4. Організація технічного обслуговування та ремо­нту засобів виробництва

При експлуатації засоби виробництва втрачають свої корисні якості і для підтримання їх у роботоздатному стані необ­хідно додатково вкладати кошти, здійснювати їх часткове від­новлення. Підтримання засобів виробництва у роботоздатному стані здійснюється шляхом їх технічного обслуговування і ре­монту.

В Україні створена ремонтно-обслуговуюча база, що налі­чує понад 55 тис. об'єктів, з них у сільськогосподарських під­приємствах різних форм власності - понад 50 тис., у системі "Украгротехсервіс" - 1,8 тис., у тому числі 576 спеціалізованих майстерень. На виконанні ремонтно-обслуговуючих робіт за­йнято близько 5 тис. висококваліфікованих працівників.

Ремонтно-обслуговуюча база АПК включає:

• на рівні сільськогосподарських підприємств - ремонтні майстерні, машинні двори, пункти технічного обслуговування, автогаражі;

• на рівні району - районне ремонтно-технічне підприєм­ство (РТП) або підприємство агрокомбінату, агрофірма, яка має в своєму складі ремонтну майстерню загального призна­чення;

• станції технічного обслуговування енергонасичених тракторів, автомобілів, устаткування тваринницьких ферм, технічні центри фірмового технічного сервісу виробника тех­ніки та ін.;

• на рівні області - спеціалізовані ремонтні майстерні, пуско-налагоджувальні організації, бази механізації, технічні центри фірмового технічного сервісу;

• на рівні країни - спеціалізовані ремонтні підприємства, ремонтно-механічні підприємства з випуску ремонтно-технологічного устаткування й інструменту, засобів механіза­ції та автоматизації виробничих процесів; пуско­налагоджувальні організації, лабораторії стандартизації і мет­рології, проектно-конструкторські та технологічні організації.

Крім того, діють ремонтно-обслуговуючі підприємства рі­зних форм власності, основані на приватній та комерційних основах.

Практика виробила багато форм організації технічного обслуговування та ремонту сільськогосподарської техніки і на­дання технічної допомоги сільськогосподарським товаровиро­бникам. Як правило, складні (капітальні) ремонти машин про­водять у спеціалізованих ремонтних майстернях, поточний ре­монт і технічне обслуговування - в майстернях загального призначення господарств. Технічне обслуговування техніки в господарствах може здійснюватися спеціалістами, майстрами служби РТС, МТС, спільно із спеціалістами господарств (у то­му числі консультативна допомога), силами фахівців (налагоджувальників) господарств - користувачів техніки. Останнім часом все більшого поширення набуває запровадження зарубі­жного досвіду технічного обслуговування через мережу неза­лежних дилерських пунктів, фірмове обслуговування сільсько­господарської техніки та ін.

Виробничі відносини товаровиробників та сервісної слу­жби з надання послуг по виконанню ремонтів і технічного об­слуговування здійснюються на договірній основі, а розрахунки - за діючими тарифами та цінами за надані послуги. В договорі відображаються: предмет договору, зобов'язання сторін, поря­док здавання і приймання виконаних робіт, розрахунки за на­дані послуги, відповідальність сторін за порушення умов дого­вору.

На ремонтних підприємствах розраховують собівартість ремонту тракторів, комбайнів, автомобілів, двигунів, агрегатів, яка являє собою синтетичний показник і відображає витрати виробництва на одиницю продукції (одиницю технічного засо­бу виробництва).

Повна собівартість одиниці ремонту продукції вклю­чає: витрати на матеріали та запасні частини; вартість двигунів, вузлів, агрегатів, що ремонтуються на стороні і поставляються по кооперації; основну і додаткову оплату праці виробничого персоналу, нарахування на заробітну плату, загальновиробничі, загальногосподарські, позавиробничі та інші витрати.

Основними резервами зниження собівартості продукції ремонтних підприємств є запровадження нової техніки, про­гресивної технології ремонту, зниження витрат на запасні час­тини (в тому числі за рахунок відновлення), ремонтні матеріа­ли, електроенергію, скорочення загальновиробничих і загаль­ногосподарських витрат тощо. Крім того, важливий резерв зниження собівартості криється в удосконаленні організації праці в ремонтному виробництві на основі орендних відносин, колективних (бригадних) форм, зміни форм власності, ство­рення виробничо-технічних кооперативів. При цьому поліпшу­ється використання робочого часу, устаткування, зростає про­дуктивність праці, скорочується плинність кадрів, підвищуєть­ся відповідальність кожного члена колективу за кінцеві резуль­тати роботи.

Важливим напрямом удосконалення організації праці є періодична атестація робочих місць згідно з нормативними ви­могами на трьох рівнях: технічному, організаційному та умов праці з дотриманням вимог охорони праці та виробничої сані­тарії.

Система ремонту і технічного обслуговування техніки по­требує постійного вдосконалення, зокрема шляхом організації фірмового обслуговування сільськогосподарської техніки.

В 1998 р. вперше в Україні в Запорізькій області силами виробничого об'єднання "Харківський тракторний завод", Хар­ківського заводу тракторних двигунів і Василівської спец-майстерні на базі РТП був створений обласний технічний центр з інженерного забезпечення, реалізації і експлуатації тракторів типу Т-150 і Т-150К. Він за договором з цими заво­дами - виробниками і господарствами здійснює доскладання, обкатування, передпродажне обслуговування та продаж трак­торів, запасних частин до них, купівлю старих машин, їх від­новлення і реалізацію споживачам, доставку тракторів до ко­ристувачів, надання техніки в оренду, ремонт машин, вузлів і агрегатів, модернізацію в процесі капітального ремонту, усу­нення несправностей в гарантійний і післягарантійний періоди, надання послуг з укомплектування найбільш раціональним шлейфом машин.

При цьому обласний центр на основі додаткових угод своїми силами і засобами провадить технічне обслуговування машин з діагностуванням. Він працює в тісному співробітниц­тві із станціями і пунктами технічного обслуговування район­них РТП, центральними районними майстернями та пунктами технічного обслуговування господарств областей, дає гарантію господарствам на усунення будь-яких поломок тракторів, здій­снює гарантоване забезпечення господарств запасними части­нами залежно від фактичної потреби.

Система технічного обслуговування та ремонту сільсько­господарської техніки повинна вдосконалюватися шляхом створення конкурентоспроможної мережі підприємств техніч­ного сервісу, що включають фірмові технічні центри, підпри­ємства "Укртехсервісу", обслуговуючі бази господарств, при­ватні й інші техсервісні формування. Слід створити такі умови, щоб сільськогосподарські товаровиробники мали можливість вибирати виконавців техсервісних послуг залежно від якості їх виконування, терміну та вартості.

Основними функціями техсервісних формувань повинні бути маркетинг, доскладання машин, їх передпродажне обслу­говування та продаж, обслуговування протягом експлуатації, ремонт, відновлення деталей, забезпечення товаровиробників запасними частинами, надання технічних та технологічних по­слуг, лізинг техніки та ін.