ЛЕКЦІЯ 12 Спільні політики ЄС в різних секторах економіки
1 Торговельна політика
2 Промислова та підприємницька політика
3 Дослідна політика
4. Енергетична політика
5. Сільськогосподарська політика
Розглянемо політику ЄС в головних секторах економіки, а саме у:
торгівлі
сільському господарстві,
промисловості та підприємництві,
дослідній діяльності,
енергетиці та
транспорті
1 Спільна торговельна політика полягає в застосуванні до експортно-імпортних операцій "спільного режиму". Принциповим елементом цієї політики є спільний митний тариф (СМТ).
Таблиця – Інструменти торговельної політики ЄС на товарних ринках
Таблиця – Застосування торговельної політики ЄЕС для інших видів політики
Таблиця – Рівень середнього тарифу, 2006
Таблиця- Відкритість ЄС для експорту без мита з країн, що розвиваються, 2002 р.
2. Сільськогосподарська політика
Спільна сільськогосподарська політика, ССП (Common Agricultural Policy, CAP) — одна з найважливіших і найвитратніших сфер діяльності ЄС (понад 40 % бюджету ЄС). Належить до виняткових повноважень Спільноти; рішення ухвалюються кваліфікованою більшістю голосів Ради після консультацій у Європейському Парламенті. Головні завдання ССП — забезпечити фермерам прийнятний рівень життя, а споживачам — якісні харчові продукти за справедливими цінами, зокрема шляхом організації спільного ринку сільгосппродукції та застосування принципів єдиних цін, фінансової солідарності та переваги Спільноті.
Створення ССП проголошено в Римському договорі. Головна початкова мета (зумовлена, зокрема, післявоєнними нестатками) — самозабезпечення харчовими продуктами, досягалась шляхом субсидій виробникам за вироблену продукцію, системи гарантованих цін і інтервенційних заходів. В результаті склалася негнучка дотаційна політика, яка створювала величезні надлишки харчових продуктів і дедалі більше коштувала Спільноті (1988 року ССП «з'їла» 68 % бюджету ЄС). Спроби змінити систему і обмежити витрати на ССП робилися регулярно, та радикальна реформа почалася тільки на початку 2000-х років; суттєвим стимулом для неї послужили вступ до ЄС десяти нових членів і подальша лібералізація світової торгівлі в рамках СОТ. Головні засади реформування ССП закладені в «Програмі 2000», йдеться про обмеження витрат і зміщення акцентів на безпеку харчових продуктів, розвиток села та збереження довкілля. На заміну дотацій на виробництво поступово запроваджують прямі виплати фермерам, як форму допомоги і засіб заохотити сільгоспвиробників дотримуватись харчових та екологічних норм.
Система імпортних компенсаційних зборів на сільськогосподарську продукцію/експортних субсидій* (європейський с/г фонд орієнтації й гарантування)
*
Орієнтувальна ціна (на яловичину, телятину, вино), яка також відома як планова ціна (на зернові, цукор), індикативна ціна на молочну продукцію або ціна норми (на тютюн) є ціна, яку Співтовариство намагається гарантувати виробникам.
Ціна захисту або гранична ціна - мінімальна ціна імпортної продукції з третіх країн. Захищає європейську продукцію від зовнішньої конкуренції. Визначається таким чином, щоб ціна збуту імпортної продукції разом із транспортними витратами не перевищувала орієнтувальну ціну. Імпорт, який потрапляв до ЄЕС по ціні, нижчій від цієї межі, підлягав оподаткуванню, сплачуваному країнами-імпортерами.
Спільна сільськогосподарська політика (ССП) була найсуперечливішою та найменш стійкою (її реформували практично кожні п’ять років з метою відповідності внутрішнім і зовнішнім вимогам.
ССП є гарним прикладом постійної адаптації спільної політики дійових потреб суспільства до європейських і світових вимог щодо конкуренції і торгівлі.
Спільна промислова та підприємницька політика
На відміну від промисловості, в інших основних секторах європейські договори чітко вимагали виробляти спільну політику.
У Договорі про заснування ЄЕС детально регламентовано створення митного союзу, особливо щодо обігу промислової продукції держав-членів, однак у ньому не передбачено регламентацій промислової політики.
Засновники ЄЕС сподівалися, що лібералізація торгівлі та посилення конкуренції всередині спільного ринку сприятимуть здійсненню структурних змін, яких потребувала промисловість Спільноти.