12

Тема. Загальні положення криміналістичної техніки план

1. Поняття, система і правові підстави застосування засобів криміналістичної техніки

2. Техніко-криміналістичні засоби і методи, що застосовуються при збиранні речових доказів

3. Методи і засоби попереднього й експертного дослідження речових доказів

1. Поняття, система і правові підстави застосування засобів криміналістичної техніки

Криміналістична техніка – це розділ криміналістики, який виник у результаті впровадження досягнень природничо-технічних наук у практику боротьби зі злочинністю. Методи фізики, хімії, біології, медицини та інших галузей знань пристосовувалися для виявлення слідів злочину та отримання інформації з метою кримінального судочинства. Кримінальна, або поліцейська, техніка в XIX ст. заклала підґрунтя сучасної криміналістики.

В даний час криміналістична техніка – це один з розділів криміналістики, в якому дається система наукових положень і заснованих на них технічних (у широкому значенні) засобів, прийомів і методів, призначених для збирання і дослідження доказів у процесі судочинства по кримінальним (і цивільним) справам, інших заходів, розкриття і попередження злочинів.

Терміном „криміналістична техніка”, по-перше, позначається розділ криміналістичної науки, а по-друге, – сукупність технічних засобів, тобто приладів, апаратури, устаткування, інструментів, пристосувань і матеріалів, застосовуваних для збирання і дослідження доказів у процесі судочинства. Як розділ науки криміналістична техніка включає власне технічні засоби і техніко-криміналістичні прийоми. Останні являють собою систему операцій і правил роботи з технічними засобами.

Як розділ криміналістики, вона складається з елементів, що утворюють власну систему, до якої входять:

• загальні положення, що включають систему і задачі криміналістичної техніки, елементи окремих криміналістичних теорій і вчень (наприклад, про механізм слідоутворення тощо), загальну характеристику техніко-криміналістичних засобів, правові підстави їх застосування;

• криміналістична фотографія, відеозапис;

• габітоскопія (криміналістичне дослідження ознак зовнішності людини);

• трасологія (криміналістичне дослідження слідів);

• криміналістичне дослідження зброї, боєприпасів, вибухових пристроїв і слідів їх застосування;

• криміналістичне дослідження документів, до якого входять:

1. судове почеркознавство;

2. судове авторознавство;

• техніко-криміналістичне дослідження документів;

• криміналістична фоноскопія (встановлення людини за голосом);

• криміналістична одорологія (дослідження запахових слідів людини);

• криміналістичне дослідження речовин, матеріалів і виробів;

• криміналістична реєстрація.

Криміналістична техніка використовує як загальнонаукові, так і спеціальні методи. Причому сучасні засоби і методи цього розділу базуються на новітніх досягненнях не тільки криміналістичної науки, але й хімії, фізики, біології, математики, інформатики і кібернетики, а також інших природничих і технічних наук.

Техніко-криміналістичні засоби, прийоми і методи за джерелом походження і ступенем пристосування до потреб кримінального судочинства можна розділити на три групи:

1) Засоби, прийоми і методи, запозичені без змін з інших областей науки і техніки. Наприклад, фотоапарати, відео- і звукозаписуюча апаратура загального призначення, металошукачі, мікроскопи та інша пошукова і дослідницька техніка.

2) Засоби, прийоми і методи, запозичені з інших областей знання, але перетворені, пристосовані для цілей розкриття і розслідування злочинів. До них можна зарахувати, наприклад, спеціальні прийоми фотографічної зйомки або фотоустановки, пристосовані для фотографування речових доказів, спеціальні методики дослідження документів з використанням ультрафіолетових і інфрачервоних променів тощо.

3) Засоби, прийоми і методи, спеціально розроблені для цілей розкриття і розслідування злочинів. Наприклад, порівняльні мікроскопи, прилади для фоторозгортання поверхні куль, комп’ютеризовані робочі місця для складання композиційних портретів або дактилоскопічної реєстрації тощо.

