- •1) Поняття та система Особливої частини кримінального права.
- •2) Бандитизм (ст. 257 кк).
- •3) Зараження венеричною хворобою (ст. 133 кк)
- •5) Дії, що дезорганізують роботу установ виконання покарань (ст. 392 кк)
- •6) Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 кк)
- •8) Контрабанда (ст. 201 кк)
- •9) Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу працівника державної виконавчої служби (ст. 343 кк)
- •13) Крадіжка (ст. 185 кк). Відмінність крадіжки від грабежу
- •15) Зґвалтування (ст. 152 кк).
- •17) Вимагання (ст. 189 кк)
- •18) Види умисного вбивства за пом'якшуючих обставин (статті 116-118 кк)
- •19) Державна зрада (ст. 111 кк). Відмінність від шпигунства (ст. 114 кк)
- •21) Наукові основи кваліфікації злочинів
- •22) Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією (ст. 303 кк)
- •24) Умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 кк).
- •27) Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти (ст. 393 кк)
- •28) Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 кк)
- •32) Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 кк)
- •33) Терористичний акт (ст. 258 кк)
- •37) Грубе порушення законодавства про працю (ст. 172 кк)
- •42) Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 кк)
- •51) Завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою (ст. 371 кк) та ?
- •54) Незаконні виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 кк)
- •56) Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 308 кк)
- •57) Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 кк)
- •58) Захоплення заручників (ст. 147 кк) та
- •Незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146 кк)
- •63) Шахрайство (ст. 190 кк) порівняння з 13) Крадіжка
- •64) Умисне вбивство (ст. 115 кк)
- •66) Геноцид (ст. 442 кк)
- •72) Опір представникові влади, працівникові державному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві (ст. 342 кк)
- •74) Залишення в небезпеці (ст. 135 кк). Відмінність від ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані (ст. 136 кк)
- •75) Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) (ст. 212 кк)
- •76) Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 кк)
- •78) Масові заворушення (ст. 294 кк) …
- •79) Примушування давати показання (ст. 373 кк) та ?
- •82) Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини (ст. 149 кк)
- •84) Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 кк)
- •85) Шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 кк)
- •87) Хуліганство (ст. 296 кк).
58) Захоплення заручників (ст. 147 кк) та
Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим та безпосереднім об'єктом злочину є воля, честь і гідність особи. Додатковий факультативний безпосередній об'єкт -громадська безпека, життя та здоров'я особи, її власність тощо. Потерпілим від злочину може бути: 1) заручник (людина, яка захоплена суб'єктом злочину та (або) перебуває під його контролем і життя, здоров'я чи особиста свобода якої є своєрідними гарантіями виконання певних вимог, що висунуті чи можуть бути висунуті до третіх осіб); 2) будь-яка інша людина, яка постраждала під час захоплення або тримання особи як заручника. Вчинення цього злочину щодо неповнолітнього утворює кваліфікований вид злочину (ч. 2 ст. 147 КК).
Об'єктивна сторона злочину виявляється у двох можливих формах: 1) захопленні особи як заручника (це викрадення людини, яке може бути таємним або відкритим, вчиненим шляхом обману або з насильством тощо); 2) триманні особи як заручника (це досягнення та подальше збереження фактичного контролю з боку суб'єкта злочину за людиною).
Закінченим злочин є з моменту, коли свобода особи була фактично обмежена.
Суб'єкт злочину - фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою спонукати родичів затриманого, державну або іншу установу, підприємство чи організацію, фізичну або службову особу до вчинення будь-якої дії (наприклад, передати зброю, наркотичні засоби, інші речі, транспортні засоби чи гроші, звільнити якогось заарештованого чи ув'язненого, забезпечити безперешкодний виліт за межі країни тощо) чи утримання від учинення будь-якої дії (наприклад, неприйняття певної особи на ту чи іншу посаду, відмова від укладення угоди тощо).
Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 147 КК) є: 1) вчинення його щодо неповнолітнього; 2) вчинення його організованою групою; 3) захоплення або тримання особи як заручника, поєднане з погрозою знищення людей; 4) спричинення ним тяжких наслідків (наприклад, настання смерті, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, спричинення великої матеріальної шкоди, суттєве загострення міждержавних чи міжнаціональних відносин, серйозне порушення діяльності установ, організацій і підприємств тощо).
Незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146 кк)
Стаття складається з трьох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим та безпосереднім об'єктом злочину є воля, честь і гідність особи. Воля - це право людини ніким не бути примушеною робити те, що не передбачено законодавством, право бути незалежною при обранні своєї поведінки та здійснювати вільний розвиток своєї особистості (за умови непорушення прав і свобод інших людей), а також гарантована можливість реалізації нею передбачених конституційних прав і свобод (свобода та особиста недоторканість, право на невтручання в особисте життя, свобода пересування і право на вільний вибір місця проживання тощо). Честь - це сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості (принципи), якими керується людина у своїй поведінці. Гідність - це усвідомлення людиною, як носієм сукупності певних моральних, світоглядних, професійних та інших якостей, своєї суспільної цінності, що створює у неї підстави для самоповаги.
Потерпілою від злочину є будь-яка особа, що досягла 14 років. Вчинення цього злочину щодо особи, якій не виповнилося 14 років, утворює кваліфікований вид злочину (ч. 2 ст. 146 КК).
Об'єктивна сторона злочину характеризується двома формами: 1) незаконним позбавленням волі людини; 2) викраденням людини.
Незаконним позбавлення волі є тоді, коли воно здійснюється не відповідно до Конституції, законів України, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Воно може бути здійснено застосуванням фізичного насильства (наприклад, потерпілого зв'язують і замикають у підвалі, помішують у заздалегідь підготовлене місце тощо), а також психічним насильством (наприклад, під загрозою застосування зброї потерпілого примушують слідувати за викрадачем). Способи незаконного позбавлення волі різноманітні - обман, зловживання довір'ям, відібрання засобів пересування, ключів чи інших необхідних засобів тощо.
Незаконне позбавлення волі є триваючим злочином. Закінченим цей злочин є з моменту фактичного обмеження потерпілого у свободі пересування.
Викрадення людини передбачає протиправне переміщення особи з одного місця до іншого, яке супроводжується фактичним обмеженням її свободи пересування. За своїм змістом протиправність переміщення людини збігається з незаконністю позбавлення її волі. Способи викрадення можуть бути різними (таємний, відкритий, насильницький, обманний тощо). Закінченим цей злочин є з моменту заволодіння людиною і фактичного початку обмеження її волі.
Суб'єкт злочину - загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку. У разі вчинення злочину службовою особою з використанням своїх службових повноважень її дії підлягають кваліфікації за відповідними частинами статей 146 та 365 КК.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винний обов'язково має усвідомлювати незаконність позбавлення волі чи протиправність переміщення потерпілого.
Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 146 КК) є вчинення його: 1) щодо малолітнього; 2) із корисливих мотивів; 3) щодо двох або більше осіб; 4) за попередньою змовою групою осіб; 5) способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого (наприклад, утримання в сирому, холодному або темному приміщенні); 6) пов'язане із заподіянням потерпілому фізичних страждань (наприклад, позбавлення волі без надання потерпілому води); 7) із застосуванням зброї; 8) протягом тривалого часу (має оцінний характер).
Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 3 ст. 147 КК) є:
1) вчинення його організованою групою, 2) спричинення ним тяжких наслідків (наприклад, смерті, самогубства потерпілого, тяжких тілесних ушкоджень тощо).