- •53.Філософське тлумачення історії
- •54. Філософський зміст проблеми «людина-природа»
- •55. Сутність глобальних проблем людства
- •56. Філософське розуміння суспільства
- •57. Проаналізуйте світоглядні засади сучасної екології
- •60.Філософський зміст проблеми культури
- •61. Філософія та наука
- •62.Філософія та світогляд
- •63. Який зміст має віра, знання , мудрість
- •64. Космоцентризм, геоцентризм, антропоцентризм. Порівняльну характеристика.
- •65. Теїзм, пантеїзм, деїзм.
- •66.Містичний пантеїзм, натуралістичний пантеїзм
- •67.Номіналізм і реалізм
- •68.Раціоналізм та ірраціоналізм
- •69.Емпіризм і раціоналізм
- •70.Сцієнтизм та анти сцієнтизм
- •71. Індукція та дедукція
- •72.Буття,небуття,суще - сутність та характер взаємодії.
- •73.Діалектика та синергетика
- •48.Розкрийте зміст синергетики як концепції розвитку.
- •74.Рух та розвиток
- •76.Розвиток,прогрес, регрес
- •77. Розвиток, з чим співвідноситься
- •78.Підсвідоме, несвідоме, сублімація
- •79.Свідомість і несвідоме. Порівняльна характеристика
- •80.Верифікація та фальсифікація
- •Історія розвитку поглядів на особистість
- •Сучасні концепції особистості Персоналізм
- •Атрибути особистості
- •85.Есенція та екзистенція
- •Характерні риси екзистенціалізму
- •86. Людина, індивід, індивідуальність
- •87. Свобода, відповідальність
57. Проаналізуйте світоглядні засади сучасної екології
В процесі розв’язання спектру питань, пов’язаних з сучасною екологічною кризою, окреслилося коло пробем, осмислення яких вийшло за межі екології як конкретної природничої науки і може бути визначено як філософія екології. Проблема екологічної кризи не вичерпується етичним аспектом, а є більш широкою – філософсько-світоглядною.
Якщо засади нового світогляду мають виходити з самоцінності живого, то вони мають відноситися і до людини. Очевидно, що людина , як будь-яка жива істота намагається розвиватися у відповідності зі своєю природою. Але в умовах технологізації людської життєдіяльності вона повинна відмовитись від більшості своїх дійсних бажань, інтересів, волі і сприймати світ і діяти у відповідності із стандартами техногенного суспільства. За таких умов внутрішні особистісні потреби не знаходять реалізації і замінюються іншими типами стосунків, неадекватними природі і орієнтаціям духовного світу людини.
Зрозуміло, що екологоорієнтований світогляд вимагає подолати таке ставлення людини як до природи взагалі, так і до себе самої. Перспективною в цьому аспекті може бути орієнтація на принцип коеволюції природи і людини. Це не означає відмови від впливу на довкілля. Оптимальне управління сучасною екологічною ситуацією на засадах екологічного світогляду передбачає регулюючі впливи людини на природу на науково-теоретичному, політико-практичному і технологічному рівнях
Багатоманітність ракурсів і підходів осмислення сучасної екологічної ситуації, які виходять за межі власно науки, потреба узгодити метанаукові, етичні і світоглядні аспекти екологічної проблематики обумовлюють потребу створення загальної філософії екології. Особливий статус філософії екології – метаекології, пов'язаний з інтегральним характером проблем, трансдисциплінарними тенденціями, поєднанням разноманітних стилей, методів та інтерпретацій робить її “постмодерністським” науковим напрямком, де долаються недоліки класичної науки.
Пріоритет в міркуваннях щодо практичного спрямування філософії екології віддається Х.Йонасу, який включає в спектр її проблем не лише етичні, а й політико-філософські. Необхідність практичної орієнтованості філософії екології підкреслюється в сучасних дослідженнях.
Створення практично орієнтованої філософії екологічної кризи не є “останнім завданням” філософії по відношенню до екології, взагалі до сучасної науки в ракурсі глобальної екологічної кризи. Якщо, слідом за В.Хьослє погодитися з подібністю екології як науки про дім і “ідеальної домівки людства” – сукупності буття як предметом філософії, зрозуміло, що загроза руйнування нашого планетарного дому призведе і до руйнування дому ідеального. Таким чином, значущість створення філософії сучасної екології виявляється не лише в теоретико-філософському, а й практико-соціальному смислі.Філософія екології залишається “відкритою системою”, елементи якої потребують означення і осмислення. За межами обговореного залишаються такі важливі для існування природи і людини питання, як можливість еволюції штучного біологічного світу, як необхідність нового осмислення розвитку генної інженерії, зокрема – генної терапії і дуже багато інших. Іх дослідження прояснить ставлення сучасної людини до свого майбутнього – як до реальності чи як до утопії.
