42. Оцінка ефективності використання оборотних коштів та шляхи її підвищення.

Дня аналітичної оцінки рівня використання ОК підприємства застосовують певні показники, а рівня підви­щення ефективності — відповідні конкретні напрямки. Ефективність використання ОК хар-ся швидкістю їх обертання, оборотністю.

Коефіцієнт оборотності (кількість оборотів) ОК(Коб) розраховується діленням вартості обсягу прода­жу (реалізованої продукції, наданих послуг) за діючими оптовими(роздрібними)цінами за рік(ОРп) на середній залишок оборотних коштів(ОКсер) за той самий період.Коб=ОРп:ОКсер, ОКсер=( ОК1+ОК2+…+ ОК12):12, де ОК1, ОК2…ОК12-залишки об коштів на 1 число місяця.

Коефіцієнт завантаження ОК — пока­зник, обернений до коефіцієнта оборотності таких коштів. Він показує, скільки оборотних коштів підприємства припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції. Кз=ОКсер:ОРп

Тривалість одного обороту в днях (швидкість обо­роту) ОК (Тоб)визначається як співвідношення кіль­кості календарних днів(Д) у періоді( квартал-90днів, рік-360) до коефіцієнта оборотності(Коб) за той самий період.Тоб=Д:Коб=Тк:Коб, де Тк – кількість днів в аналізованому періоді.

Рентабельність ОК — відносний по­казник, який розраховується як відношення одержаного при­бутку (валового або чистого) до суми оборотних коштів за певний період.

Способи підвищення ефективності: - оптимізація запасів ресурсів і незавершеного виробництва; - скорочення тривалості виробничого циклу; - поліпшення організації матеріально-технічного забезпечення; - прискорення реалізації товарної продукції.

У результаті прискорення оборотності ок зменшується потреба в оборотних коштах, відбувається вивільнення їх з обороту. Абсолютне вивільнення коштів – зменшується потрібна абсолютна їх сума, відносне – реалізується більше продукції. Краще викор-ня ОК спричиняє їх вивіль­нення (економію). Абсолютна сума вивільнення (економії) обо­ротних коштів (Еок) = ОК^3- ОР_п^{б :} ОКоб³ де ОР_п³ — реалізована продукція за звітний ро­ком (період); ОК³ — обсяг оборотних коштів у звітному році (періоді); ОКоб³— коефіцієнт оборотності обо­ротних коштів у звітному році (періоді).

43.Поняття, значення, функціонально-елементний склад та класифікація інвестицій.

Інвестиції— це довгострокові вкладення капіта­лу (грошей) у під-ку діяльність (для одер­жання прибутку).Той, хто має капітал (гроші) і вкладає його (їх) у ту чи іншу комерційну справу, називається інвестором, а сам процес вкладення капіталу — інвестуванням (довгостроковим фінансуванням).Клас-я інвестицій 1.за об’єктами вкладання коштів: реальні та фінансові, 2.за характером участі інвесторів : прямі і непрямі , 3.за періодом інвестування: короткотермінові та довгострокові, 4.за формою власності інвестиційних ресурсів приватні, держ, іноземні , спільні, 5.за регіональною ознакою: внутрішні, закордонні. Фін інвестиції використання я на­явного капіталу для придбання (купівлі) акцій, об­лігацій та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава. Реальні інвестиції — це вкладення капіталу (грошей) у різні сфери та галузі народного господарства (суспільного виробницт­ва) з метою оновлення існуючих і створення нових “капітальних” (матеріальних) благ, а як наслідок — одержання набагато більшо­го прибутку. Зовн прямі інвестиції — це вкладення капіталу за кордо­ном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи того конкретного проекту, закордонні інвестиції, менші за 10% вар­тості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту, наз-ся портфельними. Прямі - це безпосередня участь інвестора у процесі вибору об’єктів інвестування, вкладання коштів у ці об’єкти. Непрямі це процес інвестування який, здійснюється іншими особами, якими можуть бути інвестиційні чи фінансові посередники.Капітальні вкладення - періодично здійснювані довгострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів (матеріальних активів) та об‘єктів соціальної інфраструктури підприємства.. Валові капітальні вкладення — це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте й розши­рене відтворення виробничих основних фондів та об'єктів соціаль­ної інфраструктури, а чисті — витрати лише на розширене відтво­рення. Величину чистих капіталовкладень неважко розрахувати; для цього із загального обсягу капітальних вкладень треба виключити розмір амортизаційних відрахувань, котрі використовуються, як відомо, на просте відтворення основних фондів та іншого майна під-ва. Елементний склад капітальних вкладень: 1) вартість будівель­но-монтажних робіт; 2) вартість усіх видів вир-го устатку­вання, а також зарахованих до основних фондів інструментів та інвентарю; 3) інші капітальні роботи й витрати.

В інвестиційній політиці під-в та їхніх добровільних об'єднань дуже важливо приймати обґрунтовані рішення що­до відтворювальної структури капітальних вкладень, котра ві­дображає співвідношення довгострокових витрат на просте й роз­ширене (технічне переозброєння і реконструкція, розширення діючих підприємств, нове буд-во) відтворення основних фондів. Головна тенденція зміни відтворювальної структури капітальних вкладень протягом останніх років полягає в значному збільшенні частки витрат на технічне переобладнання та реконструкцію діючих під-в у більшості галузей вир-ої сфери.