50. Фактори розвитку особистості, сучасний етап.

1) Біологічний – представники цього напряму вважають, що провідним є спадкове джерело псих. розв. особистості, яке насамперед визначає всі особливості розв. особистості. Американський вчений Торндайк стверджує, що всі духовні якості особистості – її свідомість: це такі самі дари природи, як очі, вуха, пальці. Америк. педагог Дьюі вважає, що Л. народжується з готовими моральними якостями, почуттями і дух. потребами.

2) Соціальний – представники цього напряму вважають, що розвиток дитини визначається соц.. умовами, тобто в якому середовищі народилася і виховується дитина, в тому вона розвинеться.

На даному етапі теорія псих. розв. особистості базується на визнанні того, що рушійні сили її розв. виявляються у суперечностях між потребами, які постійно змінюються та реальними можливостями їх задоволення. Подолання цих суперечностей у діяльностей через оволодіння відповідними засобами її виконання веде до розв. і становить його суть, провідну роль у цьому процесі відіграє навчання і виховання.

51. Психологічна структура особистості за Платоновим.

Платонов уявляє структуру особистості як певну ієрархічну побудову, в якій нижчі ступені підпорядковуються і керуються вищи­ми, а вищі включають у себе нижчі й спираються на них. За Платоновим, динамічна функціональна психологічна структура особистості має чотири підструктури:

Перша підструктура — це спрямованість, відношення і моральні якості особистості. Цей найвищий рівень є соціальне зумовленим і формується в процесі виховання.

Друга підструктура — це знання, навички, уміння та звички, що їх набувають у власному досвіді шляхом навчання; вони справляють вже суттєвий вплив на формування особистості та зумовлюються її біологі­чними властивостями.

Третя підструктура форм відображення формується шляхом вправ і зумовлена біологічними властивостями особистості.

Четверта підструктура — біологічно зумовлена (темперамент, ві­кові властивості тощо) і формуватися може лише тренуванням.

Особливістю класифікації Платонова є те, що ієрархія і субординація основних підструктур особистості взаємопов'язані з відповідними видами формування властивостей кожної підструктури: тренування — вправи — навчання — виховання.

52. Діяльність: поняття, структура, основні компоненти діяльності.

Діяльність – це специфічний вид активності Л. , який спрямований на пізнання і творче перетворення оточ. світу, включаючи саму Л. та умови її існування.

Основні компоненти діяльності:

1. Мета: образ бажаного кінцевого результату;

2. Мотив- ті причини,які спонукають Л. до діяльності

3. Предмет – те з чим вона безпосередньо має справу.( пізнавальна діял. – різноманітна інформація, навчальна -знання, уміння, навички, трудова – створ. матеріальних продуктів).

4. Дія – елемент діяльності, спрямований на вирішення конкретного завдання.

5. Операція – спосіб виконання дії.

6. Засоби діяльності – різноманітні інструменти, які викор. Л. здійснюючи певні дії та операції.

Структура діяльності:

Діяльність передбачає наявність в активності Л. усвідомленої мети. Мета – те, що реалізує людські потреби і виступає як образ кінцевого результату діяльності. Мета психологічному розумінні – це те, що намагаються досягнути, намір, який має бути здійсненим. Мета діяльності є своєрідним передбаченням її результату, образ можливого як прообраз дійсного. Важливо відрізняти мету від мотивів діял. Мотиви – пов’язані із задоволенням певних потреб спонукання до діял. У мотивах як і в меті передбачається можливе майбутнє. Потреби становлять сутність, основну рушійну силу різних видів люської активності, а мотиви є конкретними різноманітними виявами цієї сутності. Мотиви та мотивація розглядаються в психології як причини, що визначають вибір спрямованості поведінки і діял. суб’єкта. На відміну від мотивів мета людс. діял. завжди усвідомлена, завжди зрозуміла самому суб’єкту. На відміну від мотивів мета людської діял. завжди усвідомлена. Слід розрізняти кінцеву і проміжну мету.Досягнення кінцевої мети рівнозначне задоволенню потреби. Проміжною є мета, поставлена Л. як умова досягн. кінцевої мети. Пр-с вибори мети назив. цілеутворенням. Що стосується способів виконання діяльності певна част. з них як правило регулюється неусівдомлено. (ходіння, мовлення, письмо).