1. Операційний підсилювач

Операційні підсилювачі (ОП) в інтегральному виконанні складають основу аналогових інтегральних мікросхем, і багатьох схем спряження аналогових і цифрових пристроїв

Визначення оп

О пераційним підсилювачем називається інтегральна мікросхема, що являє собою багатокаскадний диференційний підсилювач постійного струму з асиметричним виходом і параметрами, що наближаються до ідеальних.

Ці параметри:

В дійсності параметри реальних ІМС не ідеальні але дуже високий коефіцієнт підсилення (сотні тисяч), дозволяє нехтувати їм в розрахунках, Дуже великий вхідний опір (десятки – сотні МОм) і малий вихідний опір ( десятки Ом ), дозволяє використовувати ОП як ідеальний диференційний підсилювач.

Частотна характеристика ОП далека від ідеальної, тому ОП використовують в більшості на низьких частотах

Живлення ОП здійснюється, як правило, від двох різнополярних джерел живлення. Умовне позначення ОП представлене на рисунку 13.2.

Назва “Операційний підсилювач” з’явилась ще до появи ІМС. В п’ятидесяті роки в період розвитку аналогових обчислювальних машин це були диференційні підсилювачі з гарними параметрами. і були призначені тільки для виконання математичних операцій в аналогових обчислювальних машинах. Однак, область застосування ОП, виконаного у вигляді мікросхеми, значно ширше.

2. Види вимірювань обладнання системи передачі в процесі обслуговування і експлуатації.

В практиці експлуатації систем передачі проводяться різні види вимірювань. Головними із них є такі:

3. Настроювальні вимірювання, які проводяться після монтажу апаратури. Результати цих вимірювань, які задовольняють настроювальні норми, заносять в електричний паспорт, який засвідчує придатність каналів і трактів передачі до експлуатації. Паспорт потім використовується у якості взірця, який полегшує процес контролю і знаходження несправностей у тракті передачі.

4. Контрольні вимірювання, проводяться з метою перевірки електричних параметрів каналоутворюючої апаратури і оцінки станів групових і лінійних трактів. Контрольні вимірювання каналів тональної частоти проводяться за двома параметрами: залишковому затуханню і напрузі сумарних завад (шумів). Вимірювання проводяться автоматично або вручну.

5. Профілактичні вимірювання – комплекс перевіряючих і налагоджувальних робіт, ціль яких виявити чи відповідають значення параметрів каналів і обладнання тим, які були встановлені при введенні в експлуатацію. Відсутність відповідності вказує на необхідність піднастройки. Профілактичним вимірюванням підлягають лінійні тракти і канали тональної частоти, а також резервні лінійні тракти. Вимірювання проводяться періодично (за планом) і в міру необхідності (непланові), як правило, в період найменшого завантаження системи передачі.

Медичний огляд працівників певних категорій

Основними чинниками, що сприя­ють розвитку професійної патології, є:

 недосконалість та несправність засобів колективного захисту;

 порушення правил охорони праці;

 відсутність, неефективність, не­справність і незастосування засобів індивідуального захисту;

 недосконалість технологій, ма­шин, механізмів.

Роботодавець має право в уста­новленому законом порядку притяг­нути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медич­ного огляду, до дисциплінарної від­повідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Роботодавець зобов'язаний за­безпечити за свій рахунок позачерго­вий медичний огляд працівників:

 за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці;

 за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки.

Медичний огляд — це огляд пра­цівників спеціальною комісією лікарів з обов'язковими лабораторними, клі­нічними і функціональними досліджен­нями з метою визначення можливості допуску до конкретної роботи (про­фесії) за станом здоров'я, а також па­тологічних станів, що розвинулися протягом трудової діяльності і пере­шкоджають продовженню роботи за певним фахом.

Попередній медичний огляд — це огляд, який проводиться при прийнят­ті (або переведенні) на роботу, де є вплив шкідливих речовин та несприят­ливих виробничих факторів, для виз­начення початкового стану здоров'я претендента та його відповідності конкретно обраній професії, всебіч­не та поглиблене обстеження стану здоров'я особи, яка приймається на роботу, для визначення можливості використання її праці в окремих виробництвах, а також на роботах з важкими, шкідливими та небезпечни­ми умовами праці.

Мета періодичних медич­них оглядів — цілеспрямоване плано­ве спостереження за станом здо­ров'я працюючих і виявлення перших ознак професійних захворю­вань, а також своєчасне виявлення симптомів загальних захворювань, що потребують амбулаторного або стаціонарного лікування.

БІЛЕТ 10

Схеми включення ОП. Операційні схеми

Оскільки коефіцієнт підсилення ОП дуже великий, то використання його як підсилювача можливо лише при охопленні його негативним зворотним зв'язком (НЗЗ). Опір кола НЗЗ може бути активним чи комплексним.

