43) Туристична діяльність як поняття може трактуватися з різних точок зору. Широкі верстви населення найчастіше розуміють її як заняття туризмом, відпочинком, екскурсії, дозвілля. В контексті господарських взаємовідносин туристичну діяльність визначають як виробничо-обслуговуючу діяльність з надання різно- манітних туристичних послуг або діяльність з організації подорожей з туристичною метою.

46) Підставами для анулювання ліцзії є:    заява ліцензіата про анулювання ліцензії;    акт про повторне порушення лщензіатом ліцензійних  умов;      нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи - суб'єкта підприємницької  діяльності;    акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії;   акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії  іншій юридичній або фізичній особі: для провадження господарської діяльності;    акт про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених в документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії;    акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов; неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності;    акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або специально уповноваженим органом з питань ліцензування. ( Частину першу статті 21 доповнено абзацом згідно із Законом № 2953-Ш від 17.01.2002 )    Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручається (надсилаеться) ліцензіату із зазначенням підстав анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття.     Розгляд питань про анулювання ліцензії на підставі акта про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії; акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії; акта про встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності; акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов здійснюється органом ліцензування з обов'язковим запрошенням ліцензіата або його представників.     Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через десять днів з дня його прийняття.    Якщо ліцензіат протягом цього часу подає скаргу до експертно-апеляційної ради, дія даного рішення органу ліцензування зупиняється до прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.    Запис про дату та номер рішення про анулювання ліцензії вноситься до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня після набрання чинності рішенням про анулювання ліцензії.    У разі анулювання ліцензії на підставі акта про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов, акта про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії, акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії, акта про встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній oco6i для провадження господарської діяльності, акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов суб'єкт господарювання може одержати нову ліцензію на право провадження цього виду господарської діяльності не раніше ніж через piк з дати прийняття рішення органу ліцензування про анулювання попередньої ліцензії.    Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку

47) Імідж—це цілеспрямована створена форма відображення об'єкта у свідомості людей, тобто сукупність громадського сприйняття. Імідж прийнято розуміти як позитивний образ туристичної фірми, в більшості випадків спеціально створений. Позитивний образ кожної фірми, в тому числі й туристичної, починається з назви. Культура обслуговування, надійність, чіткість, швидкість - все це має важливе значення для створення позитивного іміджу туристичного підприємства. На імідж фірми працюють і її емблема, і її товарний знак. Імідж туристичної фірми має ряд ознак: фірма повинна бути відома клієнту чи групі клієнтів; фірма повинна викликати до себе цікавість і привертати увагу своїми послугами; фірма повинна вміти впливати на свідомість, емоції, дії як окремих людей, так і цілих груп.

Основними характеристиками іміджу є: адекватність, тобто точна відповідність створеного образу; оригінальність - імідж має легко розпізнаватись та запам'ятовуватись; пластичність - залишаючись незмінним, повинен оперативно реагувати на зовнішнє середовище; адресність - повинен залучати на свій сегмент ринку визначені споживацькі групи; ясність і конкретність, комплексність, незавершеність. Імідж - широке поняття, яке охоплює престижну рекламу, зареєстрований товарний знак, високу якість своїх послуг, постійну турботу про клієнтів та інше. Реклама престижу має дещо інші форми, ніж звичайна реклама. Вона включає в себе організацію благодійних заходів із відомими людьми, рекламні тури із запрошенням зірок естради, щоу-бізнесу, журналістів, топ-моделей, лауреатів престижних конкурсів тощо. Така реклама дозволяє створити певний образ фірми - імідж фірми.

Одним з основних засобів формування позитивного іміджу фірми, образу її торговельної марки є створення фірмового стилю.

Основними елементами фірмового стилю є товарний знак, фірмовий шрифтовий напис (логотип), фірмовий лозунг, фірмовий колір, фірмовий комплект шрифтів та інші фірмові константи. Основними носіями фірмового стилю туристичного підприємства можуть виступати: - елементи діловодства (фірмові бланки, конверти, папки-реєстратори, записні книжки та ін.); - реклама в пресі, радіо- і телереклама; -друкована реклама (листівки, проспекти, буклети, каталоги, та ін.); - рекламні сувеніри; - зовнішня реклама (вказівники, оформлення офісу, фірмовий одяг працівників, значки, нашивки тощо); - виставковий стенд; - документи і посвідчення (візитні картки, посвідчення працівників, перепустки, запрошення і т.д.); - виставковий стенд та засоби пропаганди (пропагандистські проспекти, оформлення залів для прес-конференцій тощо).

