4. Робота редактора над фактичним матеріалом 4.1.Методика аналізу й оцінки фактичного матеріалу

Термін фактичний матеріал, прийнятий у редагуванні, охоплює всі опорні для тексту елементи — поняття і предметні відношення. На відміну від терміна факт, трактується як результат осмислення й переробки інформації, що маг форму судження Фактичний матеріал реалізується в текстових конструкціях, що позначають не тільки події, але і речові елементи предметного ряду, властивості, якості, стан, позначення осіб, відношень, кількості. Фактичний матеріал може виконувати функцію інформації, входити в логічну побудову, бути ілюстрацією, то доповнює те чи інше спостереження. Лаконізм інформаційних публікацій служить підставою для підвищених вимог до точності фактичного матеріалу. Працюючи над публіцистичним текстом, редактор повинен усвідомлювати складність діалектичних відношень між думкою й фактом у журналістській творчості, коли контакт із дійсністю стимулює розвиток думки, а судження, що сформувалося, визначає добір фактичного матеріалу.

Редактор відповідальний за правильність і вірогідність опублікованого фактичного матеріалу Існують три основних види його перевірки:

внутрішня (співвіднесення фрагментів тексту в межах редагованої публікації), перевірка факту за авторитетним джерелом, а також офіційне підтвердження Редактор повинен уміти швидко знайти потрібну довідку, перевірити правильність даних, орієнтуватися в довідкових посібниках, володіти прийомами аналізу тексту.

У своїх рекомендаціях методика редагування грунтується на традиційних філологічних методиках, заснованих на порівняльному аналізі й прийомі конкретизації, з урахуванням того, що являє собою фактичний матеріал: реалії дійсності, факти історії, географічні найменування, імена й прізвища, цифри, дати, цитати.

Причиною фактичних помилок і неточностей може бути недостатня поінформованість автора, неадекватність його уявлень про дійсність, бідність мови, технічна недбалість при відтворенні тексту.

Вимога точності номінацій у першу чергу визначає роботу редактора над іменами власними і термінами, крім того, вона поширюється й на оцінку правильності слововживання й написання найменувань, дотримання принципу їхньої уніфікації.

Редакторський аналіз фактичного матеріалу завжди здійснюється у двох напрямках: визначаючи, наскільки точний був автор, будуючи фактичну основу публікації, редактор через свій досвід, професійні знання, своє сприйняття першого читача перевіряє автора Визначаючи роль фактичного матеріалу в загальній структурі журналістського матеріалу, він судить про способи його розробки й подачі, оцінює логічні зв'язки в тексті, прийоми і літературну майстерність автора Редактор поділяє з автором відповідальність за висновки, що пропонуються читачу, за відповідність фактичного матеріалу сучасному рівню знань про предмет, за стичний зміст публікації.

Основні позиції, за якими ведеться оцінка редактором фактичного матеріалу:

1)виваженість добору,

2)точність передачі;

3)обгрунтованість послідовності подання;

4)строгість логічної побудови.

Закон тотожності полягає в тому, що кожна думка тексту при повторенні повинна мати певне, стійкий зміст. Це фундаментальний закон мислення, який діє і на рівні понять, і на рівні суджень. При його дотриманні ми сприймаємо текст як нормативний, що відповідає законам комунікації і не викликає труднощів у розумінні. Предмет нашого міркування не повинен змінюватися довільно в ході його, поняття - підмінятися і змішуватися. Це передумова визначеності мислення. Порушення першого закону тягне за собою підміну понять при міркуванні, може бути причиною неточності термінології, робить міркування розпливчастими, неконкретними.

Закон протиріччя полягає в тому, що не можуть бути одночасно істинними два протилежних судження про один і той самий предмет, узятих в одному і тому ж відношенні в один і той же час. Формулювання «в одному і тому ж відношенні» означає, що предмет характеризується з однієї точки зору. Застереження «в один і той же час» введена у формулювання закону у зв'язку з тим, що з часом ситуація може змінюватися і справжнє раніше стає помилковим. Причиною допущених протиріч можуть бути недисциплінованість, суперечливість мислення, недостатня обізнаність, нарешті, різного роду суб'єктивні причини та наміри автора.

Закон протиріччя має силу у всіх областях знання і практики. Порушення його зазвичай викликають саму безпосередню і різку реакцію читачів. Наприклад:

Закон виключеного третього говорить: із двох протилежних суджень про один і той самий предмет, взятих одночасно в одному і тому ж відношенні, одне неодмінно істинне. Третього не дано. Третій закон забезпечує зв'язність, несуперечність думки, служить підставою для вибору істинного судження.

Точність підбору суперечать висловлювань, чіткість їх формулювання, конструктивна ясність тексту роблять очевидним дію цього закону, сприяють логічної визначеності викладу, дозволяють досягти послідовності розвитку думки.

Неодмінна умова дотримання третього закону логіки - зіставляються висловлювання повинні бути дійсно суперечливими, тобто такими, між якими немає і не може бути середнього, третього, проміжного поняття. Вони повинні виключати один одного.

Третій закон логічного мислення важливий для редактора і як інструмент при професійній оцінки тексту: відкидаючи один варіант тексту, приймаючи інший, редактор спирається на цей закон.

Закон достатньої підстави стверджує, що всяка істинна думка повинна бути обгрунтована іншими думками, істинність яких доведена. При його дотриманні всі думки, висловлені в тексті, випливають одна з іншої. Логіка висловлювань вважає обгрунтованість мислення загальним методологічним вимогою і розглядає ряд законів, що забезпечують його виконання (закон подвійного заперечення, тавтології, симпліфікація, кон'юнкції і ін)

У будь-якому міркуванні думки повинні бути внутрішньо пов'язані один з одним, витікати одна з одної, обгрунтовувати одна одну. Істинність суджень повинна бути підтверджена надійними доказами. Четвертий закон формулює цю вимогу в найбільш загальному вигляді. Достатність підстави істинності суджень у кожному конкретному випадку - предмет розгляду спеціальних наук, логічна обгрунтованість - необхідна якість кожного журналістського виступу.