Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
27-40.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
18.09.2019
Размер:
62.98 Кб
Скачать

27.«Чотири теорії преси»

Основи наукового розуміння місця засобів масової інформації у сучасному суспільства заклали роботи трьох відомих американських фахівців - Фреда С. Сиберта, Шрима Уілбурга и Петерсона Теодора «Чотири теорії преси» , опублікована у 1956 р.

Згідно їх досліджень існує чотири теорії преси: авторитарна, лібералістька, теорія соціальної відповідальності і радянська (комуністична).

Кожна з моделей презентує своє розуміння свободи слова, своє трактування принципів взаємовідносин ЗМІ із структурами влади і громадянами (аудиторією), своє трактування соціальної відповідальності ЗМІ та ін.

28. Перша теорія – авторитарна преса. Преса обслуговує верхівку влади, служить для стабілізації та поширення цієї влади. Вона залежить від виданих їй патентів та ліцензій, і не може критикувати владних осіб та пануючий у країні лад. Прихильниками авторитарної моделі преси були Т. Гоббс, Ж.-Ж.Руссо, Г. Гегель. ТПри цьому неприпустимі приватні думки з приводу доцільності якихось дій влади, тому що сама вона є найголовнішим велінням розуму. Авторитарні уряди, як правило, або самі безпосередньо керували масс-медіа, або давали право на ведення медійної діяльності лояльним громадянам, але у будь-якому випадку тісно контролювали медіа-засоби. Але основним засобом було видання «офіційної» державної преси. Таким воно і лишається у всіх авторитарних державах. Ознакою авторитарної моделі преси є також існування дозволених і заборонених тем (або осіб) для освітлення.

29. Друга теорія – це ліберальна преса. ЗМІ виступають приватними підприємствами, які конкурують між собою за читача, цензуру диктує лише власник видання. Журналіст може висловити помилкову думку, порушити правила медіа-етики. Теоретиком і практиком лібертаріанської теорії був Т. Джефферсон. Він був переконаний, як і Д. Мільтон, що якщо окремі громадяни можуть помилятися, то більшість прийме правильне рішення. Для цього індивіди повинні бути освічені і поінформовані. Преса, як джерело інформації для індивідів, повинна бути вільна від державного контролю. Функцією преси повинно бути виховання особистості і нагляд за діями уряду.

Основний контроль над ідеями здійснюється завдяки процесу повернення до істини, а над мас-медіа – завдяки вільній ринковій конкуренції.

30. Четверта теорія - соціально-відповідальна преса. Передбачається, що правові та етичні чинники є визначальними для журналіста, працівники мас-медіа мають відстоювати права простих громадян перед владою та великим бізнесом. Модель соціальної відповідальності =синтезом авторитарної і лібертаріанськой моделі. Медіа вже не повинні просто відображати дійсність, людям вже не довіряють самим розбиратися в тому, що відбувається. Медіа зобов'язані «перекладати конфлікти на рівень обговорення», відкидається «вільний ринок ідей» та «процес повернення до істини», замість цього забороняється «втручання в сферу прав особи і життєво важливих суспільних інтересів». А контролювати це повинні «громадська думка» або уряд, який може бути «вимушеним узяти <медіа> в свої руки, щоб забезпечити суспільні інтереси». Більш того, «хтось» повинен примушувати медіа бути соціально відповідальними.

31.Третя теорія – радянськокомуністична преса. Преса підлягяє абсолютному контролю з боку влади. Журналісти мають публікувати лише те, що їм наказують владні структури. Аналізуючи існуючи тоді моделі, У. Шрамм виділив відмінності між радянською комуністичною і авторитарною системами преси. Наприклад, в радянській системі повністю не працювали комерційні чинники. Досягнення прибутковості було повністю вимкнене не лише з пріоритетів, але взагалі із завдань мас-медіа. Це привело до зникнення конкуренції та відсутності боротьби за аудиторію. У радянській системі преса мала і позитивні функції (підвищувати політичну свідомість, критикувати окремі дії функціонерів і так далі).  При радянській системі мас-медіа конструктивно і функціонально призначалися для здійснення змін і розвитку, а не на збереження статус-кво, як це відбувалося в авторитарних суспільствах. До того ж радянські мас-медіа були більш інтегровані в державну машину, ніж мас-медіа авторитарних держав.