- •1 . Історія становлення науки про політику. Основні напрямки в сучасній політології
- •2. Політика як соціальне явище: її сутність і структура.
- •3. Політичне вчення Платона: модель ідеальної держави та її викривлення.
- •4. Політичне вчення Аристотеля: походження та сутність держави, форми державного устрою.
- •5. Політична думка стародавнього Риму: «змішана» форма державного устрою Цицерона.
- •6. Політична думка Середньовіччя: церква та держава в політичних концепціях Фоми Аквінського та Марсилія падуанського.
- •7. Політична думка Відродження. Політичний реалізм н.Макіавеллі.
- •8. Політичні ідеї англійського Просвітництва
- •9. Політичні ідеї французького Просвітництва
- •10. Соціально-політична доктрина марксизму.
- •11. Політичне вчення м. Вебера
- •13. Основні етапи розвитку політичної думки України.
- •14. Влада: сутність, структура, ресурси, функції
- •15. Легітимність влади. Типи легітимного панування.
- •16. Поняття, структура, функції політичної системи суспільства. Модель політичної системи д. Істона.
- •17. Ефективність і стабільність політичної системи.
- •18. Типологія політичних систем.
- •19. Поняття політичного режиму та його типи.
- •20. Тоталітарний режим: сутність, ознаки, різновиди.
- •21. Авторитарний режим: сутність, ознаки, різновиди.
- •22. Сутність та головні ознаки демократичного режиму.
- •23. Сучасні концепції демократії. Теорія поліархії р. Даля.
- •24. Неопатримоніалізм як тип політичного режиму
- •25. Характерні риси політичного режиму сучасної України
- •26. Теорія третьої хвилі демократизації
- •27. Структурні теорії демократизації. Вплив економіки та релігії на процес демократизації
- •28. Процедурні теорії демократизації. Модель переходу до демократії д. Растоу.
- •29. Феномен «дефектної демократії».
- •30. Поняття, ознаки, функції, концепції походження держави
- •31. Федерація як форма державного утрою. Історичні шляхи форсування федерацій
- •32. Унітарна форма державного устрою: сутність та різновиди
- •33. Республіканська форма державного правління: сутність та різновиди
- •34. Монархічна форма державног правління: сутність та різновиди
- •35.Форма правління в Україні.
- •36. Сутність правової та соціальної держави
- •38. Парламент як інститут представництва та узгодження інтересів.
- •39. Сутність, ознаки, функції та типи політичних партій
- •40. Різновиди партійних систем. Специфіка партійної системи України.
- •41. Групи інтересів.Лобізм.
- •42. Мажоритарна виборча система: поняття, переваги, недоліки
- •43. Пропорційна виборча система: поняття, переваги, недоліки
- •44. Поняття політичної ідеології. Лібералізм та неолібералізм.
- •45. Поняття політичної ідеології. Консерватизм і неоконсерватизм.
- •46. Поняття політичної ідеології. Соціал-демократична ідеологія
- •47. Поняття політичної ідеології. Фашизм та неофашизм
- •48.Поняття та структура політичної культури. Типи політичної культури
- •49.Поняття політичного лідерства. Типи політичного лідерства.
- •50. Політична еліта. Типи політичних еліт.
- •51. Поняття, структура, динаміка та функції політичного конфлікту.
- •52.Основні підходи до аналізу мв(міжнар. Відносин): політичний реалізм і неореалізм.
- •53. Основні підходи до аналізу мв(міжнар. Відносин): неолібералізм.
- •54. Основні підходи до аналізу мв(міжнар. Відносин): світ-системна теорія.
43. Пропорційна виборча система: поняття, переваги, недоліки
Виборча система - це сукупність правил і прийомів, які забезпечують участь громадян у формуванні представницьких органів влади.
Вона базується на виборчому праві - сукупності юридичних норм, які регулюють участь громадян у виборах органів влади, організацію і проведення виборів, відносини між виборцями і представницькими органами. У більшості країн світу проводяться загальнонаціональні парламентські і президентські вибори, вибори до органів місцевого самоврядування, деяких місцевих посадових осіб — суддів, присяжних та ін.
У багатьох країнах Європи застосовується пропорційна виборча система, за якої місця в парламенті отримуються партіями або виборчими блоками пропорційно кількості поданих за них голосів. За цієї виборчої системи виборці голосують за політичні партії чи виборчі блоки і меншою мірою орієнтуються на конкретну особистість.
Пропорційна система має декілька варіантів голосування. Одного разу виборець обирає партію чи виборчий блок, які попередньо визначають список своїх кандидатів, іншого -не тільки партію чи виборчий блок, а й зазначає, кого саме із запропонованих ними кандидатів він обирає (преференційний принцип).
За пропорційної системи вибори проводяться або в одному загальнодержавному окрузі, або в багатомандатних округах. Найчастіше це багатомандатні округи, що територіально збігаються з адміністративним поділом. У цьому разі кількість мандатів від кожного виборчого округу визначається залежно від співвідношення кількості населення округу до загальної кількості населення або виборців країни. Після того як виборці виразили свою волю, а голоси підраховані, визначається виборчий метр, або виборча квота — найменше число голосів, яке необхідне для обрання одного депутата. Квота може визначатися як для кожного округу окремо, так і для всієї країни в цілому. Застосовуються різні способи визначення виборчого метра (квоти). Найпростіший спосіб полягає в тому, що квота визначається діленням загальної кількості поданих у даному окрузі голосів на кількість мандатів, які розподіляються. Розподіл мандатів між партіями проводиться діленням отриманих ними голосів на квоту. Скільки разів квота вкладається в кількість отриманих партією голосів, стільки мандатів вона отримує.
Пропорційна виборча система сприяє становленню багатопартійності. Вона поширена у країнах з давніми парламентськими традиціями, високим рівнем політичної культури населення — Австрії, Бельгії, Данії, Італії, Люксембурзі, Норвегії, Швеції та ін.
До позитивних моментів пропорційної системи виборів відносять такі:
• забезпечує більш адекватне представництво політичних сил;
• скорочує кількість "неврахованих" голосів виборців. Навіть при використанні виборчого бар'єру рідко буває, щоб виявилося неврахованим більше однієї четвертої голосів, і ще рідше ця кількість наближається до однієї другої;
• дозволяє забезпечити представництво меншостям (наприклад, етнічним, релігійним);
• стимулює створення партій і розвиток політичного плюралізму.
Але у цієї системи є слабкі сторони:
• слабкий зв'язок кандидата у депутати з виборцями;
• залежність депутата від партійної фракції у парламенті;
• породжує більшу кількість фракцій у парламенті, що змагаються між собою і як наслідок - негативно впливає на стабільність роботи останнього;
• сприяє формуванню (при парламентській і змішаній формах правління) коаліційних урядів, які інколи бувають менш ефективними і стабільними, ніж однопартійні уряди;
• потенційно збільшує вплив партійної еліти при формуванні виборчих списків, особливо якщо використовується система з закритим списком.