15. Суспільно-політичні рухи. Ідеологія правителів Київської Русі

План:

Причини суспільно-політичних рухів; перші повстання та виступи; періоди формування, розквіту та занепаду Київської Русі; основні праці відомих особистостей та ідеологів.

Тези:

У сусп.-політ. Житті Русі були задіяні: аристократи, духовенство, купці, народ. Причини: незадоволення діями князя; утиски населення; прагнення окремих прошарків до держ. влади та ворожі настрої людей проти держави; питання релігії (боротьба язичників та православних). Масштабні виступи в 2 пол. ХІ–ХІІІ ст. 3 періоди розвитку Київської Русі: 1) формування: кін. ІХ – кін. Х ст. (ідеї про згуртування союзів племен навколо Києва; правителі – Ольга, Ігор, Святослав); 2) розквіт: кін. Х – сер. ХІ ст. (проблеми походження спільної слов’янської держави та влади); 3) занепад: 2 пол. ХІ – сер. ХІІІ ст. (розбрат в державі; першочерговість приватного над державним). Праці: *Іларіон “Слово про закон і благодать” (самостійність держави); *Нестор-літописець “Повість минули літ” + *1097р. Мономах “Повчання дітям” + 1187р. “Слово о полку Ігоревім” – (всі 3 за єдність руської землі).

Розгорнута відповідь:

Причини народних рухів: *незадоволення діями князя або його оточення; *утиски населення з боку феодальної верхівки; * прагнення окремих прошарків сусп. отримати більший доступ до державного управління; *питання релігії (виступи противників християнства (язичників) та його прихильників). Перші повстання та виступи припадають на 2 пол. ХІ – поч. ХІІІ ст., що змусило Київських князів рахуватися з боярською опозицією. Одне з найвідоміших повстань – виступ київського населення 1068 року проти політики князя Ізяслава, адже він не видав зброю киянам для захисту міста від половців. 3 періоди розвитку Київської Русі: 1. Формування (кін. ІХ – кін. Х ст.) (ідеї про вмотивованість згуртування союзів племен навколо Києва; договірні засади формування держави між автохтонними племенами і запрошеним князем; правителі – Ольга, Ігор, Святослав); 2. Розквіт (кін. Х – сер. ХІ ст.) (проблеми походження спільної слов’янської держави та князівської влади; було висунуто тезу божественного походження монаршої влади, її бездоганність; з 988 р. силоміць приводили противників обраної релігії до християнства та покори; ідея єдності держави); 3. Занепад (2 пол. ХІ – сер. ХІІІ ст.) (розбрат між місцевими князями; першочерговість приватного над державним у діях влади). Праці: 1) Митрополит Іларіон, праця “Слово про закон і благодать” (виступив проти ідеї “богообраності” народів; мета позбутися зверхності Константинополя, обґрунтувати самостійність і незалежність держави; вийти на один щабель з іншими державами); 2) Нестор Літописець, “Повість минулих літ" (думка про єднання історії слов’ян з всесвітніми історичними процесами; пропагування гуманістичних ідей; заохочення сучасників до розвитку культури, освіти, науки; ідея єдності руської землі); 3) Володимир Мономах “Повчання дітям” (1097р.; єдність укр. землі); 4) “Слово о полку Ігоревім” (1187р.; порозуміння в державі); 5) “Руська правда” (ідеологічні засади приватної власності і узаконення феодальних відносин у суспільстві; регулювала стосунки між батьками і дітьми).