- •1.Походження української мови, її місце серед інших словянських мов. Українська літературна мова, її форми та функціональні стилі.
- •8. Лексика української мови з погляду походження. Основні шари лексики. Власне українська лексика; її характерні риси. Лексичні запозичення з інших мов.
- •10. Словотвір. Основні поняття словотвору: словотвірний тип, словотвірне значення, словотвірне гніздо. Способи словотвору. Конверсія.
- •12. Морфологія як учення про систему форм слова та засоби їх вираження. Частини мови як лексико –граматичні розряди слів. Принципи виділення частин мови. Загальна зарактеристика частин мови.
- •14.Граматичні категорії іменника,їх особливості.Лексико-граматичні розрядники.
- •18.Дієслово як частина мови. Система дієслівних форм.
- •19. Категорія часу дієслова. Категорія виду. Категорія стану дієслова. Історія форм минулого і майбутнього часів.
- •22.Синтаксис як розділ мовознавства. Типи синтаксичних одиниць, формальні та семантичні принципи їх виділення. Словосполучення, типи словосполучень.
- •23.Двоскладне речення, вираження предикативності в ньому. Семантико-граматична структура двоскладного речення. Поняття «члени речення» в сучасному синтаксисі.
- •26.Ускладнене речення. Основні різновиди ускладнених речень.
- •27.Всавні слова. Функції всавних слів: модальна та субєктивно-оцінна. Морфологічна співвідносність вставних слів. Вставлені слова, словосполучення, речення. Звертання.Функціональні типи звертань.
- •28.Складне речення як синтаксична одиниця. Основні класифікації складних речень. Складносурядні речення.
28.Складне речення як синтаксична одиниця. Основні класифікації складних речень. Складносурядні речення.
Складне речення в порівнянні з простим – це синтаксична одиниця вищого порядку. Його особливістю є те, що воно обєднює к-ка предикативних частин, що утворюють структурно –семантичну та інтонаційну єдність. Найважливішими ознаками скл. р-ня є: 1) Поліпредикативність(кілька).2) Особлива структурна схема 3) семантична та інтонаційна цілісність й завершеність. Поліпредикативність полягає в тому, що вони скл. з 2-ох чи к-ох предикативних одиниць, які співвідносні з простим реченням і обєднані в одне ціле. Якщо предикативних одиниць 2, то речення наз. двочленним. На-д: Що для безсмертя народилось, від зброї смертних не помре; Якщо одиниць 3 чи більше. То речення багаточленне. Залежно від структури та засобів поєднання частин усі складні речення поділяються на дві групи: 1) складні речення з сполучниковим звязком2) з безсполучниковим звязком. Речення із спол. Звязком залежно від того за доп. Яких спол. Засобів поєднані частини под на дві групи: складносурядні речення, складно підрядні. СКЛ. сурядне речення- утв. З двох, або більше предикативних одиниць рівнозначно обєднаних у єдине семантичне та граматичне ціле сполучниками сурядності. Найважливіші ознаки:1) рівнозначість йогоч астин, усі частини вик однакові ф-ї стосовно цілого.2) Засобом поєднанння предикативних частин є сполучники сурядності які завжди перебувають між ними і не входять до складу жодної(дзвеніли жайворонки і степ тремтів сонячно)3) структурною ознакою скл-сур речення є те, що ніколи одна предикативна частина не може перебувати в середині іншої. Важливу роль у звязку частин відіграє співвідношення видових, часових, і способових форм дієслів присудків. Так однозначність дій в усіх предик. Частин вир. Однаковими часовими формами.(Дніпрос покійно шумить і реве, і хвиля берег миє, імла стоїть стіною від землі до неба).