впливу, які застосовуються до порушників прав інтелектуальної власності

Цивільно-правову відповідальність можна визначити як покладення на порушника певних негативних майнових наслідків, які завжди є для нього додатковим майновим обтяженням, додатковими майновими втратами або майновими обов’язками¹

Особливості цивільної відповідальності:

• має компенсаційний характер

• має правовідновлюваний характер

• переважно настає часткова відповідальність суб’єктів, на підставі закону - солідарна

• виникає як на підстав договору, так і внаслідок заподіяння шкоди ( ст. 23 ЦК України)

• відшкодуванню підлягають як реальні збитки, так і упущена вигода ( Оглядовий лист ВГСУ від 22.01.2007 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист авторського права і суміжних прав»)

Адміністративна відповідальність за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності - реалізація адміністративно-правової санкції, яка виявляється у застосуванні судом до винної особи, що скоїла адміністративне правопорушення у сфері інтелектуальної власності, покарання, передбаченого КУпАП²

Загальні положення

Види адміністративних проступків визначені в ст.52-2, 164-6 – 164-9, 164-13 КУпАП, ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»

Особливості адміністративної відповідальності:

• правовою підставою настання відповідальності є КУпАП, інші кодекси (наприклад, Митний кодекс України), Закони України «Про авторське право і суміжні права»та ін., які передбачають адміністративну відподальність;

• фактична підстава - адміністративний проступок; процесуальна підстава – акт компетентного органу про накладання конкретного адміністративного стягнення за конкретний адміністративний проступок на конкретну вину:

• застосовується державними органами і посадовими особами до осіб, які не знаходяться у підпорядкуванні до органів, які притягують до відповідальності;

• суб’єктами відповідальності можуть бути як фізичні особи, так і юридичні особи

• особливий нормативний порядок її застосування: система норм, які закріплюють склади адміністративних проступків, систему адміністративних стягнень, коло суб’єктів, які можуть застосовувати зазначені процедури на підставі КпАП;

• можливість в ряду випадків застосовувати запобіжні заходи – огляд приміщень, інспектування приміщень

Види адміністративної відповідальності:

• Штраф

• Конфіскація майна

• Адміністративний арешт контрафактної продукції

Кримінальна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності – це реалізація кримінальної санкції, яка виявляється у застосуванні судом до винної особи, що скоїла злочин у сфері інтелектуальної власності, покарання, передбаченого КК України

Загальні положення

Види кримінальних злочинів закріплені статтями 176, 177, 203-1, 216, 229, 231, 232 КК України

Особливості кримінальної відповідальності:

• правовою підставою настання відповідальності є Кримінальний кодекс України

• фактичною підставою є вчинення злочину

• застосовується в спеціальному порядку уповноваженими органами державної влади в межах і формах, визначених в процесуальному законодавстві

• об’єктом злочин є майнові права власників прав інтелектуальної власності

• об’єктивна сторона проявляється у вчиненні будь-яких дій, що заборонені законодавством і що спричинили велику майнову шкоду власникові;

• суб’єктами відповідальності можуть бути тільки осудні фізичні особи, які досягли 16-річного віку

• настає за дії вчинені як умисно, так і з необережності

• законодавець передбачає мету і мотив вчинення злочину

Види кримінальної відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності:

• штраф

• позбавлення волі

• конфіскація контрафактної продукції з подальшим її знищення

• позбавлення права займатися певними видами діяльності протягом визначеного строку