П ри розрахунку схем на основі ОП, охоплених колом НЗЗ, будемо вважати, що задовольняються такі основних вимоги, пропоновані до інтегральних ОП: нескінченно великий коефіцієнт підсилення К_u і вхідний опір R_вих. Через нескінченно великий К_u ОП роблять такі два припущення щоб полегшити подальші розрахунки.

1. З начення диференціальної напруги на його входах можна вважати рівним нулю, тобто потенціали інвертуючого і неінвертуючого входів такого ОП виявляються однаковими. U1=U2

2. Нескінченно великий R_вих ОП дозволяє зневажити його вхідними струмами. i_вх = 0

3. Схема інвертуючого підсилювача, на основі ОП показана на рисунку 1.

Я кщо потенціал неінвертуючого входу дорівнює нулю, то на підставі зробленого вище зауваження можна вважати рівним нулю і потенціал інвертуючого входу. Такий потенціал називають “квазінульовим”. Вважаючи також, що Івх = 0 маємо і₁ = і_2, а якщо вважати різницю потенціалів на R1: Uвх – U1, а на R2: U1-Uвих отримаємо

звідки U_вих = U_вхR2/R1

Відповідно до останнього рівняння

Знак «мінус» в отриманій формулі означає, що полярність U_вих протилежна полярності U_вх (звідси і назва «інвертуючий»). Коефіцієнт підсилення такого підсилювача визначається лише співвідношенням опорів резисторів R1 і R2 і не залежить від коефіцієнта підсилення ІМС ОП.

Оскільки потенціал точки А дорівнює нулю, то вхідний опір підсилювача, Rвх = Rl.

На рисунку 2 представлена схема неінвертуючого підсилювача. У такому підсилювачі рівність U1=U2 виконується в тому випадку, якщо

звідки випливає

Важлива властивість неінвертуючого підсилювача, високий вхідний опір,

де R_вх.оп вхідний опір ІМС ОП, не охопленого ЗЗ. Якщо інвертуючий вхід ОП під’єднати безпосередньо до виходу (рисунок 3), що відповідає R2 = 0, то вийде повторювач напруги з коефіцієнтом передачі одиниця.

. Принципи частотного розділення каналів в багатоканальних системах передачі.

При частотному розподілі каналів увесь спектр частотного діапазону, який використовує система передачі, розбивається на деяке число частотних смуг, в яких здійснюється передача вихідних інформаційних сигналів. Окремі смуги частот називаються каналами; апаратура, яка здійснює розбиття на смуги частот окремих каналів, - апаратурою каналоутворення (ущільнення) або мультиплексором. Перенесення спектрів сигналів в область частот, відведеною для передачі групового сигналу здійснюється за допомогою модуляції гармонічної несучої. При цьому може використовуватися будь-який вид модуляції аналогових сигналів. На приймальній стороні груповий сигнал розділяється за допомогою частотних смугових фільтрів на окремі спектри, відповідних індивідуальним каналам, і демодулюється. Канальні демодулятори перетворюють спектри сигналів на спектри повідомлень, призначені для одержувачів.

Частотний розподіл каналів: Суть частотного способу розподілу каналів полягає в наступному. Оскільки всякий реальний сигнал повинен містити придушену частину своєї енергії в межах обмеженого по ширині спектру частот, то при організації багатоканального зв'язку для передачі сигналів кожного окремого каналу відводиться певна ділянка загальної смуги частот, що пропускаються лінією. Таким чином, передавальний пристрій кожного відправника зобов'язаний посилати в лінію сигнали, частотний спектр яких повністю вміщується у відведену цьому каналу смугу частот.

На приймальному кінці кожного каналу зв'язку створюється сукупність напруги усіх частот, що утворюють лінійний сигнал багатоканального зв'язку. Щоб виділити напругу частот, які відображують повідомлення, що належить певному відправникові, і подавити напругу інших частот, приймальний пристрій повинен містити частотні фільтри.

Частотний фільтр кожного каналу пропустить тільки спектр частот свого каналу і не пропустить частоти інших каналів. Розподіл сигналів за допомогою частотних фільтрів називається частотним розподілом. У разі частотного розподілу умова відсутності взаємних перешкод між каналами полягає в тому, що сигнали різних каналів повинні розміщуватися в частотних смугах, що не перекриваються, тобто щоб жодна з частот цього каналу не потрапляла в смугу частот інших каналів.

При організації М-канальной зв'язку на приймальному кінці необхідно мати таку ж кількість частотних фільтрів для розподілу сигналів різних відправників. Як частотні фільтри (наприклад, в радіомовних приймачах) можуть бути використані звичайні коливальні контури і смугові фільтри.

