- •Методика
- •6. Зв’язок навчання фізики з викладанням ін. Предметів. Інтегровані курси.
- •2. Фізика, як навчальний предмет.
- •10. Засвоєння знань і особливості навчального пізнання. Формування фізичних понять. Плани узагальнюючого характеру для вивчення фізичних явищ і величин.
- •11. Особливості формування експериментальних вмінь і навичок учнів.
- •12. Розвиток мислення учнів на уроках фізики. Активізація пізнавальної діяльності учнів.
- •13. Методи навчання фізики, їх класифікація.
- •14. Поблемне навчання фізики. Логіка проблемного уроку.
- •15. Форми організації навчальних занять з фізики.
- •16. Типи і структура уроків з фізики. Системи уроків фізики. Вимоги до сучасного уроку фізики.
- •17. Навчальний фізичний експеримент, його структура і завдання. Демонстраційний експеримент і дидактичні вимоги до ньго.
- •18. Фронтальний фізичний експеримент. Лабораторні роботи, фізичний практикум. Домашні експериментальні роботи.
- •19. Типи фізичних задач і методи їх розв’язання. Загальні методи розв’язування фізичних задач. Алгоритмічні прийоми розв’язування фізичних задач.
- •21. Усний і письмовий контроль. Тести. Екзамен з фізики.
- •22. Перевірка експериментальних умінь.
- •23. Робота вчителя фізики як дослідника. Вивчення рівня знань, умінь і навичок учнів з фізики.
- •24. Узагальнення і систематизація знань з фізики. Фізична картина світу.
- •25. Формування наукового світогляду учнів.
- •26. Позакласна робота з фізики та форми її проведення. Гурткова робота. Фізичні вечори, олімпіади. Екскурсії з фізики.
- •27. Система дидактичних засобів з фізики. Комплексне використання дидактичних засобів на уроках фізики.
- •28. Обладнання кабінету фізики. Використання технічних засобів навчання на уроках фізики.
- •29. Диференціація навчання фізики: педагогічна доцільність можливі форми. Профільне і поглиблене вивчення фізики.
- •30. Факультативні заняття, їх значення, короткий аналіз змісту факультативних курсів з фізики.
- •20. Контроль знань і вмінь учнів з фізики. Методи і форми контролю.
- •31. Шкільна лекція з фізики.
- •32. Зміст і методика вивчення теми ‘Тиск рідин та газів’.
- •33. Методика вивчення закону Кулона.
- •34. Інтенсифікація навчальної діяльності учнів на уроці фізики в умовах кабінетної системи. Урок фізики в світлі ідей розвиваючого і виховуючого навчання.
- •35. Науково-методичний аналіз структури і змісту теми ‘ Геометрична оптика’.
- •36. Особливості роботи в школах і класах з поглибленим вивченням фізики.
- •37. Основні методичні вимоги до малюнків і креслень на уроках фізики. Техніка і технологія малюнка в викладанні фізики.
- •38. Зміст і методика вивчення теми ‘Взаємне перетворення рідин та газів’.
- •39. Науково-методичний аналіз і методика формування понять ‘електричний заряд’, ‘електричне поле’, ‘напруженість поля’, ‘потенціал’, ‘різниця потенціалів’, ‘електрична ємність’.
- •41. Педагогічна діяльність і можливості вивчення фундаментальних експерементів з фіізики.
- •42. Домашні лабораторні дорсліди і роботи з фізики і методика їх виконання учнями. Обробка результатів експерименту при виконанні лабораторних робіт і робіт фізпрактикуму.
- •43.Значення розв’язування задач з фізики, їх місце в навчально-виховному процесі. Класифікація задач з фізики. Розв’язок задач з фізики як метод навчання.
- •44. Дидактичні і методичні основи здійснення міжпредметних зв’язків. Роль міжпредметних зв’язків в формуванні учнів понять, навичок і умінь.
- •45. Науково-методичний аналіз і методика формування кінематичних понять ‘переміщення’, ‘пройдений шлях’, ‘швидкість’, ‘прискорення’.
- •46. Види організаційних форм навчальних занять з фізики, їх коротка характеристика. Види уроків з фізики, їх структура. Шляхи удосконалення уроку з фізики в сучасній середній школі.
- •47. Стан взаємозв’язків в навчанні фізики і математики. Зв’язок фізики з трудовим навчанням.
- •48. Науково-методичний аналіз змісту теми ‘ Закони руху Нютона’.
- •49. Зміст і методика вивчення теми ‘Тиск рідин та газів’ в 7 класі.
- •50. Методика розв’язання фізичних задач.
Методика
Методика викладання фізики як педагогічна наука, її предмет і методи досліджень. Історія розвитку методики викладання фізики в Україні.
Методика викладання фізики є однією з педагогічних наук. Її виникнення, становлення і розвиток обумовлені бурхливим прогресом фізики. Значення фізики як науки висунуло методику фізики на одне із важливих місць в системі педагогічних наук в справі навчання і виховання підростаючого покоління. Предметом її вивчення є навчальний процес з фізики. Навчання фізики виконує три головні функції: освітня функція - при її реалізації учні отримують знання основ фізики, набувають вміння і навички застосовувати знання на практиці. Розвиваюча функція – припускає розвиток в учнів пізнавальних можливостей, прививає їм вміння «самостійно поповняти свої знання, орієнтуватися в потоці наукової і політичної інформації». Виховна функція – невід’ємний компонент комплексного підходу до навчання. Єдність ідейно-політичного і трудового виховання учнів являє ться основою виховної функції навчання фізики.
