Вступ
На виконання наказу МОЗ України № 189 від 25.04.2005 р. „Про проведення державних випускних іспитів у 2005 році” та листа МОЗ України
№ 08.01 – 22 /1399 від 07.07.2004 запроваджено єдиний практично-орієнтований державний іспит зі спеціальності „Стоматологія”. Його складовою є хірургічна стоматологія та щелепно-лицева хірургія (7.110106), тому засвоєнню студентами ІІІ – V курсів стоматологічного факультету під час навчання практичних навичок з цього напрямку стоматології приділяється велике значення.
На основі спостережень із власної клінічної практики та багаторічного педагогічного досвіду викладання цієї дисципліни колективом авторів, які є викладачами кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, опрацьовано методичний посібник, в основу якого покладено мету навчити майбутніх лікарів - стоматологів стандартів і алгоритмів надання реанімаційної і невідкладної допомоги при критичних станах (колапсі, втраті свідомості, анафілактичному шоці, набряку Квінке, гіпертонічному кризі, інфаркті міокарду та ін.). Крім того, значну увагу приділено висвітленню етапів проведення методик місцевого провідникового знеболення та виконанню найбільш частих операцій в амбулаторній хірургічній стоматологічній практиці: типове та атипове видалення зубів, періостомія, альвеолотомія і т.д. Посібник містить цілу низку ілюстрацій, які допоможуть засвоїти студентам викладений матеріал.
Сподіваємось, що розроблений методичний посібник сприятиме опануванню студентами значного об’єму практичних навиків, допоможе їм у підготовці до здачі випускного іспиту.
Загальні питання
Вміти зібрати анамнез та провести клінічне обстеження хворого
Опитуючи скарги пацієнта, необхідно вияснити наявність болю та припухлості, причини їх виникнення та залежність від різних факторів, характер (тупий, гострий, ниючий, стріляючий і т.п.), локалізацію, інтенсивність, тривалість та періодичність болю, можливі порушення функцій. При опитуванні анамнезу захворювання треба встановити початок захворювання, вірогідні причини його виникнення, перебіг хвороби, отримане лікування. Збираючи анамнез життя, треба розпитати про перенесені та наявні хвороби, травми, оперативні втручання, алергічні реакції, умови праці і проживання, шкідливі звички.
Обстежувати щелепово-лицеву ділянку треба згідно наступної схеми:
1.Зовнішньо-ротове обстеження:
– огляд (пропорційність, симетричність, стан шкіри, вираженість носо-
губних складок, наявність патологічних процесів);
– пальпація (ступінь щільності і еластичності тканин, відношення шкіри до
підшкірної клітковини).
Пальпаторно обстежують м‘які тканини, кістки лицевого скелету, реґіонарні лімфовузли, великі слинні залози, точки виходу трійничного нерва, скронево-нижньощелепові суглоби.
Послідовність проведення пальпації: лобні горби – надбрівні дуги – краї очниці – перенісся – кістки носа – собачі ямки – вилицеві кістки і дуги – скронево-нижньощелепові суглоби – гілки нижньої щелепи - кути і тіло нижньої щелепи – точки виходу трійничного нерва – підщелепові, підпідборідкові і шийні лімфовузли.
2. Внутрішньо-ротове обстеження поділяють на 3 частини:
– обстеження передсінку порожнини рота (огляд стану слизівки, перехідних
складок, усть вивідних протоків, білявушних слинних залоз,
пальпація губ, щік);
– обстеження зубних рядів та альвеолярних відростків;
– обстеження власне порожнини рота (огляд піднебіння, зіву, язика, дна
порожнин рота, усть вивідних протоків підщелепових та під’язикових
слинних залоз, пальпація язика, тканин дна рота).
Вміти оцінити дані додаткових методів дослідження
При необхідності призначають додаткові методи обстеження: загальний аналіз крові і сечі, коагулограму, цитологічне дослідження (зішкрябу, діагностичної пункції, мазку-відпечатку, слини), пункційну, інцизійну або ексцизійну біопсію з наступним патогістологічним дослідженням, бактеріологічне дослідження, імунологічні дослідження, серологічні реакції (Вассермана, Борде-Жангу, реакцію специфічної мікропреципітації), електроодонтометрію, рентгенологічне дослідження (прицільна рентгенограма зубів, дна рота; оглядова рентгенограма, контрасна, рентгеноскопія, томографія), термодіагностику, ультразвукове дослідження, стоматоскопію, гаймороскопію, артроскопію, ядерно-магнітний резонанс.
Вміти поставити клінічний діагноз та розробити план лікування
На основі попереднього діагнозу, поставленого після суб‘єктивного та об‘єктивного обстеження, даних додаткових методів обстеження і проведеної диференційної діагностики можна поставити заключний клінічний діагноз (основний, ускладнення основного і супутній). Він має бути викладений якнайповніше.
Складаючи план лікування, спочатку призначають режим лікування, дієту, згодом – обсяг хірургічного втручання, медикаментозну терапію (причинну, патогенетичну, симптоматичну) і нарешті – фізіотерапевтичне лікування та ЛФК.
Вміти оформити «Медичну карту стоматологічного хворого»
«Медична карта стоматологічного хворого» заповнюється за відповідною формою (№ 043/о), затвердженою МОЗ України, стуктура якої подається нижче:
Необхідно зауважити, що заповнюються усі пункти відповідного бланку. Записи повинні бути чіткими, лаконічними, з використанням загальноприйнятої медичної термінології і повністю відображати об‘єктивну картину захворювання. Усі скорочення повинні бути зрозумілими. При постановці діагнозу слід користуватися міжнародною класифікацією захворювань.У щоденнику необхідно вказувати динаміку перебігу захворювання стоматологічного хворого.
«Медична картка стоматологічного хворого» використовується не тільки як медична чи статистична інформація, але й як юридична документація і може фігурувати при вирішенні конфліктних ситуацій між пацієнтом та лікарем.