48) Організація туристичної діяльності, як і господарювання у всіх сферах підприємництва, базується виключно на договірних взаємовідносинах. Це підтверджує незаперечну істину, що саме договори є визначальною і по суті єдиною правовою формою партнерських взаємин.

Договір (угода, контракт) - це форма документального закріплення партнерських зв'язків (предмета договору, взаємних прав та обов’язків, наслідків порушення домовленостей), яка опосередковує взаємини в процесі виробництва і реалізації продукції чи надання різноманітних послуг.

Для здійснення своєї діяльності туристичне підприємство укладає угоди (договори), з однієї сторони, з іншими організаціями, підприємствами, приватними підприємцями, які беруть участь в формуванні і просуванні туристичного продукту, з другої сторони, з споживачами туристичного продукту (туристами). Розглянемо деякі з них [19].

При організації туристичної діяльності і відсутності при цьому власної матеріальної бази суб'єкт туристичної діяльності повинен укласти письмову угоду з постачальниками і підрядниками – вітчизняними і зарубіжними партнерами, які забезпечать туристів необхідними умовами розміщення і харчування, засобами транспорту, організацією екскурсій і відпочинку. 

Під час укладання договорів по реалізації турів визначаються обов'язки сторін в оформленні туристичних документів (ваучер, угода з туристом, угода про страхування). У відповідності з укладеними угодами суб'єкта туристичної діяльності, розробляються програми турів і складаються калькуляції на кожну туристичну поїздку. До угод (контрактів) партнери додають зразки своїх туристичних ваучерів.

Туристичний ваучер (путівка) – документ, що підтверджує статус особи або групи осіб як туристів, оплату послуг чи її гарантію і є підставою для отримання туристом або групою туристів туристичних послуг.

Не менш важливі угоди зі страховими компаніями. Згідно з положенням статті 17 Закону про туризм, страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) обов'язкове і здійснюється суб'єктами туристичної діяльності на основі угод зі страховими компаніями, які мають право на здійснення такої діяльності.

Наступний вид договорів, які є обов'язковими, а порядок укладання передбачений Законом України "Про туризм", – це договори на надання туристичних послуг, які укладаються між суб'єктами туристичної діяльності та споживачами туристичного продукту. Договір (контракт) укладається в письмовій формі і повинен визначати обсяг, умови та якість надання послуг, порядок оплати та розрахунків, термін дії, права та обов'язки сторін, їх відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору. Договір між суб'єктом туристичної діяльності і туристом або групою туристів вважається укладеним з моменту оплати вартості туру та видачі туристу чи керівнику групи туристичного ваучера [19].

Суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані:

– надавати туристам у повному обсязі та у визначені терміни оплачені послуги у кількості та якості, обумовлених договором та програмою обслуговування;

– забезпечувати особисту безпеку туристів та збереження їх майна;

– нести матеріальну та моральну відповідальність за свої дії та дії партнерів по організації туру;

– відшкодовувати туристам відповідно до чинного законодавства України збитки, завдані їм у разі ненадання або надання в неповному обсязі чи неналежної якості туристичних послуг зі своєї вини чи з вини партнерів по організації обслуговування;

– надавати туристам повну інформацію про організацію туру, їх права, обов'язки та правила поведінки, умови страхування, порядок відшкодування завданих збитків, умови відмови від послуг, а також правила перетинання державного кордону;

– зберігати туристичні ресурси, а також здійснювати заходи щодо їх відновлення.

 місцях транзиту та тимчасового перебування туристи зобов'язані:

– дотримуватись умов і правил, передбачених договором про надання туристичних послуг;

– поважати політичний та соціальний устрій, традиції, звичаї, релігійні вірування країни (місцевості) перебування;

– виконувати митні та прикордонні правила;

– дотримуватись правил поведінки та вимог щодо збереження об'єктів історії та культури, природи;

– не порушувати громадський порядок, дотримуватись вимог законів, які діють на території країни перебування;

– відшкодовувати збитки, завдані їх неправомірними діями.

Турист має право відмовитися від виконання договору до початку подорожі за умови оплати туроператору або турагенту фактично понесених ними витрат за послуги, надані до цього повідомлення. Туроператор або турагент має право відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування туристові збитків, заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, коли це відбулося з вини туриста. Наявність понесених збитків має бути підтверджена туристом.

