- •13. Загальна характеристика прози м. Хвильового. Ілюзія та реальність у світобаченні головного персонажа новели «я (Романтика)».
- •35. Провідні мотиви поезій Максима Рильського.
- •45. Поетичний світ Богдана-Ігоря Антонича.
- •52. Життєвий і творчий шлях Євгенія Маланюка.
- •54. Загальна характеристика творчості Юрія Дарагана.
- •22. Зображення подій збройного протистояння та більшовицької колективізації на Україні в новелах г. Косинки.
- •23. Образ Мусія Швачки як жертви власної та більшовицької “політики” (новела “Політика” г. Косинки).
- •2. Проза в. Винниченка 1920-1930 рр.
- •3. Роман в. Винниченка «Сонячна машина»: жанрова специфіка та проблематика твору
- •4. Система образів та розстановка персонажів у романі в.Винниченка «Сонячна машина»
- •5. Прогностичні судження про подальший розвиток людства в романі в. Винниченка «Сонячна машина»
- •6. Український літературний процес 1920-1930-х рр.: специфіка розвитку, ідейні та естетичні пошуки
- •7. Літературні напрями і угрупуання в українській літературі 1920-1930 рр
- •8. Літературна дискусія 1925-27рр.
- •9. Процес українізації та його відображення в укр.Л-рі 1920-30 рр.
- •11.Місце і роль Хвильового в українському політичному житті та літературному процесі 1920-1930 рр.
- •13. Загальна характеристика прози м. Хвильового. Ілюзія та реальність у світобаченні головного персонажа новели «я (Романтика)».
- •15. Ідейно-тематичне спрямування роману «Вальдшнепи» м.Хвильового
- •17. Творчість Павла Тичини: провідні мотиви ранніх поетичних збірок
- •18. Інтимна та пейзажна лірика ПавлаТичини
- •20. Творчість в.Сосюри 1920-1930 рр.
- •21. Життєвий шлях і творча спадщина Григорія Косинки
- •25. Проблема зміни духовних та суспільних орієнтирів (трагедія роздвоєння особистості) у повісті Антоненка-Давидовича Смерть.
- •26.Суспільно-політична атмосфера в післяреволюційній Україні та її відображення у повісті Антоненка Давидовича Смерть.
- •27.Проблематика роману Підмогильного “Місто"
- •29. Психологічний портрет головного персонажа роману Підмогильного "Місто"
- •30.Романтичне зображення героїки визвольної боротьби українського народу романі "Чотири шаблі" Яновського
- •31.Жанрові та сюжетні особливості роману у новелах "Вершники" Яновського
- •32. Ідейно-естетичні пошуки київських неокласиків.
- •34. Життєвий і творчий шлях Максима Рильського
- •36. Рефлексія війни у поезіях є. Плужника
- •37. Елементи екзистенціалізму у творчості є. Плужника
- •38. Розвиток української драматургії 20-30х рр. Хх ст.
- •51. Варшавська група укр.Літераторів.
- •41. Проблематика п’єси м.Куліша «Народний Малахій»
- •47. Провідні мотиви поетичної творчості Богдана Кравціва 1920-1930 років
- •42. Укр. Підпілля в «Патетичній сонаті» м.Куліша
- •43. Літ.Напрями та угрупування в західноукр.Та еміграційній л-рі 1920-1930 рр.
- •44. Західноукр. Літер.Життя 1920-30 рр.: загальні тенденції розвитку.
- •48. Укр.Літ.Процес 1920-30-их рр. В еміграції.
- •50. Розвиток укр.Л-ри в 1920-30 рр.На теренах Чехословаччини.
- •58. Проблематика роману у.Самчука «Марія»
- •53. Історіософська лірика є. Маланюка
- •59. «Хроніка» життя і смерті Марії як відображення історичної трагедії України (роман «у.Самчука «Марія»).
- •56. Розвиток укр.Прози в еміграції.
13. Загальна характеристика прози м. Хвильового. Ілюзія та реальність у світобаченні головного персонажа новели «я (Романтика)».
М. Хвильовий – одна з найвизначніших постатей ХХ ст.. У 20-ті рр.. він перебував в епіцентрі українського інтелектуального руху як генератор нових ідей, що формували й характеризували культурне життя епохи Розстріляного відродження, яскравий її представник і водночас основоположник.
Однією з найважливіших для М.Хвильового впродовж усієї його творчості була проблема розбіжності мрії і дійсності. А звідси в його новелах майже завжди два плани: буденне сьогодення і протиставлене йому омріяне майбутнє або ідеалізоване минуле. М.Хвильовий правдиво змалював життєвий бруд, складність і суперечності довколишньої дійсності. Мрія і дійсність й його творах постають не в контрастних зіставленнях чи ідейному протиборстві, а в химерній сукупності, що надає оповіданням і новелам письменника неповторної стильової новизни.
«Я (Романтика)» - своєрідне попередження про непоправну втрату на обраному шляху істинних цінностей. Вічне протистояння добра і зла в цій новелі перенесено в площину внутрішнього світу героя. У новелі центром авторської уваги є душа ліричного героя, її страждання, невміння обрати правильний шлях. Герой відчуває у собі наявність добра і зла: «Я – чекіст, але я і людина». Віддаючи накази про розстріл, він заспокоює себе тим, що так треба, у душі ж плекає образ рідної матері, яка асоціюється з Матір’ю Божою. У мріях головний герой летить до рідної оселі, де відпочиває від насильства й жорстокості, які сам і сіє на землі. Ось такі ілюзії борються із жорстокою реальністю, в якій він живе, і яку сам же і творить.
Новела «Я (Романтика)» передає тривогу, сум’яття, роздвоєність душі самого М.Хвильового, для якого дуже гостро постала проблема морального вибору – правда чи ідея. Її розв’язанням у 1923 році став постріл у скроню.
35. Провідні мотиви поезій Максима Рильського.
М. Рильський – яскравий представник неокласицистичної літературної школи. За своє життя він видав 35 книжок власної лірики. Найбільш плідним періодом його творчості є 20-ті роки ХХ ст.: «Синя далечінь»(1922), «Крізь бурю і сніг» (1925), «Під осінніми зорями», «Тринадцята весна» (обидві – 1926 роки). У ліриці М.Рильського передусім вражає багатство мотивів, запозичених з традиційного українського мистецтва, західноєвропейської та античної поезії, а також у яких міститься сучасна революційна та пореволюційна дійсність.
До ранніх поетичних творів письменника належить вірш «На білу гречку впали роси…» (1910). Основний мотив поезії – щемлива елегія, навіяна спогляданням природи й розлукою з близькою людиною. Узагалі мотив розлуки на довгий час стає провідним у творчості письменника. У поезії «Яблука доспіли, яблука червоні…» також майстерно поєднано опис осінньої природи й почуття ліричного героя, який назавжди прощається з коханою в цьому осінньому саду.
До «неокласичного» періоду творчості письменника належить поезія про місто його дитинства – Київ, яка має назву «Ластівки літають, бо літається».
У вірші «Шопен» найвищою цінністю людського духовного буття виступає музика. Поезія просякнута захопленням від вальсу видатного польського композитора Ф.Шопена.
Багата і яскрава народна символіка стала основною в поезії «Троянди й виноград». У ній автор возвеличує працелюбність, самовідданість людини як головні ментальні риси українця.
Вірш «Слово про рідну матір» у 1941 році був проголошений на радіомітингу, котрий транслювався на території окупованої України. У ній поет звертається до національної свідомості українців, тим самим вказуючи на силу, нездоланність, майбутнє нації.