23.Література Київської Русі. «Слово о полку Ігоревім».

Відомості, про літературну спадщину стародавньої Русі дуже обмежені через страшні руйнування, війни. Те, що дійшло до нас, збереглось у невеликих монастирях і церквах на окраїнах руської землі. Але й те, що збереглося, дозволяє судити про винятково високий рівень древньоруської літератури, письменників Київської Русі.До особливостей писемної культури Русі треба віднести утворення двох типів літературної мови: церковнослав'янської і близької до просторіччя давньоруської. Першою писалася церковно-повчальна і житійна література, близькою до розмовної велося ділове листування, складалися юридичні акти («Руська правда»), літописи, пам'ятки світської літератури («Слово о полку Ігоревім»). Писемна література, яка сформувалася в Київській Русі на початку XI століття, спиралася на два найважливіших джерела — усну народну творчість і християнську традицію, що прийшла з сусідніх держав, насамперед Візантії. У творах літераторів того часу широко використовувалися героїчні й обрядові пісні, загадки, прислів'я, приказки, замовляння і заклинання.

«Слово о полку Ігоревім»— давньоруська героїчна поема кін. XII ст., поетичний твір невідомого автора княжої доби історії України. Автор “Слова” залишився невідомим, але всі дослідники сходяться на тому, що він був представником феодальної верхівки, людиною глибоко освіченою, яка додержувалась передових для свого часу поглядів і відзначилась винятковим поетичним талантом. Сам рукопис і більшість друкованих примірників «Слово…» згоріли під час московської пожежі 1812 року. Історичною основою (не темою) «Слова…» є невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців навесні 1185 р. Цю історичну подію поет відтворив в епічно-ліричному плані, піднісши як найвищий принцип долю Руської землі і засуджуючи князів за їх незгоди, за ставлення особистого над загальним. До історичної оповіді автор додав мотиви снів, плачів, реакцій природи на долю героїв, монологи князів тощо. Після описів підготовки до походу, триденного бою і поразки Ігоря, автор «Слово…» з'ясовує причини, які довели до недолі Руську землю. Поема “Слово о полку Ігоревім” справила могутній вплив на дальший розвиток древньоруської літератури.

24. Давньоруські літописи. « Повість минулих літ»

Літописи Київської Русі на відміну від хронік більшості країн Європи, написаних латиною, вони викладені рідною мовою, якщо й не цілком ідентичною розмовній народній, то дуже близькою до неї. Саме цим і зумовлена надзвичайна популярність літописного жанру на Русі. Літописи були надбанням не лише давньоруської книжної еліти, а й широкого загалу грамотного населення. Вони читалися й переписувалися впродовж кількох століть, завдяки чому дійшли до нашого часу.

Одним з найяскравіших давньоруських літописів є « Повість минулих літ» Нестора «Літописця», це найвидатніша пам'ятка літописання Київської Русі, укладена на поч. 12 ст. У первісному вигляді літопис до нас не дійшов, а був переписаний на поч. 15 ст. і зберігся в кількох копіях. Основна увага в творі приділяється політичним, воєнним та династичним подіям. Містяться відомості про походження і розселення східних слов'ян, утворення Київської держави та її сусідів. У тексті «П.м.л.» виклад матеріалу подається нерівномірно. Тут містяться записи про події без їх датування по роках для яких характерний опис, який групується навколо певного князя чи військових та ін. подій. Із «Повісті минулих літ» ми також дізнаємося про заснування Києва, про княгиню Ольгу, яка так жорстоко мстилася за вбивство древлянами свого чоловіка князя Ігоря. Давня література є дуже важливою для нас, тому що з неї ми можемо більше дізнатись про історію і познайомитися з життям видатних постатей минулого.