Методи дослідження розбиваються на дві основні групи: 1)змістові: пед.спостереження – об’єктами спостереження можуть бути дії учнів при вивченні нового матеріалу, виконанні лаб.робіт, розв’язання задач; документальне спостереження – його об’єктом можуть бути контрольні роботи учнів, їх зошити, класні журнали, плани вчителів, щоденники; педагогічний експеримент – це процес навчання фізики, який дає можливість спостерігати пед.явища в контролюючих і поданих звіту умовах; тест на успішність – це сукупність спеціально підібраних завдань для виявлення знань в учнів; анкетування – спосіб вияснення різних аспектів навчання і виховання учнів по їх відповідях на питання спец.анкет. 2)формалізовані: теоретичний аналіз – відіграє важливу роль при визначенні ведучої ідеї і розробці гіпотези дослідження; системний підхід – напрямок методології спеціально-наукового пізнання і соціальної практики, в основі якого лежить дослідження об’єктів як систем.
Фундаментальні фізичні теорії як основа шкільного курсу фізики.
Якщо зрівнювати недавно в курсах фізики середньої школи матеріал групувався по класах явищ: механічні, теплові, електричні, магнітні, світлові, тяжіння, тому в даний час навчальний матеріал групується по чотирьох фундаментальних фізичних теоріях: класична механіка, термодинаміка та статистична фізика, електродинаміка, квантова фізика. До класичної механіки відносять механіку вільної точки ,. Прийнято ділити механіку на кінематику, статику, динаміку. До основи відносять ряд кінематичних понять і величин, які описують рух і положення матеріальної точки в просторі. Ядро механіки складає перший, другий і третій закони Ньютона і принцип суперпозиції сил. Поняття, які відносять до термодинаміки: температура, кількість теплоти, внутрішня енергія, теплоємність. Ядро термодинаміки представлено трьома принципами. Статистична фізика використовує ряд понять і величин – тиск, температура, ентропія. В ядро статики входять в загальній формі і закони механіки. В основі електродинаміки лежить нова модель матерії і взаємодії. Теоретичним ядром є система рівнянь Максвела – Лоренцо для електромагнітного поля. Питання квантової фізики (електромагнітного поля і механічного руху) об’єднуються в одній темі. В основі розглядають закони Столєтова по фотоефекту.В ролі ядра взяті постулати де Бройля для мікро частин з масою спокою.
Планування роботи вчителя фізики. Календарне, тематичне і поурочне планування з фізики.
Підготовка вчителя фізики до уроків починається з планування їх на навчальний рік, семестр, потім планується вивчення кожного розділу і теми і, на кінець, складання плану проведення окремого уроку. Від чіткості планування залежать ефективність і ритмічність навчальної роботи, систематичність занять, якість виконання програми і в кінцевому результаті глибина знань учнів.
Вихідні документи для планування – навчальний план школи і програми. Сучасна програма з фізики складена так, що вона може служити календарним планом, так як в ній вказано не тільки час, відведений на вивчення кожної теми курсу, але і прикладне роз приділення цього часу між вузловими питаннями теми.
Розрізняють річне(перспективне), тематичне і поурочне планування.
Річне планування зводиться роз приділення навчального матеріалу по семестрах, визначенню часу проведення тематичних і оглядових екскурсій, часу і способів повторення і т.д.
Тематичне планування включається в розподілення вузлових питань кожної теми по уроках, причому таким чином, щоб сукупність уроків забезпечувала всі необхідні по даній темі види повторення, фронтальні лабораторні роботи і досліди, екскурсії, домашні завдання і т.д. При цьому повинні бути втіленні в конкретні форми діяльності вчителя і учнів ті задачі, які сформульовані по кожній темі в пояснювальній записці до програми.
Заключний етап – поурочне планування, тобто планування кожного наступного уроку. Складання плану уроку не формальність, а доказана практикою: такий план допомагає вчителю чітко представити всі елементи уроку: і зміст, і послідовність, стримати в пам’яті багато чисельні деталі, наперед передбачити можливі труднощі і їх подолання, організацію педагогічно ефективної самостійної діяльності учнів і багато іншого.
Підготовка вчителя до уроку. Наукова організація праці вчителя фізики.
Підготовка до уроку обов’язкова для кожного педагога. Вона складається з наступних елементів.
Перед усім потрібно визначати основну задачу уроку, його цільову установку, в відповідності з цим визначити зміст (основні питання) уроку, його структуру і методи роботи. Потім потрібно уважно вивчити і проаналізувати відносний до теми даного уроку текст підручника, по якому працюють учні, з’ясувати, чи відповідає об’єм і зміст тексту вимогам сучасної програми, чи доступну викладений матеріал, наскільки точні і ясні визначення і формулювання, наданні підручником.
Необхідно добре продумати виховну сторону уроку. Кожен учитель повинен пам’ятати, що він являється і вихователем для учнів. При плануванні уроку потрібно підібрати відповідний ілюстративний матеріал для пояснення, а також для задач. Готуючись до уроку вчитель повинен у відповідності до тематичного плану визначити основні шляхи і зв’язки даного уроку з попереднім і наступним уроком, визначити ряд питань з раніше пройдених тем. Багато уроків фізики пов’язані з постановкою демонстраційного експерименту, тому потрібно завчасно підготувати прилади і матеріали, зібрати схеми і перевірити їх. Вчителю необхідно завчасно підібрати вправи і задачі і для роботи в класі, і для завдання додому. Крім необхідного мінімуму потрібно відібрати кілька задач для сильних учнів. Крім того в процесі підготовки до уроку необхідно підібрати малюнки які будуть намальовані на дошці, а також продумати всі пояснювальні записи до них. Якщо урок, або частина його присвячена самостійній або контрольній роботі то потрібно підібрати задачі і питання для необхідної кількості варіантів. Після того, як матеріал буде зібраним потрібно привести його в систему, продумати всі його елементи.