Основні типи холдингів
У світовій практиці виділяють такі типи холдингу:
а) залежно від способу встановлення контролю головної компанії над дочірніми компаніями, виділяють:
майновий холдинг, у якому материнська компанія володіє контрольним пакетом акцій дочірньої компанії;
договірний холдинг, у якому в головної компанії немає контрольного пакету акцій дочірньої компанії, а контроль здійснюють на підставі укладеного між ними договору;
б) залежно від видів робіт і функцій, які виконує головна компанія, розрізняють:
чистий холдинг, у якому головна компанія володіє контрольними пакетами акцій дочірніх компаній, але сама не веде жодної виробничої діяльності, а виконує лише контрольно-управлінські функції;
змішаний холдинг, у якому головна компанія веде господарську діяльність, виробляє продукцію, надає послуги, але при цьому виконує й управлінські функції стосовно дочірніх компаній;
в) з погляду виробничого взаємозв’язку компаній виділяють:
інтегрований холдинг, у якому компанії пов’язані технологічним ланцюжком. Цей тип холдингів набув широкого поширення у нафтогазовому комплексі, де під керівництвом головної компанії об’єднані підприємства з видобутку, транспортування, переробки та збуту продукції;
конгломератний холдинг, що об’єднує різнорідні компанії, не пов’язані технологічним процесом. Кожна з дочірніх компаній здійснює свій вид діяльності, жодною мірою не залежний від інших “дочок”;
г) залежно від ступеня взаємного впливу компаній, розрізняють:
класичний холдинг, у якому головна компанія контролює дочірні компанії через свою переважаючу участь у їх статутному капіталі. Дочірні компанії, як правило, не володіють акціями головної компанії, хоча абсолютно виключити таку можливість не можна. У низці випадків вони мають дрібні пакети акцій материнської компанії;
перехресний холдинг, за якого компанії володіють контрольними пакетами акцій одна одної. Така форма холдингів характерна для Японії, де банк володіє контрольним пакетом акцій компанії, а вона володіє контрольним пакетом акцій банку. Таким чином, відбувається зрощення фінансового та промислового капіталу, що, з одного боку, полегшує компанії доступ до фінансових ресурсів, які є в банку, а з іншого боку, надає банкам можливість повністю контролювати діяльність дочірніх компаній, надаючи їм кредити.
Існує також класифікація залежно від цілей компаній, за якої холдинги діляться на 2 групи:
фінансовий (в холдинг входять підприємства різних галузей. Його власники не намагаються контролювати операційну діяльність окремих підприємств, їх цікавить тільки прибутковість підприємств, що входять в групу)
операційний (сюди входять підприємства здебільшого однієї галузі, які створюють вертикально чи горизонтально інтегрований ланцюг. Для них в більшій степені характерна централізована організаційна і фінансова структура, при чому окремі виробничі підприємства мають обмежені повноваження і все оперативне управління здійснюється головною компанією)