32. Організація реєстрового козацтва. Його роль у суспільно-політичному житті українського народу.

Стривожені посиленням антифеодального руху на Україні, правлячі кола Литви й Польщі спробували розколоти козацтво: взяти на державну службу частину заможних козаків і використати їх як проти народних мас, у тому числі проти «самовільних» козаків, так і для охорони південно-східних кордонів держави — проти агресії Туреччини і Кримського ханства. Універсалом від 5 червня 1572 р. король Сигізмунд II Август наказав воєводі Юрію Язловецькому сформувати «певний почет» з низових козаків. Прийняті на державну службу козаки вписувалися в реєстр (список), звідки й дістали назву реєстрових. Начальником, інакше старшим, реєстру король призначив шляхтича Яна Бадовського.

З утворенням реєстру офіційно визнавалися козаками лише ті, котрих вписували в нього. Решта ж козацтва, тобто переважна більшість, опинилася на становищі не визнаної законом, нелегальної маси, якій постійно загрожувало закріпачення.

Реєстр не міг, однак, виконувати ту роль, яку призначив йому уряд, хоча б через те, що був дуже незначний за числом

Реєстрові козаки користувалися рядом важливих привілеїв. Вступаючи до реєстру, вони виходили з-під юрисдикції володільців. Реєстр здобув також свій «присуд» — право судитися у своїх власних судах. Козаки звільнялися від податків і повинностей, крім обов'язкової військової служби на власний кошт, одержували право власності на землю та свободу займатися різними промислами й торгівлею. За службу реєстровці, крім цих привілеїв, діставали з королівського скарбу, хоча й дуже нерегулярно, незначну платню. Час від часу реєстровцям посилалися сукна, порох і свинець.

Посилення у кінці XVI ст. феодального й національно-релігійного гніту в Східній Україні зумовило наростання народного pyxу. Частішали виступи селян і міщан, до яких приєднувалися «самовільні» та реєстрові козаки.

Прагнучи придушити виступи селянства, козацтва й міщанства, сейм 1590 р. прийняв спеціальну постанову: «Порядок щодо низовців й України». Як сама назва цієї постанови, так і зміст її свідчать про те, що в антифеодальному русі брали активну участь також запорізькі козаки. Коронний гетьман і його заступник повинні були найближчим часом виступити з коронним військом на Запоріжжя, вигнати звідти козаків і поставити залогу з реєстровців. Разом з цим він з допомогою двох призначених сеймом комісарів (дозорців) мав пильно наглядати за реєстровими і «своєвільними» козаками.

Одночасно було реорганізовано реєстр. З одного боку, число реєстровців збільшувалося до тисячі чоловік, з другого, — посилювався тиск держави на реєстр і різко обмежувалось його самоврядування. Встановлювалися нові посади — верховного начальника реєстру й комісара. Начальником було призначено князя Миколу Язловецького, а комісаром — іншого магната, Якова Претвича. Полковниками й сотниками в реєстрі відтепер могли бути лише шляхтичі. При цьому декому із старшин надавалися маєтки.

Реєстрові козаки відіграли значну роль і в боротьбі українського народу проти турецько-татарської агресії. Під час визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. внаслідок масового покозачення селян і міщан та переходу на сторону повсталого народу реєстрові козаки, збройні сили селянсько-козацького війська досягли понад 100 тис. чол.