- •1)Необхідність і суть управлінської діяльності
- •2. Історія виникнення та розвитку туризму в світі.
- •2. Історія виникнення та розвитку туризму в світі.
- •3)Банківські і фінансові послуги в туризмі
- •4)Історичний розвиток управління як діяльності
- •6)Інформаційні послуги потрібні як власне туристу, так і його організаторам.
- •7)Основні етапи і напрями розвитку менеджменту в світі та Україні.
- •8. Туристична політика україни. Закон уУкраїни про туризм
- •9). Безпека туристичної подорожі. Класифікація шкідливих чинників у туризмі.
- •10. Організація в системі менеджменту, їх суть та загальні риси.
- •11. Поняття про туризм
- •12. Поняття потенціалу ттуристичного території
- •13. Внутрішнє і зовнішнє середовище організації
- •14. Класифікації туризму.Види і форми
- •15.Класифікація туристичних ресурсів та вимоги до них
- •16. Загальна характеристика функцій менеджменту та їх класифікація
- •17. Туристична індустрія. Структура, взаємозв’язок з іншими галузями економіки, науки і культури, системою освіти.
- •18. Поняття природних ресурсів туризму та їх використання
- •20. Організатори туризму.
- •21. Природоохоронні території як ресурс екотуризму.
- •22. Оперативне планування в системі менеджменту
- •24.Культурно-історичні ресурси:структура і особливості використання
- •25. Стратегічне планування в системі менеджменту.
- •27. Значення культурної спадщини для розвитку туризму
- •28. Зміст організаційної функції в менеджменті
- •29. Основні види транспортного обслуговування. Їх порівняльна характеристика.
- •30. Туристична інфраструктура як основа соціально-економічних ресурсів.
- •31. Основи побудови організаційних структур, їх особливості
- •32. Обслуговування туристів залізничним напрямком.
- •33. Значення інфосистем управління в туристичній галузі
- •34. Суть і зміст функцій мотивації
- •35. Обслуговування туристів автомобільним напрямком
- •36. Потенційні можливості комп’ютерних технологій в туризмі.
- •37. Основні мотиваційні теорії
- •38. Перевезення туристів повітряним транспортом
- •39. Компютер у системі транспортних послуг
- •40.Матеріальне та нематеріальне стимулювання праці.
- •41.Перевезення туристів водним транспортом
- •42. Компютер у системі транспортних послуг
- •45. Проблема залучення іноземних інвестицій в Україні
- •46. Види та процес контролю
- •Види та процес контролю.
- •62. Принципи функціонування закладів харчування туристів.
- •67. Організаційні зміни та організаційний розвиток
- •69. Які загальні специфічні характеристики послуг властиві туристичному продукту?
- •70. Етичні аспекти менеджменту
45. Проблема залучення іноземних інвестицій в Україні
Приплив капіталу з–за кордону міг би значно послабити „інвестиційний голод”, якби його масштаби можна було порівняти з іноземними інвестиціями в інші країни Центральної Європи, що стали на шлях економічних реформ майже одночасно з Україною. Однак і це джерело фінансування економічного розвитку дуже незначне. Приплив іноземних інвестицій – єдина можливість для України полегшити ситуацію, яку можна назвати важкою інвестиційною кризою.
Використання іноземних капіталовкладень дає змогу:оживити економіку;одержати доступ до передових технологій і методів керування;протидіяти збільшенню зовнішнього боргу держави, надаючи кошти для його погашення;стимулювати розвиток власних продуктивних сил суспільства;сприяти ефективному виробництву і розвиткові економіки, її інтеграції у світову економічну систему внаслідок виробничої та науково–технічної кооперації.
До непрямих переваг іноземних інвестицій належать:залучення нових технологій, устаткування і „ноу–хау”;можливість підготувати кадри фахівців, керівників і підприємців, які володіють сучасними технологіями керування й організації виробництва;активізація експортного потенціалу країни–донора;розвиток ресурсів регіонів.
Розглядаючи процес залучення капіталу з–за кордону, потрібно врахувати, що капітал іноземних інвесторів прагне в ті країни, де існує сприятливий інвестиційний клімат. Це поняття містить у собі чимало параметрів: податкове законодавство країни–донора;можливості ефективного вкладення капіталу, ступінь розвитку загальної (транспорт, зв’язок тощо) і спеціальної (фондовий ринок, наявність у країні–донорі представників авторитетних для інвестора консалтингових і аудиторських фірм) інфраструктури;рівень кваліфікації трудових ресурсів і керівного персоналу;запаси корисних копалин;ставлення іноземних капіталовкладень місцевої влади і громадськості.
Отже, перше завдання у сфері залучення іноземного капіталу в економіку України полягає у тому, щоб припинити відтік українських капіталів за кордон і – в ідеалі – повернути український капітал з–за кордону.
Другий важливий аспект створення сприятливого інвестиційного клімату полягає в стабільній податковій системі, що передбачає невисоке обкладання прибутків і побудованої на тих же логічних засадах, що й системи оподатковування в розвинених капіталістичних країнах. Негативні характеристики інвестиційного клімату в Україні такі: Недосконалість правового поля. Політична нестабільність. Непередбачуваність і непрозорість державної політики. Неврегульованість законодавчого забезпечення процесу інвестування. Надмірна фіскальна активність держави. Вузькість та неструктурованість внутрішнього ринку. Обтяжлива митна політика. Недосконалість галузей інфраструктури. Низька якість життя.
Вагомою системною перешкодою для інвестування та ведення бізнесу на території України є високий рівень питомих витрат виробництва, за яким Україна сьогодні неконкурентоспроможна порівняно з іншими країнами Центральної та Східної Європи. Поряд із суб’єктивними, тут діють й об’єктивні чинники – незадовільний технічний рівень транспортної інфраструктури, висока вартість будівництва, а також висока ціна енергоресурсів та нестабільність енергопостачання, невиправдано висока вартість кредитних ресурсів. Останній чинник заважає розвиткові суміжних виробництв, що обмежує кумулятивний ефект іноземної інвестиції.
Втім, основною метою будь–якого інвестора є отримання певної віддачі від вкладення капітальних ресурсів, а головною характеристикою інвестиційного клімату є саме спроможність економіко–правового поля забезпечити цю віддачу. У цьому зрізі поняття інвестиційного клімату збігається з поняттям підприємницького клімату. Вихід із цієї ситуації вбачаємо у тому, щоб скорегувати державну програму залучення іноземних інвестицій щодо питання про сертифікацію інвестиційних проектів. Державним органам, компетентним у залученні іноземних інвестицій, варто розгорнути підготовку фахівців зі складання й аналізу бізнес–планів, проводити сертифікації й конкурси бізнес–планів інвестиційних проектів, переможцями яких визнавати ті проекти, реалізація яких одночасно максимально задовольняє пріоритети економічного розвитку країни і здатна принести максимально можливий прибуток іноземному інвесторові.