Лекція 10

Екологічна стежка як турпродукт

1. Екологічна стежка: передумови виникнення, історія.

2. Сутність поняття, визначальні риси.

3. Мета, завдання, призначення

4. Алгоритм розробки та організації екологічної стеж­ки

5. Класифікація екостежок

6. Маркетингові дослідження при розробці екопрограм.

1. Екологічна стежка: передумови виникнення, історія.

Основною формою реалізації екологічного ту­ризму та рекреації, а також базовою основою комплекс­ного екотуристського продукту є екологічна стежка - специфічний вид одноденного туристського маршруту (фр. marche - піший хід + route - шлях) - географічно визначена, прив'язана до певної місцевості та характерних (особливих) об'єктів й описана з певним ступенем детальності траса походу, подорожі, відпочинково-оздоровчої прогулянки, освітньої екскурсії тощо. Географічна визначеність екологічної стежки полягає в її просторовому позиціонуванні та картографічному мо­делюванні - створенні абрису, кроків, картосхеми, ілю­страцій (графічних та фотографічних), а також тексто­вому описі об'єктів на трасі руху з детальністю, що забезпечує можливість повторного чи багаторазового проходження цього маршруту туристами з різним ступе­нем підготовки.

У різних країнах екологічні стежки називають по-різному: туристські стежки, пейзажні стежки, заповідні стежки або наукові траси, серед яких найпоширенішими є природничі, навчальні чи дидактичні, стежки здо­ров'я, є навіть спеціальні дитячі екологічні стежки - го­ловоломки.

Однією з найперших на території України природоз­навчих стежок, яку за всіма ознаками можна віднести до екологічних, була «Штангієвська стежка», прокладена Кримським гірським клубом у 1899 році (її довжина ста­новила 8,5 км і проходила вона через східний схил Ял­тинської яйли) з метою збирання та поширення інфор­мації про історію та природу Криму, а також охорони рідкісних видів рослин і тварин. У 1916 році також у Криму біля Судака прокладено історико-археологічну стежку, а вже наприкінці 80-х років - першу в Україні навчальну екологічну стежку. З цього часу така доступ­на і цікава форма екологічної освіти в природі набула широкого розповсюдження, переважно на великих тери­торіях природно-заповідного фонду - в Карпатському та Шацькому національних парках, природних заповідни­ках Криму, навколо великих міст.

На початку XX століття перші екологічні, а точніше природознавчо-туристські, стежки з'явилися і у Сполуче­них Штатах Америки, зокрема в горах Апалачах одну природознавчо-туристську стежку було прокладено в 1910 році, а у 1968 - її оголосили Національною пейзаж­ною стежкою. На початку 60-х років з'являлися перші натуралістичні екологічні стежки у Прибалтиці, зокрема в Естонії, ініціатором створення яких був студентський гурток з охорони природи. Згодом такі екологічні стежки з'явилися в Лахемааському національному парку та на інших природно-заповідних територіях, в основному в заказниках.

2. Сутність поняття, визначальні риси.

Екологічна стежка є різновидом туристської стежки - це, як правило, пішохідна стежка або стежка з еко­логічним способом пересування чи екотранспортування з контрольованою протяжністю та незначними фізичними навантаженнями, яка має форму головним чином петлі (простого замкнутого графу, що починається і закінчується в одній точці). Такі стежки зазвичай є самопутівними, що призначені для самостійних походів відвідувачів та туристів за принципом: рухатись - спілкуватись (дивитись, слухати, відчувати) - пізнавати.

Усю необхідну інформацію відвідувачі та туристи можуть отримати зі спеціальних буклетів та брошур з картосхемами та детальними описами або інфор­маційних аншлагів, пояснювальних і вказівних стендів, маркувальних знаків. Ці стежки враховують всі еко­логічні та природоохоронні вимоги щодо мінімізації збитків, яких може бути завдано природному середови­щу, а також вимоги безпеки відпочиваючих і туристів, що є особливо актуальним для національних парків та інших природоохоронних територій. На них також мож­на організовувати науково-пізнавальні та екоосвітні екс­курсії з гідами-природознавцями.

Екостежки можуть бути розрахованими як на дорос­лих, так і на дітей (пішоходів, лижників, вершників, ве­лосипедистів та ін.) і найрізноманітнішими за науковою спрямованістю - геологічними, ботанічними, зоологічни­ми, археологічними, історичними, краєзнавчими, ком­плексними ландшафтно-екологічними тощо. Особливими різновидами екологічних стежок є водні (з проходженням гребними човнами, байдарками, каное тощо) та підводні (занурення з аквалангом або екодайвінг), що створюються в гідро- та аквапарках для спостереження життя на водоймах та під водою.

Екологічна стежка - унікальна форма не лише приро­доохоронної інформаційно-виховної роботи, але й поєдна­них з нею рекреації, оздоровлення та відпочинку. Порівняно з іншими туристичними продуктами її створен­ня вимагає значно менших початкових капіталовкладень, вона може бути доступною в будь-яку пору року, не над­то протяжною, щоб відвідувачі могли рухатися вздовж неї зі швидкістю власної ходи, для зручності спостереження та відпочинку організовуються спеціальні природні огля­дові майданчики та пейзажні галявини.

Актуальність організації мереж екологічних стежок на сьогодні полягає не тільки в їх потенційному еко­номічному та природоохоронному зиску, а в тому, що вони є чи не єдиним дієвим механізмом забезпечення середовищевідтворюючих та урбокомпенсаційних потреб міських мешканців та найбільш доступною масовою формою екологічної освіти.

Така форма природоохоронної освіти є надзвичайно ефективною, насамперед, завдяки її неформальності - вона проходить не як обов'язковий захід, приурочений до конкретної дати, місця чи часу, а при безпосереднь­ому спілкуванні з природним середовищем - та атрактивності - емоційно насиченому сприйняттю людиною природи та її впливові на всі органи чуття, цілеспрямо­вано формується позитивна емоційна сфера передусім у тих людей, котрі до цього зовсім не цікавилися природою і не мали особливого потягу до спілкування з нею.