22. Уява та фантазія. Розвиток уяви

Уява – це форма психічного відображення, яка полягає у створенні образів на основі раніше сформованих уявлень. Це відтворення у свідомості образів конкретних предметів з відповідних почуттів.

Діяльність уяви тісно пов’язана з мисленням. Орієнтуючи людину у процесі діяльності, уява створює психічну модель кінцевого та проміжних результатів праці й цим забезпечує втілення ідеального образу в матеріальний чи ідеальний продукт. Цінність уяви полягає в тому, що вона допомагає людині орієнтуватися у проблемних ситуаціях, приймати правильні рішення, передбачати результат власних дій тоді, коли наявних знань виявляється недостатньо для безпосередньої реалізації пізнавальної потреби. Завдяки уяві стають можливими результативна поведінка і діяльність особистості за умов неповної або сумнівної інформації.

Значення уяви:

Сприяє передбаченню майбутнього, «оживляє» те, що було раніше

Відіграє велику роль в перетворенні об*єктивного світу

Перш ніж змінити щось, людина міняє його мисленно

23. Види і прийоми уяви.

Вирізняють види уяви за різними критеріями:

I. За характером цілі діяльності:

Довільна Мимовільна

Людина свідомо уявляє Відсутня мета уявити (Сновидіння)

II. За характером діяльності:

Продуктивна (творча) Репродуктивна (відтворююча)

Створення нових оригінальних образів Образи на основі описів, схем, малюнків, креслень.

Між ними немає різкої межі, творча включає елементи репро-дуктивні і навпаки:

III. За змістом:

1) Художння:

2) Технічна:

3) Наукова.

IV. За мотивуючою силою

Активна (дієва) Пасивна

Спонукає до діяльності (мрія). Не спонукає до реалізації образів (марення)

V. За зв’язком з дійсністю; 1)образи якої реально втілювані; 2)реалізація образів неможлива.

Образи уяви класифікують:

1) Образи предметів і явищ, в даний момент не спостережуваних, але доступних для сприймання в принципі (були в минулому, відомі за описами).

2) Образи об’єктів, не спостережуваних через обмеженість органів чутів, але фіксовані приладами (радіація).

3) Образи об’єктів, які повинні бути створені людиною або виник-нути у процесі розвитку (план будинку, прогноз).

4) Образи об’єктів, що не існували, не існують і не можливих в майбутьньому (казкові герої).

Щоб відрізнити образи уяви від уявлення, потрібно оцінити на-скільки творчим був процес творення цих образів; на скільки прин-циповим є розрив із реальністю.

Для уяви характерне більше виявлення цих ознак.

Образи уяви виникають, як новий синтез елементів, виділених у відомих елементах та явищах.

Засоби створення образів уяви:

1) Гіперболізація – це перебільшення або зменшення об’єктів (ки-лим-літак, велетень, ліліпут, гноми).

2) Акцентування – перебільшення окремих частин з метою викли-кати до них увагу (в карикатурах, в шаржах).

3) Доповнення: в основі – образ певного предмету плюс елементи інших (модернізація техніки).

4) Аглютинація – поєднання елементів різних вражень (русалка, кентавр).

5) Реконструкція: за частиною добудовується цілісна структура (робота реставраторів, археологів).

6) Типізація: вираження загальних ознак групи об’єктів у конкрет-ному образі (образи художньої літератури).

7) Символізація: зображення має приховане значення (байки).

24. Значення уяви в житті людини

Уява – це специфічно людський пізнавальний психічний процес. Функції уяви: 1) еврістична: уява – це фактор творчості; 2) передбачення: постановка цілі діяльності, як ідеального образу майбутнього результату (немає будинку, людина його спочатку уявляє, потім будує). Цю особливість називають випереджуючим відображенням. 3) Практична: людина створює світ культури поряд з існуючим світом природи. 4) Пізнавальна: відкриває сутність явищ, недоступних органам чуттів (неевклідова геометрія: паралельні прямі перетинаються, сума кутів > або < 180°). 5) Естетична: створення творів мистецтва. 6) Уява впливає на розвиток особистості через мрію та ідеал, які забезпечують постановку життєвих перспектив.

Мрія – образ бажаного майбутнього. Вона спонукає людину до дій, мобілізує її зусилля.

Ідеал – це уявлення про найвищу досконалість, зразок, що визначає спосіб дій людини. Є складовою частиною світогляду, організовує і спрямовує діяльність людини.