83 Співвідношення нормативного акту з актами тлумачення права й актами застосування права

Серед правових актів-документів розрізняють:

нормативно-правові акти (нормативні акти);

акти тлумачення права (інтерпретаційні акти);

акти застосування права (правозастосовні акти).

Нормативні акти - первинні, інтерпретаційні й правозастосовні акти - производны від нормативних у тому розумінні, що без нормативних актів їхнє існування немислимо. Спочатку з'являється (видається) нормативний акт, потім з'являються акти його тлумачення й застосування, тобто він (нормативний акт) - обов'язкова передумова появи останніх, оскільки неможливо тлумачення й застосування права без самого права (представленого таким його джерелом як нормативний акт). Розходження цих актів по суб'єкті виражається в тім, що відповідно до законодавства України тільки нормативні акти - результат діяльності суб'єктів правотворчества, тобто нормативні акти - результат правотворческой діяльності (правотворчества). Законодавство України не передбачає правотворческие повноваження для суб'єктів тлумачення й застосування норм права.

Нормативні акти - різновид джерел (форм) права, акти тлумачення й застосування права такого офіційного статусу не мають.

Нормативні акти містять норми права. Акти тлумачення права містять роз'яснення втримування відповідних норм права, тобто в них розтлумачується (пояснюється) як треба правильно розуміти зміст тих або інших норм права. Правозастосовний акт містить індивідуальне (персоніфіковане) владне приписання, винесене уповноваженим на те органом (особою) у результаті рішення їм конкретної юридичної справи.

Правозастосовні акти застосовуються з урахуванням актів їхнього офіційного тлумачення. Самі по собі акти тлумачення права юридичного значення не мають, вони діють і застосовуються в єдності з тими нормами, які тлумачать (у єдності з відповідними нормативними актами).

84 Правовідносини - поняття, основні ознаки

Правовідносини - це врегульоване нормами права суспільні відносини, учасники якого мають взаємні права й обов'язками, гарантованими державою.

Основні ознаки правовідносин:

Правовідносини являють собою вид соціального зв'язку (юридичний зв'язок) суб'єктів соціального спілкування;

Правовідносини виникають на основі норм права, тобто правовідносини - це не всяке фактичне відношення, а тільки те яке врегульовано нормами права;

Суб'єкти правовідносин мають взаємозалежними (взаємними) юридичні права й обов'язки;

Правовідносини є двостороннім юридичним зв'язком, тобто здійснюється через взаємні юридичні права й обов'язки;

Правовідносини існують остільки, оскільки учасники є носіями відповідних прав і обов'язків;

Правовідносини є вольовим юридичним зв'язком, тобто є результатом волевиявлення обох сторін правовідносини, або однієї з його сторін;

Правовідносини - індивідуалізований юридичний зв'язок, оскільки індивідуальні його суб'єкти, об'єкт.

Правовідносини гарантуються державою: у випадках передбачених законом або договором, виконання невиконаних або неналежне виконаних обов'язків, захист, відновлення порушених прав суб'єктів правовідносини забезпечуються примусовими заходами.

Види правовідносин

Наприклад, розрізняють:

По галузевій ознаці - конституційні, цивільні, адміністративні й т.д.;

За рівнем правового регулювання - матеріальні (цивільні, карні), процесуальні (цивільно-процесуальні, карно-процесуальні);

По характері юридичного обов'язку - активні (відбуваються певні дії на користь управомоченного), пасивні (не відбуваються певні дії на користь управомоченного);

По кількісному складі учасників - прості (виникають між двома суб'єктами), складні (виникають між трьома й більше суб'єктами);

По тривалості дії - короткочасні, довгострокові (триваючі);

По ступені визначеності сторін - відносні (поіменно визначені всі управомоченные й зобов'язані суб'єкти правовідносин), абсолютні (конкретно визначений управомоченный суб'єкт, абсолютно всі інші особи - особи правообязанные, тобто зобов'язані втримуватися від порушення інтересів управомоченного суб'єкта).

По характері розподілу прав і обов'язків - однобічні (одна сторона правовідносин мають тільки права, інша - тільки обов'язку), двосторонні (обидві сторони мають як права, так і обов'язку).