- •2.Східнослов'янські племена на території сучасної України
- •3. Утворення та розквіт Київської Русі в IX – X ст.
- •4. Київська Русь при Володимирі Великому і Ярославі Мудрому.
- •5. Причини та наслідки феодальної роздробленості Київської Русі.
- •7. Татаро – монгольська навала на Русь та її наслідки.
- •8. Українські землі у складі Великого князівства Литовського і Польщі (XIV – сер. XVI ст.).
- •9. Люблінська 1569 р. Та Брестська 1596 р. Унії та їх наслідки для українських земель.
- •10. Виникнення українського козацтва та його розвиток.
- •11. Запорізька Січ, її роль в історії України.
- •12. Гетьман Петро Конашевич – Сагайдачний та його доба.
- •13. Козацько – селянські повстання 20 – 30 рр. XVII ст.(див 12 білет)
- •14. Православні братства в Україні в XVI – XVII ст.
- •15. Початок Визвольної війни під проводом б. Хмельницького (1648 – 1649 рр.). Зборівський мир.
- •17. Переяславська Рада. Березневі статті б. Хмельницького.
- •20. Україна в періоди Руїни.
- •21. Мазепа і його доба.
- •22. Пилип Орлик. Конституція 1710 року.
- •23. Гайдамацький рух. Коліївщина.
- •24. Острозька та Києво-Могилянська академії – перші вищі навчальні заклади України.
- •25. Тарас Григорович Шевченко – втілення українського національного духу.
- •26. Кирило-Мефодіївське братство.
- •27. Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель в складі Австро-Угорської імперії (кінець 18-19 ст.)
- •28. Суспільно-політичне життя західноукраїнських земель 19 – поч. 20 ст.
- •29. Соціально-економічний розвиток України в складі Російської імперії в др. Половині 19 – поч.. 20 ст.
- •30. Суспільно-політичний розвиток України др. Половини 19-поч 20 ст.
- •31. Перша Світова Війна і Україна
- •32. Українські січові стрільці.
- •33. Створення та діяльність центральної ради.(березень-жовтень 1917).
- •34. Обмеження прав козацької держави у 18 ст. Скасування гетьманщини та ліквідація Запорізької Січі.
- •35. Жовтневі події 1917 р. В Петрограді і Україна. Проголошення унр.
- •36. Конфлікт між рнк і українською цр. Причини та наслідки.
- •37. Україна і Берестейський мир. 4 Уніврсал.
- •38. Гетьманщина. П. Скоропатський та її діяльність.
- •39. Історія становлення Радянської влади в Україні.
- •40. Директорія та її діяльність
- •Внутрішня політика
- •Зовнішня політика
- •41.Зунр. Акт злуки 22.01.1919р.
- •42. Нова економічна політика в Україні
- •Проголошеня неПу
- •43. Україна і створення срср
- •44. Національно – культурне будівництво на початку 20-х років 20 ст. Українізація.
- •45. Індустріалізація в Україні. Особливості та наслідки.
- •Позитивні наслідки
- •Негативні наслідки індустріалізації срср
- •46. Колективізація в Україні та її наслідки. Голодомор.
- •47. Репресії 30х років в Україні
- •48. Виникнення та діяльність оун.
- •49. Західноукраїнські землі 20-30х роках ( під Польщею в складі Румунії і Чехословаччини)
- •50. Початок другої світової війни. Західна Україна в 1939-1941рр.
- •51. Напад фашистської Німеччини на срср. Військові операції в Україні 1941-1942рр.
- •52. Окупаційний режим в Україні ( 1941-1944 рр.)
- •53. Завершення боїв за Україну восени 1944р. Вклад українського народу в розгром
- •54. Радянські партизани в боротьбі з фашизмом 1941 - 1944 рр
- •56.Післявоєнна відбудова в Україні в др.. Половині 40х – на початку 50х рр.
- •57. Україна в умовах адміністративно-командної системи 70-80х рр.
- •58. «Політична відлига» 50-60х рр.. І Україна
- •59. Національно-державне відродження України і сучасний світ.
- •60. Михайло Грушевський – державний і політичний діяч.
- •61. Дисидентський рух в 60-70-х рр. В Україні.