58.Способи обґрунтування та пердеачі цінностей
Проблема достотності людського буття пов’язана з її ціннісними орієнтаціями і тому важливим розділом філософії ХХ ст. стає аксіологія або «вчення про цінності».
Аксіологія – це філософська теорія цінностей, що досліджує їх природу, способи їх прилучення людини до цінностей та особливості змін ціннісних орієнтацій.
Основні тенденції в осмисленні цінностей:
1)Суб’єктивний підхід – пов’язаність цінностей з інтересами та цілями суб’єкта.
2)Об’єктивний підхід в якому наголошується на наявності певних об’єктивних властивостей у предметів і явищ, що робить їх цінними незалежно від інтересів і уподобань людей.
3)Вітальний – цінне те, що задовольняє життєві потреби та інтереси людини.
4)Над вітальний, який характеризує цінності як певний абсолют, що є найвищим виміром і орієнтиром людської буттєвості, духовності і ствердження універсальності людського буття.
Ці підходи характеризують подвійну природу цінностей, які з одного боку мають своєю першоосновою людські потреби і тому виступають, як життєзначні предмети людської життєдіяльності.
З іншого боку цінності виступають як мірки людського буття. Як культурного.
Цінності це поняття для позначення різних форм утримання і закріплення смислів, важливих для існування і збереження людства. Тому цінності виступають сталими зразками смислотворення і виконують роль людської життєдіяльності.
Цінності служать основою для сполучення життєвих світів людей, а також з іншого боку розмежовують життєві світи людей.
Ставлення до цінностей формується в процесі розвитку людини і має широкий спектр свого виявлення.
Способами практичного втілення цінностей є:
- норми, які виступають як певні стійкі вимоги діяти певним чином в повторюваних ситуаціях. Норми базуються на цінностях, але при цьому фіксуються реальні відносини між людьми і спрямовані на дотримання цінностей і підтримання людської мотивації діяти відповідно до загальнолюдських цінностей.
- символи
- зразки вдіяльності видатних особистостей
- закріплення в образах мистецтва.
Людська життєдіяльність розгортається через систему ціннісних орієнтацій, які включають в себе ті основні цінності, якими керується людина і які складають основний стрижень її світогляду.
Класифікація цінностей здійснюється:
За об’єктом
За суб’єктом
ситуаційні та універсальні
За вирішенням проблеми сенсу життя:
орієнтація на самого себе
орієнтація на суспільство
орієнтація на поту сторонній світ.
59.Базові життєві цінності
Аксіологія – це філософська теорія цінностей що досліджує їх природу способи прилучення людини до цінностей та особливості зміни ціннісних орієнтацій.
Основні тенденції в осмисленні цінностей
Суб’єктивний підхід – тобто пов’язаність цінностей з інтересами та цілями суб’єкта ( індивідуального чи колективного)
Об’єктивний підхід – в якому наголошується на явності певних об’єктивних властивостей у предметі і явищ, що робить їх цінними незалежно від інтересів, смаків і уподобань людей.
Вітальний – тобто цінно те, що задовольняє життєві потреби та інтереси людини
Над вітальний – який х-є цінності як певний абсолют, що є найвищим виміром і орієнтиром людської буттєвості, духовності і ствердження універсальності людського буття.
Ці підходи х-ють подвійну природу цінностей які з одного боку мають своєю першоосновою людські потреби і тому виступають як життєзначимі предмети людської життєдіяльності. З іншого боку цінності виступають як мірки людського буття . Здатність людини піднятися над природною необхідністю. Цінності – це поняття для позначення різних форм утримання і закріплення смислів важливих для існування і збереження людства тому цінності виступають сталими зразками смислотворення і виконують роль орієнтирів людської життєдіяльності. Цінності служать основою для сполучення життєвих світів людей, а також з іншого боку розмежовують життєві світи людей. Ставлення до цінностей формуються в процесі розвитку людини і має широкий спектр свого вияву від шанування до тримання і ствердження їх .
Способами практичного втілення цінностей є : норми, які виступають як певні стійкі вимоги діяти певним чином в повторюваних ситуаціях. Норми базуються на цінностях , але при цьому фіксують реальні відносини між людьми і спрямовані на дотримання цінностей і підтримання людської мотивації діяти відповідно до загальнолюдських цінностей; символи – тобто знакові комплекси , які виражають такі цінності як гідність, патріотизм; зразки в діяльності видатних особистостей – їх життєдіяльність зразок дотримання тих чи інших цінностей; закріплення образа мистецтва.
Проблема співвідношення свободи і необхідності. Свобода і необхідність пов’язані між собою:
Конкретно-історичним рівнем розвитку суспільства і культури
Об’єктивними обставинами конкретного життя індивідів
Індивідуальні задатки і здібності людини