- •16 Новітні засоби комунікації , їх роль та значенняч в управлінні
- •17 Основні напрями удосконалення організаційно-управлінських комунікацій.
- •18 Поняття та складові системи менеджменту персоналу.
- •19 Формування та розвиток персоналу.
- •3.. Формування кадрового резерву.
- •20 Оцінка діяльності персоналу
- •21 Ділова кар’єра та управління нею
- •22 Поняття кадрової поітики
- •23 Удосконалення системи управління персоналом у сучасних умовах
- •24 Загальна характеристика керівництва
- •25 Влада та способи її реалізації
- •28 Поведінковий підхід до лідерства
- •29 Ситуаційні підходи до лідерства
16 Новітні засоби комунікації , їх роль та значенняч в управлінні
Найбільший вплив на спосіб передачі та обміну інформацією між організаціями надали два найбільших винаходи в інформаційних технологіях - створення комп'ютерних мереж і засобів бездротового зв'язку. Сучасні засоби комунікації, які можуть використовувати організації: · Електронна пошта, · Голосова пошта, · Факс, · Телеконференція, ·Відеоконференція, · Електронний обмін даними, · Інтернет мережі, або внутрішні мережі.
17 Основні напрями удосконалення організаційно-управлінських комунікацій.
Однією з умов підвищення ефективності системи управління та вирішення фінансово-економічних проблем є використання комунікаційної технології, яка дозволяє організувати децентралізоване оброблення отриманої інформації, підвищити відповідальність працівників. Сучасну технологію комунікацій можна впроваджувати двома шляхами:
1) адаптувати її до діючої організаційної структури підприємства;
2) раціоналізувати саму організаційну структуру.
Перший шлях передбачає пристосування засобів до існуючої організаційної структури за рахунок радикальної модернізації стилю та методів роботи, раціоналізації робочих місць. Здійснюється перерозподіл функцій між технічними працівниками та спеціалістами: злиття функцій збирання та оброблення інформації (фізичний потік документів) з функціями прийняття рішень (інформаційний потік).
Другий шлях потребує раціоналізації організаційної структури: остання модернізується таким чином, щоб інформаційна технологія давала найбільший ефект.
18 Поняття та складові системи менеджменту персоналу.
Менеджмент персоналу- це самостійна галузь менеджменту метою якої є підвищення виробничої, творчої віддачі та ефективності персоналу; підбору та розміщення ,вироблення правил прийому та звільнення , вирішення питань з підвищення кваліфікації персоналу.
Персонал- це люди які характеризуються складним комплексом індивідуальних якостей серед яких соц.-психологічні відіграють головну роль.
Система менеджменту персоналу складається з таки підсистем:
1 підсистема визначення потреби у персоналі (планування кількісної і якісної потреби)
2 підсист забезпечення персоналу (одержання та аналізом маркетингової інформації щодо персоналу)
3 Розвитку персоналу (планування і реалізація кар’єри, навчання)
4 Використання персоналу (визначення змісту і результатів праці на робочих місцях, упорядкування робочих місць, вивільнення персоналу)
5 Мотивації персоналу (управлінням, змістом і процесом мотивації поведінки працівників, управління конфліктами, формування системи матеріального стимулювання праці)
6 Правового та інформаційного забезпечення процесу управління персоналом( правове регулювання трудових відносин обліком і статистикою персоналу, кадрова політика)
У цій системі велику роль відіграють перші три підсистеми.
19 Формування та розвиток персоналу.
Процес планування персоналу охоплює 3 етапи:
1 Оцінка наявних ресурсів.
2 Розрахунок потреби в різних категоріях працюючих на певний час відповідно до виробничої програми норм виробітку запланованого зростання продуктивності.
3 Вироблення програми забезпечення потреб в персоналі.
Розвиток персоналу включає:
1.. Підвищення кваліфікації та перепідготовку персоналу---- це поглиблення розширення і доповнення здобутої раніше кваліфікації при чому підвищення кваліфік-це освітні заходи з удосконалення професії, а перепідготовка -заходи з освоєння інших суміжних професій і навиків.
Методи професійного навчання можна поділити на 2 групи:
*навчання на робочому місці: а) інструктаж; б)стажування; в)учнівство і наставництво.
* зовнішнє навчання: а)стажування-за межами; б)лекції; в)ділові ігри; г) самостійна підготовка.
2.. Планування кар’єри—це поєднання прагнення особистості до кар’єри з можливостями що є в організації. Планування кар’єри передбачає способи за допомогою яких можна досягти бажаного результату. Особистість має ідентифікувати свої бажання та можливості , визначити практику і шляхи удосконалення. Ознаки ефективної кар’єри: *результативність, *кар’єрні відносини, *адаптованість, *тотожність.