50) Перелік документів для одержання ліцензії: - Заява про видачу ліцензії на бланку встановленої форми. У заяві вказується повне найменування суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію. - копії установчих документів суб'єкта господарювання із вказівкою його найменування. - засвідчені у встановленому порядку копії документів, які підтверджують право власності або оренди їм службового приміщення (офісу)  - засвідчені у встановленому порядку копії документів, які підтверджують рівень утворення, кваліфікації й стаж роботи, необхідні для проведення відповідного виду господарської діяльності  - нотаріально засвідчена копія довідки банківської або іншої кредитної установи про підтвердження фінансового забезпечення відповідальності суб'єкта господарювання в розмірі, певному Законом України "Про туризм"  - засвідчена у встановленому порядку копія договору зі страховою компанією про обов'язкове страхування (медичне й від нещасного випадку) туристів, які здійснюють туристичні подорожі, - для туроператорів.

Особа, що одержує ліцензію, надає паспорт і копію платіжного документу, що підтверджує оплату за видачу ліцензії (разом з оригіналом, що після перевірки повертається). Плата за ліцензію здійснюється після того, як ухвалено рішення про видачу ліцензії. Орган, що здійснює ліцензування є Держкомтуризм. Cтрок дії ліцензії становить 5 років. Суб'єкт підприємницької діяльності, що одержав ліцензію на туроператорську діяльність, має виключне право на надання послуг з оформлення документів для виїзду за межі України. Туроператор може здійснювати також і турагентську діяльність без одержання ліцензії на турагентську діяльність.  Не може бути видана ліцензія на туроператорську або турагентську діяльність суб'єктові підприємницької діяльності з назвою, тотожною назві іншого суб'єкта підприємницької діяльності, якому ліцензія видана раніше й інформація про нього внесена до відповідного реєстру.  Для одержання ліцензії необхідно дотримуватися встановлених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики й підприємництва, Державного комітету молодіжної політики, спорту й туризму України "про затвердження Ліцензійних умов проведення господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, закордонного туризму, екскурсійний діяльності" вимог відносно : - організації проведення діяльності  - службового приміщення для проведення господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, закордонного туризму, екскурсійної діяльності

51) Банківську гарантію для невеликих постачальників турпослуг видають чи не всі великі банки, що працюють з малим і середнім бізнесом. При цьому більшість установ мають особливі умови гарантії. І лише деякі банки (приміром, Ощадбанк, ОТП Банк, ПУМБ, Укргазбанк) пропонують власний стандартний (розроблений переважно для торгівлі) гарантійний продукт. Жодних знижок для клієнтів з РКО або інших продуктів за отримання такої гарантії на ринку немає.

Граничним терміном гарантії в більшості банків є 5 років. Хоча існують пропозиції з максимальним терміном 1-3 роки.

Коефіцієнт покриття розміру гарантії розміром застави-депозиту у половини великих банків є 1 (у банку відкривають депозит, що дорівнює розміру гарантії). Також нерідко потрібен депозит на перевищену суму (110-120% розміру гарантії). 

Комісії за надання гарантії діляться на одноразові (їх може і не бути) і щорічні (вони теж можуть бути замінені одноразовою виплатою). Останні в одних банків сплачують раз на рік, рідше — раз на місяць, ще рідше — раз на квартал.

Разові виплати зазвичай дорівнюють 0,1-0,2% для туроператорів або трохи більше для турагентів (або фіксований еквівалент у 50-100 євро для обох категорій). Щорічна комісія складає найчастіше 1-2% річних для туроператорів або трохи більше для турагентів (або фіксований еквівалент у 200-400 євро на рік).

Гарантія для забезпечення виконання зобов’язань туроператорів та турагентів перед туристами

Дана гарантія передбачає, що у випадку неплатоспроможності туроператора (турагента) чи внаслідок порушення процесу про визнання його банкрутом, банк відшкодовує збитки, що заподіяні туристу, на підставі заяви туриста, договору на туристичне обслуговування (ваучера) та документів, що підтверджують невиконаннятуроператором (турагентом) договірних зобов'язань.

Акордбанк є  надійним та перевіреним гарантом виконання туристичними фірмами* своїх зобов’язань.

