Тема 8 (лекція 10): Міжнародні економічні зв’язки та експортний потенціал регіонів України.

План лекції:

1. Експортний потенціал України та її регіонів.

2. Основні напрямки розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України.

1. Експортний потенціал України та її регіонів.

Входження економіки України в систему світових господарських відносин, перебудова її господарства з використанням досвіду інших країн щодо впровадження ринкових засад зумовлюють необхідність визначення наукових підходів, на яких має розвиватися експортний потенціал країни. Розвиток експортного потенціалу України сприяє підвищенню якості продукції розвитку експортно орієнтованих галузей і підприємств, підвищенню їх науково-технічного рівня, прискоренню розвитку наукомістких галузей та підприємств, на яких виробляється високотехнологічна готова продукція.

Провідне місце в експортному потенціалі Україна та її регіонів нині займає продукція чорної металургії, що зумовлює певну монокультурність, яка підвищує вразливість країни у сфері зовнішньоекономічних зв'язків. Експортний потенціал машинобудування, харчової і легкої промисловості, сільського господарства займає в експорті країни незначне місце. Він використовується в недостатній мірі з різних причин: якість продукції, її не конкурентоспроможність, політику країн світу.

Розвиток експортного потенціалу України стримують:

• негативні тенденції зростання в експорті країни та її регіонів сировинної продукції;

• надзвичайно ускладнений вихід на світовий ринок українських підприємств унаслідок протекціоністських заходів з боку деяких країн світу для захисту своїх ринків;

• недостатній розвиток системи сертифікації та контролю якості експортної продукції не тільки до науково-технічних параметрів, але й до споживних і екологічних характеристик;

• відсутність досвіду та спеціальних знань щодо виходу на світові ринки у більшості вітчизняних підприємств, низький рівень маркетингової діяльності;

• критично недостатнє інвестування в перспективні експортноорієнтовані галузі за рахунок внутрішніх і зовнішніх ресурсів;

• обмежені можливості використання іноземних інвестицій та кредитів для розвитку експортного потенціалу внаслідок низького міжнародного рейтингу надійності України.

Негативно впливають на розвиток експортного потенціалу України і низька ефективність виробництва, висока енерго- та матеріаломісткість продукції, відсталість технологічної бази більшості галузей виробництва. Саме технологічна відсталість більшості галузей не дає можливості широкого впровадження конкурентоспроможних технологій військово-промислового комплексу в багатьох галузях і виробництвах. Крім цього, економіка країни значно залежить від імпорту енергоносіїв.

Можливості експортного потенціалу України значною мірою залежать від рівня економічного розвитку її регіонів, у тому числі областей, окремих міст. Нині зовнішньоекономічна діяльність України характеризується регіональними особливостями. Так, західні регіони ширше інтегруються з країнами Центральної і Західної Європи, східні — передусім, з Російською Федерацією, а південні — з країнами Причорномор'я.

Нині на долю Донецької, Луганської, Дніпропетровської, Запорізької й Харківської областей та м. Києва припадає понад 60 % усього експорту країни. Основу експорту складають чорні метали, металопродукція, машини та обладнання. Дещо скоротився експорт вугілля через його високу собівартість.

Основною тенденцією подальшого розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України є поступове збільшення експортних можливостей західних областей та подальша лібералізація їх зовнішньоекономічної діяльності. Серед південних областей України за обсягами експорту товарів виділяються Миколаївська й Одеська області за рахунок експорту морських суден та продукції хімічної промисловості.

За обсягами зовнішньої торгівлі, в тому числі експорту найменша питома вага у зовнішньоекономічному обігу країни припадає на Волинську, Закарпатську, Чернівецьку, Рівненську, Тернопільську і Кіровоградську області. Значну активність у зовнішньоекономічній діяльності проявляють такі великі міста: Київ, Одеса, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Маріуполь, Львів та ін.

Зростанню зовнішньоторговельного обігу сприяє розширення співробітництва прикордонних областей України і Росії, єврорегіонів Буг і Карпати, а також подальший розвиток міжрегіонального співробітництва з регіонами Російської Федерації.

Нині Україна ще не включена належним чином до міжнародної спеціалізації: її питома вага у світовому експорті залишається незначною. Це зумовлюється низькою часткою конкурентоспроможної продукції.

Існують потенційні конкурентні переваги українського експорту: наявність технологічно передових секторів промисловості, здатних до швидкого освоєння нових наукомістких видів продукції; значні сировинні ресурси; традиційні ринки збуту української продукції; високий рівень кваліфікації працівників.

Стабільним попитом користується в окремих регіонах світу вітчизняна продукція металургійного комплексу (прокат чорних металів, сталеві труби, залізорудна сировина, феросплави), частково машинобудування (машини та обладнання), електроенергетичної промисловості, будівельної індустрії, промисловості будівельних матеріалів (поліроване і віконне скло, каоліни, тугоплавка глина, кварцовий пісок, вироби з граніту, цемент та ін.), хімічного комплексу (аміак, карбамід, оцтова кислота, бензол, шини, лікарські засоби тощо).

Оцінюючи експортний потенціал України, слід виділити чорну металургію. В умовах зменшення поставок її продукції до країн СНД і скорочення внутрішнього попиту збільшується експорт продукції чорної металургії на ринки інших країн світу, що підтверджує її достатню конкурентну спроможність.

У хімічній та нафтохімічній промисловості нині зосереджений значний експортний потенціал — більше половини продукції цих галузей реалізується на експорт, переважно в країни далекого зарубіжжя. Експортні потужності підприємств даних галузей спеціалізуються на виробництві аміаку, шин, азотних добрив та ін.

В структурі експортного потенціалу ще надто низькою є доля машинобудування. З урахуванням загальносвітової тенденції зростання питомої ваги продукції машинобудування у структурі міжнародної торгівлі, що нині складає більше третини експорту, на поставки машинобудівної продукції України припадає менше 10 % її експорту. При цьому Україна зовсім мало експортує наукомістких високотехнологічних виробів машинобудування, тому потрібне підвищення конкурентоспроможності її продукції. Нині світовий рівень якості має лише частина продукції літако- і суднобудування, космічної і військової техніки та озброєння.

Для збільшення обсягів випуску експортної продукції слід відновити експортні потужності підприємств важкого, електроенергетичного машинобудування, верстато- і приладобудування та з випуску обладнання й устаткування для нафтогазовидобувної та нафтохімічної промисловості. Ці галузі можуть суттєво поповнити експортний потенціал України продукцією, яка відповідає світовому науково-технічному рівню.

Необхідно створювати нові види продукції у галузях, що використовують новітні досягнення науки і техніки:

• керамічні матеріали і виготовлені з них електротехнічні керамічні вироби, жароміцні деталі, автомобільні керамічні двигуни, керамічні газові турбіни та ін.

• нові металеві матеріали: стійкі до корозії, високої чистоти, надстійких сплавів, сплавів з ефектом пам'яті, надпровідників тощо;

• нові види компонентних та порошкових матеріалів, зносостійких, тугоплавких матеріалів і конструкцій, полімерів, пластмас для виробництва висококонкурентних товарів і технологічних деталей.