- •7. Сучасні уявлення про будову атома. Поняття про квантові числа. Принципи Паулі, Гунда, правило Клечковського.
- •3.Відносна атомна і молекулярна маса. Методи визначення.
- •5. Розчини та їх класифікація. Місце ро-нів серед складн. Речовин. Розчинність. Концентрація.
- •24.Загальна характеристика та хімічні властивості елементів родини Феруму.
- •15. Загальна характеристика галогенів, їх фізичні та хім.Властивості. Соляна кислота та її солі.
- •14. Гідроген, оксиген ─ фізичні і хімічні властивості. Методи добування ті застосування.
- •23.Загальна характеристика та хімічні властивості елементів підгрупи Алюмінію.
- •16. Загальна характеристика елементів підгрупи сульфуру. Сульфатна кислота.
- •10.Валентність елементів.
- •18. Найважливіщі сполуки фосфору. Фосфорна к-та.
- •1.Основні стехіометричні закони хімії
- •6.Основні класи неорганічних сполук.
- •11.Періодичний закон і періодична система елементів
- •21.Метали, їх розташування в періодичній системі. Хімічні властивості.
- •12.Основні типи хімічних зв’язків у сполуках. Мвз, ммо.
- •13.Загальна характеристика неметалів.
- •22.Характеристика та хімічні властивості металів і і іі груп.
- •19.Загальна характеристика елементів IV групи головної підгрупи. Карбон, його фізичні та хімічні властивості. Неорганічні сполуки карбону.
- •25.Корозія металів, методи захисту від корозії.
- •26.Загальна характеристика лантаноїдів та актиноїдів.
6.Основні класи неорганічних сполук.
До основних класів неорганічних сполук відносять: оксиди, кислоти, основи, солі.
Оксидами називають складні речовини, що складаються з двох елементів, один з яких є кисень. Оксиди поділяються на ссновні, кислотні, амфотерні. Оксиди одержуються при горінні простих і складних сполук, при розкладанні деяких кисневмісних сполук.
C +O2 CO2 ; CH4+2O2 CO2+2H2O
C aCO3 CaO+CO2
Кислотні оксиди взаємодіють з лагами, основні з кислотами, амфотерні можуть взаємодіяти як з кислотами так і з лугами. Крім цього кислотні і основні оксиди можуть взаємодіяти між собою , утворюючі солі. Деякі оксиди взаємодіють з водою:
F eO+ H2SO4 FeSO4+H2O ;
SO3+2NaOH Na2 SO4+H2O
CaO+CO2 CaCO3
К ислоти ─ з точки зору ТЕД це сполуки, які дисоціюють з утворенням протону Н+. Більшість кислот одержують при взаємодії кислотних оксидів з водою, якщо оксиди не розчинні, кислоти одержують дією кислоти на сіль кислоти, яку хочемо одержати:
S O3+H2O H2SO4 ; Na2SiO3+ H2SO4 Na2SO4+H2SiO3
Кислоти взаємодіють з металами (що стоять в ряді активносей до водню), утворюючи солі, взаємодіють з основними оксидами, основами і солями
H2SO4+CuO CuSO4+H2O;
H 2SO4+2KOH K2SO4+2H2O
H2SO4+K2SO4 H2SiO3+ K2SO4;
2 HCl+Fe FeCl2+H2
Основи ─ з точки зору ТЕД це сполуки, які дисоціюють з утворенням ОН─ групи. Розчинні у воді основи (луги) одержують взаємодією основних оксидів з водою, не розчинні основи одержуються не прямим методом: дією лугів на водні розчини відповідних солей:
2 Na+2H2O 2NaOH
N a2O+H2O 2NaOH
F eSO4+2NaOH Fe(OH)2+Na2SO4
Основи взаємодіють з кислотами, кислотними оксидами і солями:
H2SO4+2KOH K2SO4+2H2O;
Ca(OH)2+CO2 CaCO3+H2O
2 KOH+ CuSO4 Cu(OH)2+ K2SO4
А мфотерні основи взаємодіють як з розчинами кислот так і з розчинами лугів:
A l(OH)3+3HCl AlCl3+3H2O;
A l(OH)3+NaOH+2 H2O Na[Al(OH)4(H2O)2]
С олі─ з точки зору ТЕД це електроліти, які дисоціюють з утворенням йонів двох видів: катіони металів (і амонію) і аніони кислотних залишків. Одержують солі при взаємодії кислоти з основою, основним оксидом, з солями, металами, основи з кислотним оксидом, лугу з солями, основних оксидів з кислотними, металів з солями, при взаємодії двох солей: Na2 SO4+BaCl Ba2SO4+2NaCl
Генетичний зв”язрк між даними класами можна показати наступним чином :
Оксиди
Основні Кислотні
О снови кислоти
Солі
Н.Х.
11.Періодичний закон і періодична система елементів
Закон: ластивостіхімічних елементів, а також форми і властивості єлементів знаходяться вперіодичній залежності від заряду ядер їх атомів.
Теорія будови атомівпояснює періодичну зміну властивостей елементів. Збільшення додатніх зарядів атомних ядер від 1 до 107 зумовлює періодичне повторення будови зовнішнього енергетичного рівня. Так як властивості елементів залежать від числа алектронів на зовнішньому рівні, то і вони періодично повторюються.
В малих періодах з ростом додатнього заряду ядер атома збільшується число електронів на зовнішньому рівні, що пояснюється зміною властивостей елементів (на початку періода знаходиться метал, потім послаблюються металеві властивості і посилюються неметалеві).
У великих періодах із збільшенням заряду ядра заповнення рівнів електронами відбувається скланіше, що пояснює і більш складну зміну властивостей елементу в порівнянні з елементами малих періодів.
У світлі вчення про будову атомів стає зрозумілим поділ всіх елементів на сім періодів. Номер періоду співпадає з числом енергетичних рівнів атомів, що заповнюються електронами. Тому s-елементи існують в усіх періодах, p-елементи─ в другому і наступних, d-елементи─ в четвертому і наступних, f-елементи в шостому і сьомому.
Легко пояснити і поділ груп на підгрупи, що зумовлене різним заповненням електронами енергетичних рівнів. У елементів головних підгруп заповнюються або s-підрівні, або p-підрівні зовнішніх рівнів. У елементів побічної підгрупи заповнюється d-підрівень другого з зовні рівня, у лантаноїдів і актиноїдів заповнюються відповідно 4f- і 5f-підрівні. Таким чином в групи з”єднані елементи, атоми яких мають подібну будову зовнішнього електроного рівня. Номер групи, як правило, вказує на кількість валентних електронів
Всі елементи ПС можна поділи на s-, p-,d- і f-елементи. Крім того за хімічними властивостями розрізняють метали, неметили і перехідні елементи.
Н.Х.