83. Страхування відповідальності товаровиробника за якість продукції.

Дуже серйозним підприємницьким ризиком є завдання шкоди 3-іи особам через споживання товарів та послуг, що виробляє дане підприємство. Великі втрати, які несли товаровиробники розвинутих західних країн у зв’язку із задоволенням претензій споживачів, обумовили виникнення такого виду страхування, як страхування відповідальності товаровиробника за якість продукції.

Це страхування є дуже розповсюдженим у розвинутих західних країнах. Спеціальною директивою ЄЕС, прийнятою у 1987 році передбачається обов’язкова наявність полісу страхування відповідальності за якість продукції як однієї з небезпечних умов безперешкодного допуску цієї продукції на ринок ЄЕС.

Мета цього страхування полягає у захисті підприємства від фінансових втрат, пов’язаних з компенсацією шкоди, заподіяної споживачам їхньою продукцією у разі висунення останніми претензій.

Страховий тариф встановлюється в залежності розміру товарообігу підприємства у вартісному вираженні. На тариф також впливають наступні фактори:

• тип товару, включаючи упаковку, інструкцію, що додається, його призначення і сфера застосування;

• місце споживання цього товару, тобто обсяг і місце експорту, обсяг і місце імпорту;

• місце страхувальника у черговості поставок, тобто чи це виробник, оптовий чи роздрібний торговець;

• вік та історія товару (наскільки давно вироблявся цей товар) і репутація товаровиробника;

• система контролю за якістю виробів під час виробництва або доставки;

• умови купівлі-продажу товару;

• розмір страхового покриття та історія збитків у даного стр-ника за останні 5 років.

Розмір тарифу коливається в межах від 0,1% до 0,6%. Договори страхування укладаються на строк, як правило, який відповідає гарантійному строку, встановлений на певний товар даного страхувальника. Договір може укладатися на більш довгий термін, але і підвищуються ставки страхової премії. Практично завжди ці договори передбачають франшизу. Напр. у Німеччині франшиза встановлюється на рівні 20% від встановленої страхової суми. Дуже характерним для цього виду страхування є те, що заяви страхувальників досить часто дуже розтягнені в часі, тобто страхове відшкодування носить ретроспективний характер і не завжди співпадає із терміном дії договору страхування. Це відбувається з тієї причини, що шкода життю і здоров’ю через споживання певних товарів може проявитися не відразу, а іноді через довгий період часу після страхової подій. Тому дуже важливим для страховика є встановлення факту завдання шкоди саме під час дії договору страхування. Великий інтервал часу між отриманням страхової премії і виплатою відшкодування породжує проблеми створення відповідних страхових резервів, оцінки ризиків.

Відшкодування не відбувається якщо фактичне завдання шкоди знаходиться поза межами строку страхування, крім того, не відбувається відшкодування, якщо шкода була викликана вживанням продукції або послуг у зв’язку:

• з радіацією;

• зі страйками, військовими діями заколотами, революціями;

• з дефектами, які були відомі страхувальниками до реалізації продукції;

• з неправильним зберіганням на складі страхувальника;

• з транспортуванням (тому що покривається полісом страхування відповідальності перевізника);

• зі шкодою, завданою нематеріальним активам, патентам, товарним знакам, ліцензіям тощо.