Мінімальний розмір банківської гарантії для: - туроператора має становити суму, еквівалентну не менше ніж 20 000,00 євро; - туроператора, який надає послуги виключно з внутрішнього та в'їзного туризму, має становити суму, еквівалентну не менше ніж 10 000,00 євро; - турагента має становити суму, еквівалентну не менше ніж 2 000,00 євро.

Умови надання гарантії туристичним операторам, туристичним агентам: - валюта банківської гарантії - гривня; - термін гарантії - один рік з можливістю пролонгації; - гарантія може бути надана клієнту, як під 100% грошове покриття, так і під інше забезпечення.

53) За географічною ознакою туроператори діляться на відправляючих(ініціативні) і приймаючих(рецептивні).

Відправляючий туроператор орієнтується на розробку, просування і реалізацію виїзних міжнародних турів, тобто подорожей громадян своєї країни за її межі. 

Залежно від активності співпраці відправляючих туроператорів і авіакомпаній можна класифікувати міжнародних туроператорів на флайтерів і нон-флайтерів.

Флайтером називається відправляючий туроператор, який активно фрахтує літаки, що належать місцевим авіакомпаніям.

Залежно від форм співпраці флайтерів з авіакомпаніями можна також окремо виділити:

— абсолютних флайтерів — туроператорів, які набувають першими за договором чартеру літак повністю, тобто зобов'язуються за узгодженням з керівництвом авіакомпанії і наземними службами аеропорту повністю сплатити і здійснити політ під повну власну відповідальність;

— відносні флайтери — дрібніші туроператори, обсяг продажів і ринкові можливості яких не дають їм можливість гарантувати "підйом" чартерного авіарейсу власними силами. 

Нон-флайтери — це відправляючі туроператори, форма роботи яких не передбачає фрахт повітряних суден за жодних умов. 

Приймання - це функція туроператора з розробки, просування і організації турів на території власної країни для іноземних громадян. 

54) Договір (угода, контракт) - це форма документального закріплення партнерських зв'язків яка опосередковує взаємини в процесі виробництва і реалізації продукції чи надання різноманітних послуг.

55) Реклама може поширюватися через такі основні канали, як преса,

телебачення, радіо, пряма поштова реклама, зовнішня реклама, реклама на

місці продажу, сувенірна реклама, реклама в Інтернеті (рис. 4).

Реклама в періодичній пресі поділяється на три види:

• реклама у звичайній газеті, переважно інформаційній. Покупець газети

платить за інформацію, розміщену в газеті (журналі); до реклами він

ставиться негативно, але вважає її необхідним додатком до інформації;

• реклама у спеціально призначеній для реклами газеті. Купівля такої

газети означає свідоме бажання прочитати рекламу, тому жодних обмежень

на обсяг реклами немає;

• реклама у безплатній газеті, що є найоптимальнішим варіантом і для

рекламодавців, і для покупців.

До газетної реклами слід додати рекламу, розміщувану в журналах

загального тематичного спрямування та спеціалізованих, щотижневиках та

спеціальних випусках (додатках) до тих чи інших видань.

Телебачення є одним із найдосконаліших засобів передавання рекламного

повідомлення.

Водночас телереклама - найдорожчий вид реклами, тому нею користуються в

основному великі фірми і компанії для підтримання свого іміджу на ринку,

створюючи позитивну думку споживачів про виготовлені ними товари.

Перевагами радіо є використання найефективнішого засобу оповіщення —

людського голосу, а також персоналізація звернення.

Радіореклама має й недоліки — миттєвість звернення, неможливість

повторного слухання, ймовірність відмови від одержання повідомлення.

Прямою поштовою рекламою називають розсилання поштою брошур, листів,

каталогів, листівок, спроможних схилити клієнта до термінової купівлі

товару або до звернення за додатковою інформацією. Така реклама є

інструментом підприємців, які намагаються донести свою пропозицію до

певного кола споживачів.

Зовнішня реклама розміщується на окремих тимчасових і стаціонарних

спеціальних конструкціях — установках, щитах, екранах тощо, розташованих

просто неба, на фасадах; опорах вуличного освітлення та над проїжджою

частиною вулиць і доріг, на елементах вуличного оздоблення будинків,

споруд тощо.

Основними перевагами зовнішньої реклами є її помітність і впливовість

завдяки своїм розмірам і постійній присутності (цілодобово). Недоліками

є висока вартість виготовлення, псування під впливом атмосферних

чинників.