7. Організація безпечної роботи електроустановок

Таким чином, ознаками підвищеної небезпеки є:

1) волога (відносна вологість повітря вище 75%) або наявність струмопровідного пилу;

2) струмопровідні підлоги;

3) підвищена температура повітря (більше +35 ^оC);

4) можливість одночасного дотику людини до заземлених корпусів обладнання і до частин електрообладнання, що перебуває під напругою.

Ознакою особливої небезпеки являється наявність особливої вологості (відносна вологість повітря близька до 100 %) і хімічно активне середовище.

За ступенем небезпекиі ураження людей електричним струмом приміщення підрозділяють на такі класи: без підвищеної небезпеки (відсутні ознаки як підвищеної, так і особливої небезпеки), з підвищеною небезпекою (присутня лише одна ознака підвищеної небезпеки) і особливо небезпечні приміщення (наявність хоча б однієї ознаки особливої небезпеки або одночасно двох чи більше ознак підвищеної небезпеки).

До приміщень без підвищеної небезпеки відносяться сухі, з нормальною температурою, ізольованими підлогами, без пилу, що не мають або мають малу кількість заземлених предметів. Такими приміщеннями є контори, лабораторії, житлові, а також виробничі приміщення, що не мають ознак підвищеної або особливої небезпеки.

За ступенем доступності приміщення діляться на три категорії:

1) електротехничні, доступні тількі кваліфікованому персоналу. Якщо елект­ро­обладнання потребує постійного спостереження, цей пер­сонал перебуває в ньому постійно, якщо ні – тимчасово для огляду, ремонту тощо.

2) виробничі, в яких електрообладнання (електроприводи верстаків, освітлювальні установки) доступне для обслуговуючого персоналу неелектро­технічних спеціальностей, що не має достатнього уявлення про безпеку під час роботи з електрообладнанням;

3) побутові (житлові, їдальні, конторські тощо), в яких електричне обладнання доступне для широких кіл населення.

Об’єм і характер необхідних захисних заходів, що забезпечують безпеку, визначаються залежно від виду електроустановки, номінальної напруги, умов середовища приміщення і доступності електро­об­ладнання.

Усі роботи на електрообладнанні ведуться обслуговуючим персо­налом не молодшим 18 років, кваліфікація якого з техніки безпеки підрозділяється на п’ять груп.

До I групи відносяться особи, пов’язані з обслуговуванням електроустановок, але які не мають електротехнічних знань, чіткого уявлення про небезпеку електричного струму і заходах безпеки при роботах з електроустановками, персонал, що не пройшов перевірки знань правил ТБ (різноробочі, прибиральники, будівельні робітники, учні електромонтерів тощо).

До II групи відносяться особи, які мають елементарні знання щодо електроустановок, чітке уявлення про небезпеку електричного струму і наближення до струмоведучих частин, знання основних застережних заходів при роботі з електроустановками, знання правил надання першої допомоги і вміння практично надати першу допомогу потерпілому (прийоми штучного дихання тощо). Друга кваліфікаційна група надається мотористам і прибиральникам електроустановок напругою вище 1 кВ, електромонтерам, електрослюсарям, зв’язківцям, практикантам навчальних закладів, особам неелектротехнічних спеціальностей, що постійно працюють з електроустановками.

До III групи відносяться особи, що мають елементарні знання з електро­техніки, ознайомлення з улаштуванням і обслуговуванням електроустановок, чітке уявлення про небезпеку під час роботи з електроустановкою, знання загальних правил ТБ і допуску до робіт з електроустановками, знання правил надання першої допомоги і вміння практично надати першу допомогу потерпілому. Третя кваліфікаційна група надається електромонтерам, електрослюсарям, оперативному персоналу електростанцій і підстанцій, починаючим працювати інженерам і технікам, практикантам інститутів і технікумів.

До ІV групи відносяться особи, що мають знання з електротехніки в об’ємі технікуму, повне уявлення про небезпеку під час роботи, знання правил ТБ, користування і випробування захисних засобів, що застосовуються в електроустановках, надання першої допомоги і вміння практично надати першу допомогу потерпілому, знання, які елементи електроустановок мають бути відімкнені для виконання роботи і вміння перевірити виконання необхідних заходів з безпеки. Четверта кваліфікаційна група надається також починаючим працювати інженерам і технікам, електромонтерам, електрослюсарям, оперативному персоналу електростанцій і підстанцій.

Визначити індекс модуляції m частотно модульованих коливань, якщо девіація частоти dF=20кГц, а смуга частот, що передається, знаходиться в межах від 20Гц до 20 кГц.

БІЛЕТ 11