- •62. Українська діаспора
49. Західноукраїнські землі 20-30х роках ( під Польщею в складі Румунії і Чехословаччини)
Перша світова війна, іноземна інтервенція та війна громадянська виявилися вкрай несприятливими для українського народу. Українські землі поза межами Радянського Союзу було поділено між трьома державами. До Польщі відійшла Східна Галичина, яка раніше належала Австро-Угорщині. У результаті радянсько-польської війни 1920-1921 pp. у складі Польщі залишилася частина українських земель, які раніше перебували в межах російських кордонів. Ці землі разом зі Східною Галичиною утворили новий район – Західну Україну. Румунія окупувала австро-угорську провінцію Буковину з центром у Чернівцях і українські землі у складі Бесарабії – Хотинщину і Придунайський край. До Чехословаччини відійшла Закарпатська Україна.
Українці в Польщі становили дві громади: греко-католиків (понад 3 млн), які проживали на землях Східної Галичини, і православних, які населяли Західну Волинь, Полісся і Холмщину (близько 2 млн). У 1923 р. Рада послів великих держав визнала Східну Галичину частиною Польської Республіки. З цього часу правлячі кола Польщі починають відкритий наступ на національні права українців, всіляко обстоюючи ідею утворення однонаціональної держави шляхом примусової асиміляції національних меншин. У 1924 р. вживання української мови було заборонене в усіх державних установах та органах самоврядування. Кількість українських початкових (народних) шкіл у Галичині зменшилася з 2426 у 1912 р. до 352 у 1937 р. На Волині з 443 українських шкіл наприкінці 30-х років залишилося тільки вісім. У Львівському університеті було ліквідовано всі українські кафедри. Західна Україна у складі Польської держави залишалась економічно нерозвиненою окраїною, яка постачала центральним регіонам Польщі дешеву сировину і сільськогосподарську продукцію. До 1939 р. у сільській місцевості оселилися близько 200 тис. поляків, у містах -близько 100 тис. Багато українських селян емігрували за океан, бо не могли прогодуватися з клаптиків землі, що їм належали. До Канади і США виїхали близько 200 тис. осіб. У 20-30-ті роки західноукраїнські землі, що перебували під владою Польщі, стали епіцентром національно-визвольної боротьби всього позбавленого державності українського народу.
Загальна кількість українського населення на підвладних Румунії територіях становила 790 тис. осіб. Становище української меншини тут було ще нестерпнішим, аніж у Польщі. З перших днів загарбання українських земель румунська влада щодо місцевого населення здійснювала політику жорстокого тиску, тотальної румунізації, вдаючись до відкритих насильницьких дій. Так, з 1919 до 1928 р. на території Буковини зберігався воєнний стан. Місцевих українців тут не визнавали окремою нацією, проголосивши їх “українізованими румунами”. До 1927 р. усі українські школи були закриті або румунізовані, українську пресу було заборонено. Було зроблено спробу піддати румунізації православну церкву. Окупаційна влада втручалась навіть в особисті справи людини, віддаючи накази змінювати українські прізвища на взірець румунських. На спроби українського населення чинити опір королівський уряд відповідав жорстокими каральними акціями. Так, були придушені Хотинське (1919 р.) і Татарбунарське (1924 р.) повстання. Останнє мало й позитивний наслідок. Бухарест був змушений піти на певну лібералізацію режиму щодо українців.
Становище українського населення Закарпаття, що в листопаді 1918 р. добровільно ввійшло до складу Чехословаччини, було значно кращим, ніж у Польщі та Румунії. Чехословацька республіка залишилась єдиною послідовною демократичною державою Центральної Європи і намагалася здійснювати ліберальну, зважену політику щодо національних меншин. Переважна більшість українського населення (близько 455 тис.) проживала на сході країни (Пряшівщина, Закарпаття). Це були економічно найвідсталіші регіони Чехословаччини, стосовно яких празький уряд намагався докласти певних зусиль, аби піднести рівень життя місцевого населення. З цією метою у 20-х роках тут було запроваджено аграрну реформу, наслідком якої став перерозподіл земель великих угорських магнатів серед селян. Проголошення Карпатської України мало велике історичне значення. Цей факт виявив одвічне непереборне прагнення українського народу до створення власної національної держави, допоміг закарпатцям остаточно усвідомити себе частиною єдиного українського етносу.