24… Теоритичне і практичне мислення у професійній діяльності.

Професійне мислення розглядається як:

   - мислення людини в процесі вирішення професійних завдань, професійної діяльності (Ю. Корнілов) і як слідство - тільки практичне мислення на відміну від теоретичного, загального;    - компетентне мислення, що визначається інтелектуальними вміннями вирішувати професійні знання та характеризується поєднанням мінімального ризику наслідків та прийняттям оптимальних специфічно-професійних рішень (Д. Кавтарадзе);   - особливий склад розуму, специфічно спрямований, адекватний сутності професійної діяльності (В. Тамарина, Д. Яковлева);   - специфічно фахове мислення, що має практичну спрямованість, конкретність та конструктивність (Н. Пов'якель); - вищій пізнавальний процес пошуку, виявлення та вирішення проблемності в процесі професійної діяльності (М. Кашапов, Т. Разіна) та ін.    Проте, не дивлячись на суперечливі погляди вчених, професійне мислення на сьогодні розглядається як таке, що має специфічно фахові характеристики, пов'язані зі специфікою професійної діяльності, й розвиток якого свідчить про успішний професіогенез фахівця, про підвищення рівня якого професійної компетентності. Приналежність професійного мислення психолога до класу особистісно-професійних явищ, тобто суб'єктних, вимагає його розгляд з позиції професійної діяльності. Відтак, можна, вслід за М. Кашаповим [5], визначити три загальних напрямки психологічного аналізу сутності професійного мислення.    Першим є діяльнісний підхід, що передбачає дослідження тих особливостей професійної діяльності психолога, що стають предметом його мисленнєвої діяльності.    Розгляд мислення як діяльності має досить глибокі та ґрунтовні науково-теоретичні засади у вітчизняній науці. Так, дія розглядалась як генетично вихідна одиниця, з якої виростає мислення або за законами інтеріоризації (П. Гальперін), або за законами диференціації (О. Запорожець); предметна дія - як генетично вихідна інтелектуальна операція, що є основою мислення (В. Давидов), первинною формою існування мислення: мислення здійснюється в дії і дією виявляється (С. Рубінштейн).  Причому більшість науковців не відокремлює мислення від реальної практичної діяльності, а розглядає ці два процеси як взаємопов'язані. Так, Л. Виготський зазначав, що два види діяльності - мислення і реальна дія - не є відокремленими сферами: у практичній діяльності постійно здійснюється перехід думки в дію і дії в думку.

   Як стверджував О. Леонтьев, базуючись на результатах психологічних і генетико-епістеміологічних досліджень, наголошував, що внутрішня мисленнєва (розумова) діяльність не тільки є дериватом зовнішньої, практичної діяльності, а й має принципово однакову будову з практичною діяльністю. Як і практична діяльність, внутрішня, розумова діяльність:    - відповідає тим чи іншим потребам і спонуканням і, відповідно, відчуває на собі регулятивну дію емоцій; - має конкретні дії, які становлять її основну “одиницю”, підпорядковані свідомим цілям;   - здійснюється тим чи іншим способом, тобто за допомогою певних операцій, склад змісту яких визначається об'єктивними умовами виконання даної дії.    Оскільки зазначені структурні “одиниці” діяльності відносно самостійні і водночас є елементами структури, яка є загальною для зовнішньої, практичної, і для розумової мисленнєвої діяльності, то вони можуть входити в одну й ту саму єдину діяльність в обох своїх формах: і зовнішній, і внутрішній.