Реклама на місці продажу — це рекламні матеріали, за допомогою яких

привертається увага потенційних покупців до конкретного продукту. Такі

рекламні матеріали готують або торговці, або виробники товару і

розміщують у торговельних залах, на майданчиках — всюди, де споживачі

можуть купити продукт.

Сувенірна реклама розміщується на сувенірах — пакетах, коробках,

футболках, шапочках тощо і є високоефективною при виведенні товару на

ринок. Вона дає змогу швидко ознайомити з назвою товару, з маркою

фірми-виготовлювача широку аудиторію, чисельність якої залежить від

фінансових можливостей підприємства — поширювача реклами. Часто така

реклама супроводжує презентації, виставки.

Реклама в Інтернеті — порівняно новий канал поширення реклами, який

значно відрізняється від традиційних.

Така

реклама має унікальні можливості. Найважливіша з них — інтерактивність,

або наявність зворотного зв'язку з цільовою аудиторією, що дає змогу

налагоджувати двосторонній обмін інформацією з клієнтами, точно

встановлювати кількість ознайомлених з рекламою, кількість зацікавлених

у купівлі рекламованого товару, кількість тих, хто звернувся за

додатковими поясненнями.

59)  Стандартизація – це діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усунення бар’єрів у торгівлі і сприяння науково-технічному співробітництву[1].

Стандартизація галузі туризму – це своєрідний спосіб об’єднання різноманітних туристичних послуг з метою якнайповнішого задоволення потреб споживачів з урахуванням безпеки держави та інтересів підприємств туріндустрії.

Найважливіші цілі стандартизації:

поліпшувати якість продукції, що випускається;

підвищувати конкурентоспроможність товарів вітчизня­ного виробництва і забезпечувати умови для їх експорту на світовий ринок;

встановлювати раціональну номенклатуру вироблених товарів;

розвивати міжнародне співробітництво в усіх сферах людської діяльності;

•          захищати навколишнє середовище в екологічному плані і забезпечувати безпеку людей.

Головним завданням стандартизації є створення компле­ксу нормативних документів, які визначають сучасні вимоги до продукції, до її розробки, виробництва і застосування, а також нагляд за правильним використанням стандартів.

60) Туристична індустрія - це сукупність виробництв різних галузей господарства, закладів культури, освіти, науки, що забезпечують створення матеріально-технічної бази туризму, підготовку кадрів та процес виробництва, реалізації і споживання туристичного продукту на основі використання природних багатств, матеріальних і духовних цінностей суспільства.

Отже, матеріально-технічну базу цієї складної структури утворюють підприємства розміщення, транспортні та сфера обслуговування туристів. До підприємств розміщення належать готелі, а також спеціалізовані засоби розміщення: кемпінги, будинки відпочинку, санаторії, пансіонати, профілакторії тощо. У транспортній сфері виділяють, насамперед, транспорт власне для туристів (круїзні судна, спеціальні катери та яхти для прогулянок), а також транспорт, який обслуговує саму індустрію туризму, тобто туристів і місцеве населення.

Однак індустрію туризму можна розглядати не лише як сукупність підприємств, що надають туристичні послуги та виробляють туристичні товари, але і як одну з форм освоєння території.

Отже, індустрію туризму розглядають як складну систему взаємодії рекреаційних потреб людини та рекреаційних можливостей природно-економічного потенціалу території.

Основною ланкою в туристичній індустрії є суб’єкт рекреаційної діяльності, який своєю взаємодією з об’єктом рекреаційної діяльності зумовлює ріст економічного потенціалу даної території, що сприяє її подальшому розвитку .

Таким чином, індустрія туризму впродовж останніх десятиліть стала однією з найважливіших сфер економіки, забезпечуючи десяту частину всього світового валового продукту.