Задачі, що вирішуються із застосуванням техніко-криміналістичних засобів і методів, можна розділити на наступні основні групи:

• виявлення, фіксація, вилучення різних слідів і інших об’єктів;

• нагромадження, обробка й використання криміналістично значимої інформації, що міститься в слідах злочинів (криміналістичні обліки, колекції і картотеки);

• попереднє й експертне дослідження різних об’єктів, у тому числі речових доказів;

• наукова організація праці слідчих, експертів, суддів.

Криміналістична техніка розвивається в трьох основних напрямах: оперативно-слідча, науково-дослідна, профілактична. Найскладнішим напрямом є розвиток науково-дослідної техніки, яка застосовується в основному в лабораторних умовах висококваліфікованими спеціалістами. До науково-дослідної техніки відноситься різноманітне обладнання та апаратура, які дозволяють здійснювати дослідження в рентгенівських променях, застосовувати радіоактивні ізотопи, проводити люмінесцентний чи спектральний аналіз та ін.

Суб’єктами застосування криміналістичної техніки в процесі розкриття і розслідування злочинів є не будь-які учасники процесу, а лише уповноважені на це особи: слідчі (при провадженні слідчих дій), спеціалісти – працівники експертно-криміналістичних установ (при проведенні експертиз і попередніх досліджень, причому як у кримінальному, так і в цивільних, арбітражному процесах, а також в адміністративному провадженні), оперативні співробітники (при проведенні оперативно-слідчих заходів).

Для застосування засобів криміналістичної техніки необхідні правові підстави, під якими варто розуміти дозвіл певних технічних дій з погляду закону.

Застосування техніко-криміналістичних засобів і прийомів у боротьбі зі злочинністю визнається правомірним, якщо воно прямо передбачено законом (або іншими нормативними актами), або рекомендовано законом, або не суперечить закону за своєю сутністю.

У кримінально-процесуальному законодавстві відсутня спеціальна норма, за якою б визначались правові засади застосування криміналістичної техніки. Це неможливо як у силу великого обсягу цього переліку, так і тому, що криміналістична техніка постійно розвивається, а коло об’єктів, що можуть отримати значення речових доказів у справі, росте. У статтях 79, 85, 85¹, 85², 191, 194, 195 КПК визначаються окремі прийоми і засоби фіксації речових доказів, місця події та умови проведення інших слідчих дій. У ст. 87¹ КПК передбачено процедуру фіксування судового процесу технічними засобами. Ці норми надають можливість у необхідних випадках використовувати ті або інші технічні засоби. Статті 75 і 76 КПК регламентують порядок призначення експертизи і, зокрема, вказують, що експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання.

Використання криміналістичної техніки не може порушувати законних прав і інтересів громадян, загрожувати їх життю і здоров’ю, суперечити нормам процесуального законодавства. Застосування криміналістичної техніки підлягає обов’язковій фіксації в протоколі слідчої дії або висновку експерта. Отримані при цьому фотознімки, негативи, зліпки тощо оформлюються у вигляді додатків до протоколу, які повинні відповідати певним вимогам: а) повинні бути засвідчені підписами учасників слідчої дії; б) повинні мати технічні засоби захисту від фальсифікації; в) повинні містити стислі пояснювальні написи.

Учасники слідчої дії повідомляються про застосування технічних засобів перед їх використанням. Поняті та інші учасники слідчої дії повинні осмислено сприймати роботу слідчого і спеціалістів. Тому крім повідомлення про майбутнє використання технічного засобу необхідно коротко роз’яснити, що він собою представляє і які його можливості, а результати, якщо їх одержання не пов’язане з лабораторною обробкою, продемонструвати.

Для ефективної реалізації науково-технічних засобів необхідно враховувати вимоги щодо їх застосування (принципи): а) законності; б) етичності; в) науковості; г) безпеки; д) цілісності об’єктів у незмінному вигляді; е) ефективності.