§ 6. Динамічність і статичність форми

• Динаміка - це зорове сприйняття руху, стрімкості форми.

Порівняємо для прикладу куб і високу тригранну піраміду. Куб створює враження стійкого простору, а піраміда як би спонукає рух ока уздовж грані або площини від до верху низу.

Динамічна форма може бути властива як нерухомим об'єктам (наприклад, пам'ятник Богдану Хмельницькому у Києві, пам'ятник Георгію–Змієборцю та пам'ятник Івану Федорову у Львові), так і швидко рухомим предметам: літакам, легковим автомобілям і т.п.

Проте прояви цієї властивості в нерухомих і рухомих предметах вельми різні. Якщо, наприклад, зробити динамічною форму токарного верстата, то це не буде обумовлено вимогами експлуатації, призначенням самого верстата, тією роботою, яку він повинен виконувати. Це не буде визначальною форму якістю і суперечитиме логіці призначення його функції. Якщо ж узяти гоночний автомобіль або надзвуковий літак, то динаміка їх форми виражає суть самого предмету і чим вище швидкість, тим стрімкіше форма.

Тепер звернемося до природи. Порівняємо ведмедя і оленя. Форма ведмедя компактніша, огрядніша, а оленя легка, струнка, динамічна - адже в боротьбі за існування ведмідь перемагає силою, а для оленя важливі перш за все легкість і швидкість бігу. Все обумовлено.

Динамічність робить форму помітною, активної, виділяючи її серед інших.

• Статика - це стан спокою, рівноваги форми, стійкість у всьому її ладі, в самій геометричній основі.

У статичних предметів є явний центр, свого роду вісь, навколо якого організовується форма. Всі предмети побуту - холодильники, пральні машини, радіо- і телеапаратура, кухонне начиння - мають статичну форму. Статичність вимагає рівних, спокійних рухів ліній і мас, чітких розчленовувань по вертикалях і горизонталях.

Іноді виріб проектується на основі цих двох категорій - динаміки і статики. У таких випадках необхідно чітко усвідомлювати, що об'єктивно повинно переважати, бути основним, головним в цьому виробі - динамічність або статичність, інакше може бути втрачена цілісність форми.

Пригадаємо могутні машини, на яких встановлені підйомні крани. Статична

несуча основа вантажної автомашини виразно підкреслює динамічність підйомної стріли. Або пам"ятник Т.Г.Шевченку у Львові: на огрядному, стійкому, п'єдесталі, біля статичної постаті поета стрімко, як би вторгаючись в простір, залишаючи після себе слід, злетіла хвиля. У цих роботах безперечне переважання динаміки.

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ № 5

Аналіз динамічності і статичності форми

На форматі А-4 (або квадраті з меншою стороною формату А-4 ) створити статичні і динамічні композиції, кольоровий і безколірний варіанти.

1. Використовуючи однакові геометричні фігури створити статичну композицію, застосовуючи однаковий розмір і відстані.

2. На основі однакових геометричних фігур, змінюючи поступово відстані і обертаючи фігури , досягти враження зародження руху.

3. Застосовуючи чіткий напрямок руху створити динамічну композицію.

• Матеріали і інструменти:

олівець м'який 3М-4М; акварельні фарби; гуаш; кисті круглі і плоскі, м'які і жорсткі; папір формату А-4( або квадрат від формату А-4 ).

Щоб в загальному вигляді уявити собі прояв важливих закономірностей розвитку динамічної і статичної форми, слід звернутися спочатку до умовних геометричних моделей. Динаміка або статика форми може бути задана за допомогою різноманітних прийомів як в горизонтальному, так і у вертикальному напрямах. Динамічність вимагає різкої зміни у напрямі руху мас.

Для виразу статичної форми на площині краще всього брати такі геометричні фігури: квадрат, круг, прямокутник, а в просторі - куля, циліндр, куб і т.п. Багато фігур брати не потрібно. Бажана кількість фігур - не більш 6-7. Використовувати можна як однотипні, так і різні фігури у різноманітних сполученнях. Крім чорного забарвлення, можливе застосування у фігурах контуру різної товщини, растрового фарбування. Геометричні фігури у накладках і перехрещеннях повинні чітко проглядатися, у місцях їх перехрещень забарвлення змінюється на протилежне. У композиціях можливе використання додаткових елементів (прямі та криві лінії, метричні або ритмічні ряди різноманітних крапок), які сприятимуть виявленню образу та більш підкреслюють необхідне враження.

Робота над завданнями починається з ескізування: пошук образу, вибір оптимального варіанта, його проробка у пропорційному устрої та фарбуванні елементів. Коли будуть відпрацьовані остаточні варіанти зображень у потрібному масштабі, їх слід перенести на основний аркуш паперу і виконати в матеріалі, використовуючи при цьому необхідні інструменти.