61) Реклама потреб - це вид реклами, необхідний для інформування можливих партнерів про існування підприємства і його потребах в чомусь. Основними об'єктами реклами потреб є наступні оголошення: - про залучення посередників. Для туристичної фірми ця реклама життєво необхідна, оскільки без наявності і розширення посередників її діяльність може бути значно обмежена, що неминуче призведе до краху. Туроператор зацікавлений в залученні і поширенні інформації про себе і його співпрацю з транспортними, готельними, кредитно-фінансовими та іншими організаціями. Турагент, будучи посередником між туроператором і клієнтом, на зможе ефективно працювати без пошуку нових туроператорів у відповідності з попитом клієнтів на нові маршрути, вищий рівень обслуговування тощо; - про найняття на постійну або тимчасову роботу працівників, спеціалістів, обслуговуючого персоналу, які мають певну кваліфікацію та досвід роботи. Сезонний характер діяльності багатьох фірм змушує їх наймати працівників на активні туристичні сезони і без широкої інформації про це складно підібрати достатню кількість кваліфікованого персоналу; - про пошук матеріально-технічних ресурсів, які можуть бути як основними, так і оборотними. Це бажання туристичного підприємства купити або орендувати приміщення під офіс, орендувати готелі, придбання меблів, інвентаря, залучення до співпраці власників пунктів прокату туристичного спорядження та ін; - про розпродаж матеріально-технічних ресурсів. Необхідність в реалізації виникає у випадках, коли фірма проводить реконструкцію або модернізацію діючих об'єктів, продає свої філіали або надлишок товарно-матеріальних цінностей тощо. Як правило, реклама потреб носить чисто інформаційний характер, тому вона може бути подана у вигляді звичайних об'яв у засобах масової інформації, розклеєних або розповсюджених листівках, розісланих спеціальних зверненнях.

62) Перебуваючи в незнайомому середовищі, яке відрізняється від місця постійного проживання, активно відпочиваючи, турист постійно знаходиться під впливом ризикових обставин. Він не знає досконало звичаїв, мови, традицій, побуту, не має імунітету від хвороб, поширених у даній місцевості, не пристосований до проживання та інтенсивних навантажень у гірських районах, в пустелі або на воді. Серед інших виділяються головні фактори небезпечності: травмонебезпека, небезпечна дія навколишнього середовища, в тому числі виробничі джерела - шум, вібрація, пожежонебезпека, хімічні, радіоактивні, біологічні, психофізичні, природні, особиста безпека в умовах криміногенного стану, а також специфічні фактори ризику, притаманні особливим видам туризму. 

Закон України "Про туризм" у розділі VIII надає гарантії безпечного перебування туристів на території України і зобов'язує органи влади та суб'єктів туристичної діяльності розробити комплекс заходів з безпеки туристів. 

Згідно із Законом України "Про туризм" із метою забезпечення безпеки туристів суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані здійснювати: підготовку безпечних умов для перебування туристів, облаштування трас походів, прогулянок, екскурсій, місць проведення змагань, забезпечення туристів справним спорядженням та інвентарем; навчання туристів засобам профілактики і захисту від травм та нещасних випадків, інструктаж із надання першої медичної допомоги, а також інформування про джерела небезпеки, які можуть бути зумовлені характером маршруту та поведінкою самих туристів; контроль за підготовкою туристів до подорожей, походів, змагань, інших туристичних заходів; надання оперативної допомоги туристам, що зазнають лиха, транспортування потерпілих; розробку та реалізацію спеціальних вимог безпеки під час організації та проведення походів з автомобільного, гірського, лижного, велосипедного, водного, мотоциклетного, пішохідного туризму та спелеотуризму [54, 16-17].

Найбільш поширеним нещасним випадком серед туристів є травматизм. Важливими у запобіганні травматизму є справне туристичне та спортивне спорядження, одяг, взуття тощо.

Один з небезпечних етапів подорожі - етап перевезення (проїзд до місця відпочинку та зворотний проїзд, транспортування під час подорожування та інші). Оскільки транспортні засоби є джерелами підвищеної небезпеки, питання безпеки туристів повинні бути центральними у всіх варіантах перевезень. Значний вплив на життя і здоров'я туриста має навколишнє середовище. При проектуванні туру необхідно брати до уваги вибір сприятливої пори року, вечірнього чи денного часу, раціонально обрати трасу туристичного маршруту, врахувати погодні умови, забезпечення відповідної екіпіровки, засобів індивідуального захисту, повне і своєчасне інформування туристів про можливу небезпеку та ін.

Важливим фактором, що згубно впливає на здоров'я туристів, є ультрафіолетове випромінювання, підвищений рівень радіоактивності. Можуть мати місце також хімічні фактори, які впливають на організм людини. Існує також велика загроза інфекційних захворювань, харчових отруєнь та інших біологічних факторів.

З метою здійснення практичної роботи по забезпеченню безпеки туристів, наданню їм допомоги і захисту в екстремальних ситуаціях, туристичні підприємства, що спеціалізуються на організації туристичних подорожей з використанням активних форм пересування туристів, створюють пошуково-рятувальні служби або укладають угоди на обслуговування з відповідними службами.